Рукопис праці Станіслава Домініка Клечевського '’Lechus historiae Polonae restitutus” (1773р.) у контексті славістичних ініціатив Юзефа Олександра Яблоновського.

ЗаявникБулатова Світлана Олегівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Науковий потенціал славістики: історичні здобутки та тенденції розвитку" (до Дня слов'янської писемності і культури)
Західне вказано
Назва доповідіРукопис праці Станіслава Домініка Клечевського '’Lechus historiae Polonae restitutus” (1773р.) у контексті славістичних ініціатив Юзефа Олександра Яблоновського.
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Одним з пріорітетних напрямків багатограної наукової діяльності відомого діяча Польського Просвітництва, мецената, бібліофіла, Новогрудського воєводи Юзефа Олександра Яблоновського (1711–1777) були студії зі слов’янської історії. Надзвичайний інтерес князя Ю.О. Яблоновського викликала популярна історична гипотеза про пришестя у праслoв'янський період Леха та його брата Чеха до Польських земель та заснування ним Польщі в околицях Гнезно. Князь, крім власної розвідки — «Lechi et Czechi adversus scriptorem recentissimum Vindiciae» (Лейпциг, 1771), полемічної до «Dissertatio de Lecho», праці німецького історика Августа Людвіга Шльоцера – намагався підтримувати дослідження з цієї проблеми іншими вченими, та не шкодував зусіль і коштів для її розвитку.
Славістичні студіі вважалися провідним аспектом діяльності заснованого Ю.О. Яблоновським у Лейпцизі у 1771 р. наукового товариства Societas Jablonoviana. Саме до лейцизького періоду досліджень князя з проблем славістики початку 70-х років ХVІІІ ст. відносяться розробки, до яких він залучив членів Товариства Societas Jablonoviana: Карла Андреаса Беля, Теофіля Сігера, Венцеслава Прокопія Духовського та інш. Вивченням цієї проблеми також захопився польський реформат Станіслав Домінік Клечевський (1714–1776), провінціал Руської провінції реформатів, історик, мовознавець, філософ, перекладач. Концепція етногенеза давніх слов’ян у вчених доби Просвітництва напряму була пов’язана з поняттям сарматизму в польської історії. Уперше С. Клечевський, як прибічник сарматизму, торкнувся цього аспекту у трактаті «Sarmatia europea mox post diluvium universale inhabitata» (Львів, 1769). Незабаром, за ініциативою Ю.О. Яблоновського, С. Клечевський висвітлив історичний міф про Леха у праці '’Lechus historiae Polonae restitutus” (Оломоуць, 1774).
Історичні праці С. Клечевського, незважаючи на енциклопедичну обізнаність автора, не становили високої наукової цінності через бракування критичного аналізу історичних мiфів про походження слов’ян. Проте нині варто розглядати розвідки С. Клечевського у контексті історії розвитку наукової думки доби Просвітництва в Речі Посполитої. Адже сучасна оцінка славістичних досліджень С. Клечевського, зокрема '’Lechus historiae Polonae restitutus” (Оломоуць, 1774), виходить з точки зору специфіки його інтерпретації етногенетичних мiфів про Леха, Чеха та Руса.
Оригінал рукопису '’Lechus historiae Polonae restitutus”, що походить із зібрання Яблоновських, нині зберігається у фондах Iнституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (Coll. Jabl. 746) (Ф. ХІV, № 7167). Рукописна книга латинською мовою, форматом у 4°, у шкіряній вишневій оправі з витисненою золотою рамкою.
'’Lechus historiae Polonae restitutus” грунтувалася на підтриманій Ю.О. Яблоновським концепції історичної достовірності Леха та заснування ним Польщі у прасло’вянську епоху, С. Клечевський, апелюючи до праць давнiх істориків, здійснив спробу трактування легендарної особи Леха й довів його автентичність. Втім, у дослідженні С. Клечевський, розкритикував систему поглядів Годфрида Ленгниха (1689–1774), гданського історика та правника, який, у власних розвідках виступав як противник історичності легенди про Леха. Отож, С. Клечевський, в результаті аналіза першоджерел, дійшов логічного висновку, що поляки, за походженням не могли бути пов’язані із давним народом лазами, які населяли Колхідське царство. .
Дослідження '’Lechus historiae Polonae restitutus” присвячене князеві Ю.О. Яблоновському. Присвята була написана С. Клечевським 20 лютого 1773 р. у Кремінці, у конвенті реформатів Св. Петра з Алькантари, як зафіксовано у тексті. Рукопис має 79 арк. або 144 стор. авторської пагінації з передмовою та покажчиком та VIII попередних арк. напочатку з присвятою та змістом. Крім цього вміщено розкладну генеалогічну таблицю – родовід Леха (арк. 18). Праця складається з передмови (у трьох частинах) та трьох частин (Pars І–ІІІ), кожна з яких розподіляються на кілька розділів (sectio): Ч. І – (розд. I – XІІ), Ч. ІІ – (розд. І– V), Ч. ІІI (розд. I–V). Наприкінці вказаний покажчик до дослідження.
Праця написана брунатними чорнилами акуратним почерком, що імітує друкований шрифт тогочасних видань. Проте, співставляючи рукопис із оломоуцьким виданням 1774р., вдалося визначити певні розбіжності. Аналіз обох текстів дав змогу не лише зафіксувати розбіжності, а й простежити генезу тексту дослідження, зміни у ньому.
Оба тексти '’Lechus historiae Polonae restitutus” незначною мірою, відрізняються за складом, змістом, синтаксисом, лексикою, орфографією тощо. Цілком логічно, що у рукопису відсутні аркуші із дозвілом та підтвердженням цензорів на друкування праці, вміщені в оломоуцькому виданні 1774р. Крім цього, у порівнянні із друком, в рукописній присвяті Ю.О. Яблоновському не включене власне звернення до князя, наявне у друці. У свою чергу, для тексту оломоуцького видання характерні морфемо-орфографічні особливості, відсутні у рукопису: у неповногласних властиві чеської мові «Novogradensium» замість «Novogrоdensium» (як у рукопису), заміна у тексті польської літери «ł» у призвіщі Яблоновського на латинську «l», форма «Wolhynia» замість «Volhynia» тощо.
Відрізняється склад передмови: у рукопису вона має чотирі розділа, замість трьох в оломоуцькому виданні1774р. Не включений до видання розділ, присвячений працям з трактування гипотези про Леха Ю.О. Яблоновського. Далі у І частині рукопису наявні згадки про Ю.О. Яблоновського, що також не увійшло до тексту друку. Так у І част. І роз. йдeться про вживання ляхами (поляками) і русами похідних топонімічних назв, зокрема назви «Ляхівці» – володінні Ю.О. Яблоновського на Волині. Відповідньо, до покажчика наприкінці видання ця назва також не увійшла.
Втім, окремі доповнення та правки в рукопису автор згодом включив до тексту друку, зокрема правка із посиланням на працю Страбона (с. 118), або вклеєна в рукопису примітка з астеріском ¬ абзац, внесений у видання праці (с. 135). Проте, деяки незначні частини тексту чеського видання відсутні у рукопису, що свідчить про наступний копіткий процес редагування первісного тексту рукопису та підготовці його до друку.
Співставлення обох текстів свідчить про наявність певних розбіжностeй у змісті, синтаксисе, орфографії тощо, а також іллюструє характер змін та процес вдосконалювання тексту дослідження
Цілком логічно, що рукопис дослідження, написаного за темою запропонованої Ю.О. Яблоновським та присвяченого йому, був подарований князеві і згодом зберігався у його власної бібліотеці.
Отже, рукописний оригінал С. Клечевського – первісний варіант праці, цільоспрямоване призначений в дар меценату Ю.О. Яблоновському. Втім, можемо констатувати, що збережений рукопис '’Lechus historiae Polonae restitutus” якщо не є прямим протографом тексту дослідження, опублікованого в Оломоуці в 1774р., то одним з найвірогідніших варіантів цього протографічного джерела.