Рукописне дослідження з біблійної історії Станіслава Клечевського (1714–1776) у фонді Iнституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Тези доповіді

Серед рукописів творів католицьких авторів ХVII–XVIII ст., що зберігаються в Iнституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, на особливу увагу заслуговує праця з біблійної історії Станіслава Домініка Клечевського – польського реформата, представника одного з відгалужень ордену Св. Франциска Ассізького. Станіслав Домінік Клечевський (1714–1776), провінціал Руської провінції реформатів, історик, мовознавець, філософ, перекладач, автор багатьох наукових праць. С. Клечевський був (поруч з Флоріаном Ярошевичем) одним з ініціаторів організації в 1746 р. на території Волині та Галичини Руської кустодії реформатів, згодом з 1761 р. – Руської провінції. Пізніше С. Клечевський очолював Руську кустодію, – провінцію реформатів, займав посаду гвардіяна Кременецького конвенту (кляштору), опікувався бібліотеками конвентів та викладав курси теології ченцям.
Одним з напрямів його плідної наукової діяльності була біблійна історія. Так, історії давньоєврейського народу та Талмуду присвячене дослідження С. Клечевського “Dissertacya albo мowa o Pismach Żydowskich i Talmudzie podczas walnej dysputy Contra-Talmudystów z Talmudystami” (Львів, 1759).
Рукопис С. Клечевського “Theocratia albo wielmożność dzieł boskich w rządach ludu izraelskiego niegdy ulubionego teraz przeklętego przed narodzeniem prawdziwego messyasza“ (1762) зберігається в Iнституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, в архіві Руської провінції реформатів (ф. 314, № 34). До зібрання Інституту рукопису НБУВ (тоді – Відділу рукописів ВБУ) рукописне дослідження “Theocratia albo wielmożność dzieł boskich…”, ймовірно, надійшло в 1932 р. поряд з іншими документами реформатів з Волинського державного краєзнавчого музею в Житомирі.
Рукопис “Theocratia albo wielmożność dzieł boskich…” С. Клечевського форматом у 2°, у картонній оправі із зав’язками, містить 89 арк. з численними вклейками та позначками автора. Праця написана С. Клечевським польською мовою, з авторськими вставками та коментарями латинською та давньоєврейською мовами, що віддзеркалює особливості творчого процесу вченого. На жаль, збережений рукопис праці – незавершений, відсутня її 2 частина, інші глави представлені у фрагментах.
У розвідці С. Клечевський висвітлив, як було зазначено ним у розгорнутій назві на титулі, наступні аспекти: зародження давньоєврейського народу, духовний та цивільний уряд, особливості управління державою у стані воєн та миру, судову систему, способи утримання та поширення границ держави, рівень наукового розвитку в давньоєврейському суспільстві. Крім цих, С. Клечевський розглядав ще низку питань, зокрема походження та історії давньоєврейської мови у старожитню епоху, царювання євреїв та символи царської влади тощо.
Імовірно, С. Клечевський планував розвити цю тему більш грунтовно. Про авторський задум дізнаємося зі збереженого рукописного плану–проспекту дослідження. Згідно з ним, праця мала складатися з п’яти частин і висвітлювати різноманітні аспекти драматичної історії та діяльності євреїв усіх епох і країн. Цей детальний план дозволяє оцінити концепцію твору С. Клечевського та цілісність його авторського задуму.
За твердженням С. Клечевського, викладеним у передмові, основним джерелом дослідження історії ізраїльтян був текст Святого Письма, де описані права, діяльність, уряд, звичаї давніх євреїв, або присутні згадки стосовно звичаїв інших старожитніх народів. Втім автор, віддаючи данину славетному минулому давнього народу та його месіанському призначенню, відрізняв їх від євреїв – своїх сучасників, яких він гостро критикував з релігійних міркувань.
Розвідка складалася з двох частин. Частина 1 – “O rządach swieckich, prawach, zwyczaiach y urzędach od początku narodu żydowskiego” та частина 2 – [O rzeczach duchownych]. Кожну з цих частин автор розподілив на глави (т. зв. ciekawośći).
Значну увагу С. Клечевський приділяв походженню та історії давньоєврейської мови, складним процесам розвитку мови в давню епоху. Цим питанням присвячені 2–5 глави 1 частини. Такий фаховий підхід був властивий для С. Клечевського-мовознавця. Зокрема, коло його наукових зацікавлень також охоплювало студії з польської мови, полоністи серед інших авторів доби Просвітництва високо оцінюють його мовознавчі розробки в праці “O początku, dawnośći, odmianach і wydoskonaleniu języka polskiego zdania” (Львів, 1767). Слід зауважити, що при написанні праці “Theocratia albo wielmożność dzieł boskich…” С. Клечевський обрав польську мову замість латинської невипадково. Адже у передмові «Do czytacza» він аргументував цей вибір бажанням уславити Річь Посполиту та спонукати інших письменників-земляків писати власні твори польською мовою.
Наприкінці сторінок тексту дослідження С. Клечевський включив посилання на першоджерела – текст Ветхого Завіту, твори класичних, христианських авторів, а також європейських вчених ХV–XVIII ст. Крім цього, по всьому тексту на полях присутні авторські нотатки стосовно змісту .
В цілому авторська логіка викладення матеріалу крізь призму католицького світогляду та залучення значного кола першоджерел у тексті свідчать про грунтовний науковий рівень та енциклопедичну обізнаність С. Клечевського – історика .
Отже, аналіз автографа дослідження “Theocratia albo wielmożność dzieł boskich…” із зібрання Iнституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського сприяє не лише комплексному вивченню наукового доробку С. Клечевського, а й встановленню місцезнаходження у сховищах України та Польщі спільної археографічної спадщини цього письменника –реформата.