Бібліографічне оформлення наукових праць – проблеми і перспективи

Тези доповіді

Бібліографічне оформлення наукових праць – проблеми і перспективи

Грудініна Наталія Дмитрівна
ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
Н. с. відділу наукового опрацювання документів і організації каталогів

Важливим елементом будь-якої наукової праці є її бібліографічний апарат (БА) – бібліографічні посилання, прикнижкові та пристатейні списки. Завдання БА видання – ознайомити читача з джерелами цитат, запозичень і дати йому можливість знайти документи, розглянуті в тексті; допомогти у виборі літератури за темою дослідження; проінформувати про публікації на подібні теми; дати можливість автору стиснути виклад, спрямувавши читача до праць, де висвітлюванні ним питання розглянуто повніше, докладніше або з іншого погляду. Бібліографічні відомості в документах мають також наукометричне значення. Актуальність і значення окремої публікації не може бути визначено без урахування кількісної динаміки бібліографічних посилань на неї в наступних наукових дослідженнях. Бібліографічні посилання та списки, будучи обов’язковою складовою наукових публікацій, застосовують в інформаційному забезпеченні наукових досліджень, у навчальній і виробничій діяльності, самоосвіті та бібліотечному обслуговуванні.
В Україні сьогодні існує чимало публікацій, присвячених бібліографічному описуванню різних видів документів, але бібліографування в них розглянуто переважно в контексті каталогізації. Бібліографічному оформленню наукових праць, зокрема складанню прикнижкових (пристатейних) списків літератури і бібліографічним посиланням, приділялося значно менше уваги. На основі аналізу фахової літератури та практичного досвіду була виявлена відсутність чіткого теоретичного обґрунтування та методичного забезпечення з питань бібліографічного оформлення використаних джерел до наукових праць. Публікації, в яких наведено приклади оформлення бібліографічних записів, підготовлені фахівцями бібліотек, окремими дослідниками, та навіть Вищою атестаційною комісією, нажаль, містять прикрі помилки, що дезорієнтують авторів.
Недостатня розробленість цього важливого питання зумовила вибір теми роботи, результатом якої стали методичні рекомендації „Бібліографічне оформлення наукових робіт”, підготовлені фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. Їх завдання – допомогти науковцям теоретично і практично оволодіти засобами формування культури наукової публікації, сприяти підвищенню компетентності й умінь авторів з добору й аналізування джерельної бази дослідження; уніфікувати бібліографічне описування документів різних видів; полегшити авторам роботу зі стандартами та іншими нормативними і методичними документами для бібліографічного оформлення їхніх публікацій.
Бібліографічні записи у прикнижкових/пристатейних бібліографічних списках мають бути оформлені відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”. Заголовки бібліографічних записів складають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 „Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання”. Дещо упереджене ставлення до вимог чинного стандарту з боку авторів частково пов’язано з тим, що він не містить прямих указівок щодо його поширення на оформлення бібліографічних посилань. Разом з тим у ДСТУ 7152:2010 „Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках” прямо зазначено, що бібліографічний опис у бібліографічних посиланнях, уміщених у примітках, складають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1. Таким чином, у вітчизняних наукових, навчальних, бібліографічних, редакційно-видавничих та інших установах і організаціях для оформлення прикнижкових/пристатейних списків і бібліографічних посилань слід використовувати саме ці стандарти.
Незважаючи на наявність стандартів, які врегульовують правила бібліографування документів, редакційно-видавничої підготовки, поліграфічного або електронного виконання різних видів видань, досі зберігається різнобій в описах, які вміщуються в покажчики і списки літератури, нерідко навіть у межах одного покажчика або списку не витримується одноманітність описів. Не буде перебільшенням сказати, що надзвичайно важко знайти таке наукове або науково-популярне видання, де всі БЗ були б складені правильно та одноманітно. Нажаль, автори зазвичай мало зважають на їх якість, а рецензенти наукових книг або статей звертають увагу лише на основний зміст, не зважаючи на довідковий апарат.
Питання уніфікування бібліографічних посилань, складання прикнижкових і пристатейних списків літератури належать до найбільш гострих, актуальних і складних. Від правильного їх розв’язання значною мірою залежить ефективність бібліографічної інформації, що міститься в наукових публікаціях. Прикнижкові та пристатейні списки були б ще ефективнішими, якби вони складалися на більш високому якісному рівні й містили стандартизовані бібліографічні записи. Це дало б змогу застосовувати ці списки в довідково-пошукових апаратах різних інформаційних установ і бібліотек, вводити в бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем без додаткових перевірок точності зазначених відомостей. Нажаль, бібліографічні посилання та списки часто бувають неточними, різняться за повнотою бібліографічних відомостей, послідовністю й формою їх наведення. Відсутність уніфікації в оформленні посилань і списків призводить до додаткових трудовитрат і марнування часу читачів задля пошуку потрібної інформації.
Бібліографіч¬ний список використаної літератури (джерел) є важливою складовою будь-якої науково-дослідної праці, культура якої передбачає і культуру її біб¬ліографічного апарату, зокрема прикнижкового/пристатейного списку. Бібліографічний список – це елемент бібліографічного апарата, що відбиває самостійну творчу роботу автора і дає змогу оцінити ступінь фундаментальності проведеного дослідження. Це також реєстр використаних джерел за темою дослідження у найширшому значенні, завдяки якому можна документально підтвердити достовірність і точність цитованих матеріалів (таблиць, ілюстрацій, фактів, текстів пам’яток і документів), охарактеризувати ступінь вивченості конкретної проблеми. Він представляє самостійну цінність для інших дослідників і є передумовою для подальших наукових досліджень.
Важливою частиною довідкового апарату документа є бібліографічні посилання. Вони містять бібліографічні відомості про цитовані джерела, що розглядають або згадують в тексті документа, достатні для його ідентифікування, пошуку та загальної характеристики. Бібліографічні посилання застосовують у разі цитування й запозичення положень, формул, таблиць, ілюстрацій тощо. Вони дають змогу перевірити достовірність і точність наведених цитат, формул, статистичних даних, різних фактів і відомостей, запозичених з інших видань; виявити і розшукати ці першоджерела. Посилання на джерела потрібні для подальшого ознайомлення з темою; перевірки неоднозначних тез; мінімізації суперечок між авторами; уникнення звинувачень у плагіаті та крадіжках інтелектуальної власності.
Слід наголосити, що більшість згаданих проблем з’явилися через відсутність або несвоєчасність розроблення певних вітчизняних стандартів, а також через проблеми з їх упровадження. Крім того, ВАК України слід уважніше перевіряти приклади, які вони наводять, на відповідність чинним стандартам, адже саме до їхніх рекомендацій у першу чергу прислухаються науковці.