Сторінки історії видавничої діяльності Мистецького українського руху (Німеччина, 1945–1948): до 80-річчя створення

Тези доповіді

Антонова Вікторія Дмитрівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0788-5505,
молодша наукова співробітниця,
відділ зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
email: anaisant196@gmail.com

Сторінки історії видавничої діяльності Мистецького українського руху (Німеччина, 1945–1948): до 80-річчя створення

Висвітлено значення видань Мистецького українського руху (МУР) у повоєнній Німеччині (1945–1948) як унікального культурного феномену. Наголошено на потребі збереження, дослідження та введення до наукового обігу книжкової спадщини української еміграції, що формувала альтернативну історію літературного та мистецького процесу поза радянськими межами, відображаючи національну ідентичність і культурну тяглість.
Ключові слова: Мистецький Український Рух (МУР), українська еміграція, книговидання, Ді-Пі табори.

Діяльність Мистецького українського руху (МУР) у повоєнній Німеччині (1945–1948) є непересічним явищем в історії української культури та літератури. Час після Другої світової війни став для українців своєрідною точкою кристалізації національного духу, ідентичності та культурної самосвідомості у надзвичайно складних умовах у таборах переміщених осіб (Ді-Пі) Західної Німеччини. Видавничі практики, започатковані українськими митцями в еміграції, сьогодні становлять не лише історичну й культурну цінність, а й важливий науковий ресурс. У зв’язку з 80-річчям заснування МУРу, питання збереження, вивчення і введення в науковий обіг видань того періоду набуває особливої актуальності.

Мистецький український рух офіційно розпочав своє існування 25 вересня 1945 року в місті Фюрт (Баварія) із підписанням відповідної декларації. До ініціативної групи, яка стала ядром МУРу, входили визначні інтелектуали та митці: Іван Багряний, Віктор Петров (Домонтович), Юрій Косач, Ігор Костецький, Іван Майстренко, Юрій Шевельов. Загальна кількість учасників сягала приблизно 70 осіб. Ентузіасти руху прагнули не лише зберегти українську культуру у вигнанні, а й створити умови для її розвитку у чужому соціокультурному середовищі.
Табори Ді-Пі стали осередками потужного культурного життя. У них відбувалося активне книговидання, створення часописів, альманахів, літературних збірок.
Серед них – три збірники і один альманах МУРу, які репрезентують різноманіття мистецьких позицій та естетичних підходів митців того часу.
З діяльністю МУРу пов’язаний журнал «Арка», що видавася у Мюнхені з липня 1947 р. до травня 1948 р., який друкував літературні твори і статті, присвячені культурі й мистецтву. У надскладних матеріальних і побутових умовах українська інтелігенція зуміла збудувати власну видавничу інфраструктуру, започаткувавши видавництва. Поезія, проза та статті високого художнього рівня видавалися під маркою «Золота Брама».

Книжкова культура української еміграції повоєнної доби в Європі є винятковим феноменом: українське слово отримало певну свободу – тексти були позбавлені цензурних обмежень, які панували в радянській Україні. У книжках того періоду знаходимо теми, що відображали реальний стан українського суспільства, болісні питання ідентичності, вигнання, втрати й надії на культурне відродження. Відтак, ці тексти є не лише літературними творами, але й історичними документами, що віддзеркалюють емоційний, соціальний та ідеологічний стан української еміграції.

Особливо важливою є програмна доповідь Юрія Шевельова «Чого ми хочемо», де сформульовано головну мету української літератури в нових умовах – "у високомистецькій досконалій формі служити своєму народові і здобувати авторитет у світовому мистецтві". Цей підхід визначив напрям інтелектуального поступу української літератури у вигнанні.
Для сучасного українознавства особливо важливим є вивчення персоналій МУРу – не лише знаних постатей, таких як Іван Багряний, Юрій Шевельов, Євген Маланюк, Улас Самчук, Ігор Костецький, Василь Барка, але й менш відомих митців так званого "другого ряду". Це – Богдан Нижанківський, Зенон Тарнавський, Яків Гніздовський та ін. Їхні творчі біографії розкривають культурний ландшафт повоєнної Європи в українському вимірі, дозволяють відтворити зв’язки, впливи, інтелектуальні кола, що формувалися у таборах Ді-Пі. Таким чином, формування систематизованого корпусу відомостей про цих осіб є не лише історичним обов’язком, а й передумовою для створення цілісної картини літературного та мистецького процесу в умовах вигнання.

Фонд відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ містить рідкісні й раритетні видання, що не мають аналогів в інших колекціях. Зокрема, можна назвати такі видання, як: М. Костомаров. Книга битія українського народу (Авгсбург, 1947), М. Гоголь. Ніч проти Різдва (Мюнхен; Регенсбург, 1945), – книги, що поєднують українську класику з естетикою нового часу та ідеєю європейської приналежності. Також, у ВЗУ зберігаються окремі номери рідкісних періодичних видань: «Вежі» (1947–1948), «Заграва» (1946), «Літаври» (1947), «Літературно-науковий вісник» (1948–1949) та ін.

Ці видання свідчать про намагання відстояти українську ідентичність в умовах вимушеної еміграції, зберігаючи культурний зв’язок з Батьківщиною та одночасно вбудовуючись у європейський культурний простір. Їх збереження, цифрове опрацювання, введення до академічного обігу та широкого наукового вжитку є пріоритетом не лише для окремих дослідників, але й для всієї гуманітарної науки в Україні.
Період Мистецького українського руху в Німеччині (1945–1948) є надзвичайно важливим для формування історії української культури та книжкової справи. Вивчення видавничої діяльності українських митців в еміграції, аналіз їхніх публікацій і творчих зв’язків дозволяє відтворити альтернативну історію української літератури, позбавлену радянських ідеологічних рамок та є важливим джерелом для ознайомлення з історією становлення української культури у діаспорі у повоєнний час.

Виявлення цих видань – це збереження культурної пам’яті українського народу. Їх введення в науковий обіг відкриває нові горизонти для дослідників історії книги, еміграційної літератури, націєтворчих процесів. Одне з основних завдань відділу зарубіжної україніки ІК НБУВ – забезпечення доступу до цих джерел, їхнє збереження та наукове осмислення. В перспективі, ця діяльність сприятиме не лише розширенню бази українознавчих досліджень, але й зміцненню культурної самоідентифікації сучасного українського суспільства.

Victoria Antonova,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0788-5505,
Junior Research Fellow,
Department of Foreign Ukrainian Studies,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: anaisant196@gmail.com

Pages of the history of the publishing activities of the Ukrainian Artistic Movement (Germany, 1945–1948): to the 80-th anniversary of its establishment

The significance of the publications of the Ukrainian Artistic Movement (MUR) in post-war Germany (1945–1948) as a unique cultural phenomenon is highlighted. The need for the preservation, research, and introduction into scientific circulation of the book heritage of the Ukrainian emigration, which formed an alternative history of the literary process outside the Soviet borders, reflecting national identity and cultural continuity, is emphasized.
Keywords: Ukrainian Artistic Movement (MUR), Ukrainian emigration, book publishing, DP camps.