Корпоративні медіапроекти сучасних бібліотек у науковому дискурсі іміджевих комунікацій

ЗаявникПоперечна Лідія Андріївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
ЗахідСекція 3. Бібліотека в структурі сучасних інформаційних комунікацій
Назва доповідіКорпоративні медіапроекти сучасних бібліотек у науковому дискурсі іміджевих комунікацій
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Ефективним інструментом комунікаційної діяльності певної установи чи організації, що функціонує як цілісна система (корпорація), каналом розповсюдження інформації про неї, створеним, керованим й наповнюваним самою корпорацією для реалізації її стратегічних завдань, є корпоративні засоби масової комунікації (ЗМК), які в сучасному інформаційно-комунікаційному середовищі трансформувалися в спеціальну медіа-систему й набули ознак медіапроектів, що продукують медіаресурси іміджевого характеру, які отримали назву «корпоративні медіа».
На сьогодні існують десятки визначень поняття «корпоративні медіа», в узагальненому вигляді його сутність можна розглядати як некомерційні засоби масової інформації (ЗМІ), створювані засновником для ефективної комунікативної взаємодії з цільовими аудиторіями – персоналом, клієнтами, партнерами, інвесторами, громадськістю.
Корпоративні медіа, або, як їх ще називають фірмові медіа, – порівняно нове явище у вітчизняному соціокомунікаційному просторі. Проте без цього важливого інструменту зовнішніх і внутрішніх комунікацій, управління персоналом та корпоративною культурою сьогодні не обходиться будь-яка організація, яка дбає про свій імідж, комфортну атмосферу в колективі, гармонійні стосунки зі споживачами, партнерами, інвесторами. Тож цілком закономірним є зростання в сучасному медіа-просторі сегменту специфічних ЗМІ – створюваних як успішними бізнес-компаніями так і небагатими бюджетними установами, до яких відносимо й бібліотеки. Радикальні зміни у суспільному сприйнятті останніх як важливих соціальних інституцій й агрегаторів знань, трансформація їхніх функцій в умовах глобальних інформаційних обмінів, а також нагальна потреба в налагодженні ефективних комунікацій з цільовою аудиторією, позиціонуванні бібліотеки як установи безумовно необхідної в суспільстві знань, бажання управляти її іміджем та підтримувати надійну репутацію серед широкої громадськості зумовили активізацію й розвиток у бібліотечному середовищі нового фукціонального напряму – соціокомунікаційного, що базується на засадах традиційної та онлайн-журналістики й покликаний сприяти реалізації комунікаційно-іміджевої стратегії бібліотечної установи.
Усі ці передумови стимулювали створення бібліотеками власних медійних ресурсів, реалізацію комплексних медіапроектів з використанням доступних і простих в освоєнні інструментів новітніх інформаційних технологій. Ідеться про формування розгалуженої бібліотечної медіа-системи, до якої, спираючись на розроблену дослідниками корпоративних медіа типологію [4], відносимо традиційну корпоративну пресу: друковану/електронну (газети, журнали, бюлетені, дайджести); корпоративні книжкові видання (брендбук, історичні хроніки, каталоги, посібники та підручники, бібліографічні, оглядові, інформаційно-аналітичні видання в брендованій оправі); рекламно-іміджеву продукцію, сувеніри (закладки, календарі, путівники, довідники, буклети, афіші, постери, вітальні листівки); корпоративні відеопродукти (іміджева презентація, звіт, промо-відео, навчальне відео, відеокаталог ресурсів/послуг, буктрейлер, репортаж з корпоративної події, «проблемний» фільм); корпоративні інтернет-портали/сайти, інтранет-портали; представництва в соціальних медіа (соціальні мережі, блоги та контент-хостинги (фотосервіси на зразок instagram та pinterest; відеохостинги на зразок Youtube; хостинги для слайдів, документів, музики – slideshare, scribd та ін.); публічні звіти (щорічні, тематичні, за окремими напрямами роботи).
Мета нашого студіювання – з’ясувати стан розроблення у вітчизняному бібліотекознавстві та теорії соціальних комунікацій проблематики корпоративних медіа сучасних бібліотек як інструменту іміджевої стратегії.
Аналіз дисертаційних досліджень та наукових публікацій з окресленої тематики засвідчує помітне зростання інтересу науковців до вивчення цього особливого виду ЗМІ й ефективного інструменту іміджевих комунікацій [3]. І хоча корпоративні ЗМК перебувають у колі наукових інтересів дослідників вже понад 100 років, перші наукові розвідки сучасних українських авторів, присвячені корпоративним медіа, з’явилися порівняно недавно і належать О. Тодоровій та Д. Олтаржевському. Монографія останнього «Основи та методи діяльності сучасних корпоративних медіа» (2013) стала першим фундаментальним дослідженням, у якому автор з’ясовує сутність поняття «корпоративних медіа», визначає їх типи, завдання та функції; розглядає методи діяльності, надає практичні рекомендації щодо створення медіаконтенту, а також пропонує нову модель оцінювання соціокомунікаційної ефективності корпоративних видань як засобу масової інформації та PR-проекту[1]. Активніше досліджують феноменологію корпоративних медіа у зарубіжному журналістикознавстві (Д. Мурзін, Ю. Чемякін, А. Горчева, Г. Кузьменкова та ін.).
Між тим, незважаючи на тенденцію зростання кількості корпоративних медіаресурсів у сучасних бібліотеках на тлі нагальної соціокомунікаційної потреби в якісних корпоративних ЗМК, актуалізації їх комунікаційно-іміджевих функцій, окреслена проблематика ще не стала предметом широких наукових зацікавлень учених-бібліотекознавців і досі лишається малодослідженою.
Для усвідомлення сутності медіапроектів сучасних бібліотек важливими є теоретичне обгрунтування комунікаційно-іміджевої функції та характеристика процесу створення корпоративного видання, запропоновані російським вченим В.Орловим у його дисертації «PR-технологии в управлении имиджем библиотеки» (2009). Вважаючи корпоративне видання ефективним інструментом не лише внутрішніх, а й зовнішніх комунікацій організації, дослідник справедливо зауважує, що «на практиці існує недооцінка бібліотечних корпоративних видань, нерозуміння значимості цього PR-засобу в управлінні іміджем» [2]. Цікавими є також погляди на функціональну роль корпоративних ЗМК, викладені у роботах й інших зарубіжних учених, зокрема, в контексті дослідження ними проблематики бібліотечного іміджу (М. Матвеєв, С. Матліна) та іміджевих бібліотечних комунікацій (С.Єзова, Г. Кормишина, І. Юрік).
У працях вітчизняних бібліотекознавців дослідження корпоративних медіа носить фрагментарний характер. Дослідники акцентують увагу на основних тенденціях розвитку та функціональних особливостях традиційної бібліотечної преси, передовсім як фахової, що має суттєві відмінності цільового призначення, позаяк покликана бути засобом соціально-професійної комунікації в бібліотечному середовищі й інструментом впливу на імідж бібліотечної професії (А.Чачко, В. Сошинська, Т. Новальська, О. Воскобойнікова-Гузєва).
Першою системною бібліотекознавчою працею, результати якої можуть стати вагомим підгрунтям для розгортання досліджень корпоративних бібліотечних медіа в їх широкому розумінні, є дисертаційна робота Л. Бейліса «Українська бібліотечна періодика 1991–2005 років: основні тенденції розвитку» (2006), де корпоративну бібліотечну пресу автор розглядає у контексті комплексного вивчення ним ділових періодичних видань для бібліотекарів. До цього слід додати ще низку праць, серед яких роботи Н. Солонської, А. Корнієнка, М. Слободяника та ін., що висвітлюють окремі періоди функціонування перших часописів, заснованих найбільшими вітчизняними бібліотеками, зокрема, Всенародною бібліотекою України (нині – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського).
Новий тип періодичного видання – електронний журнал – як завершений електронний ресурс і засіб наукової комунікації детально розглянула Т. Ярошенко у дисертаційному дослідженні «Електронний журнал в системі інформаційних ресурсів бібліотеки: друга половина ХХ– початок ХХІ ст.» (2008). Проблематику електронних періодичних видань активно розвинула С. Горова в дисертаційній роботі «Періодичні електронні видання в системі бібліотечно-інформаційних ресурсів (на базі аналізу інтернет-видань кінця ХХ – початку ХХІ ст.)» (2012), а в подальшому у монографії «Інтернет-ЗМІ як об’єкт бібліотечної інформаційної діяльності» (2013) репрезентувала набутий практичний досвід Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського у продукуванні такого виду бібліотечних ЗМІ, що зорієнтовані на обрану цільову аудиторію – представників органів державної влади, науки та бізнесу.
У визначенні напрямів та змісту досліджень сучасних корпоративних медіа заслуговують на увагу також наукові праці, що окреслюють тенденції формування сучасної медіа-системи вітчизняних бібліотек в контексті студіювання бібліотечної журналістики та її провідних напрямів (О. Косачова); розглядають окремі аспекти становлення бібліотечної журналістики та практичний досвід медіа-творчості (Л. Глазунова, Р. Самотій, І. Давидова, О. Мар’їна); характеризують стан використання бібліотеками можливостей соціальних медіа як ефективних каналів комунікаційної взаємодії з цільовою аудиторією (Є. Кулик, С. Барабаш, Т. Гранчак, В. Струнгар та ін.).
Потужною науково-методичною та практичною базою для розгортання досліджень у сфері корпоративних медіапроектів вітчизняних бібліотек, поряд з теоретичними розвідками та багаторічним практичним досвідом Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, нині є Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка, яка вже кілька років поспіль успішно реалізує на всеукраїнському та регіональному рівнях проект професійного розвитку бібліотечних фахівців «Школа бібліотечного журналіста». У межах науково-дослідної роботи з окресленого напряму на базі бібліотеки відбуваються наукові конференції з публікацією збірників доповідей, видано посібник «Бібліотечна журналістика: матеріали до курсу» (2015); формується база даних та комунікативний навігатор «Бібліотечна періодика» – вебліографічний путівник, що орієнтує бібліотекарів у повнотекстових професійних ресурсах і може стати основою для грунтовних наукових досліджень, оскільки практика створення якісних іміджевих медіаресурсів різних за статусом і призначенням бібліотек у процесі реалізації ними успішних корпоративних медіапроектів є незамінним джерелом для теоретичних висновків і узагальнень.
Утім для вироблення концептуальних засад реалізації корпоративного медіапроекту, окреслення його місця й ролі в цілісній системі іміджевих комунікацій сучасної бібліотеки потрібні грунтовні дослідження й системний аналіз. Водночас тут варто зауважити про ті перепони, з якими стикаються дослідники корпоративних медіа загалом і бібліотечних зокрема. Як відомо, згідно з чинним законодавством у сфері засобів масової інформації, засновники корпоративних видань можуть не реєструвати їх в установленому порядку, якщо ці видання призначені для використання в діяльності організації-засновника. Поряд з цим бібліотека не завжди інформує про свої видання на власних відкритих ресурсах (сайтах, порталах і т. ін.), особливо про ті із них, що призначені для персоналу, так би мовити, «для внутрішнього вжитку». Не перебачене надання таких відомостей і установленими звітно-статистичними формами. Відтак, відсутність об’єктивних статистично-видавничих даних та узагальнених відомостей про кількісно-якісний склад корпоративних медіа не дозволяють достеменно визначити їхній стан і потенціал розвитку як надзвичайно важливого сегменту соціальних комунікацій та іміджевих технологій.
Маємо констатувати, що в умовах динамічного розвитку практичної сфери функціонування корпоративних бібліотечних медіа, що сприяє появі у сучасних бібліотеках таких медіапроектів, які важно «втиснути» у загальноприйняту систему координат бібліотечної преси, існує потреба в переосмисленні їх статусу й зростаючого значення в реалізації іміджевої стратегії бібліотечної установи. Сьогодні це повноцінний медіаканал, що має схожі з традиційними медіа технології створення, відображає стратегічні інтереси бібліотеки і покликаний забезпечувати ефективну її взаємодію з цільовою аудиторією. Це означає, що поняття «корпоративні медіапроекти» як предмет міждисциплінарних досліджень, набуває особливої актуальності й має значний потенціал для розгортання комплексних бібліотекознавчих досліджень.
Список використаних джерел
1. Олтаржевський, Д. Основи та методи діяльності сучасних корпоративних медіа : [монографія] / Дмитро Олтаржевський. – К. : Центр вільної преси, 2013. – 308 с.
2. Орлов, В. В. PR-технологии в управлении имиджем библиотеки [Электронный ресурс] / В. Орлов. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/pr-tekhnologii-v-upravlenii-imidzhem-biblioteki. – Заголовок с экрана. – Дата просмотра 10.06.2016.
3. Пастушенко, О. Книга і періодика в дисертаційних дослідженнях незалежної України: соціокомуніка¬ційний аспект : монографія / Олена Пастушенко ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2016. – 564 c.
4. Тодорова О. В. Корпоративные медиа: жми сюда / Оксана Тодорова. – Одесса : Пласке, 2010. – 250 с.