Роль правової інформації у реалізації й охороні конституційних прав громадян України

Тези доповіді

Сьогодні в Україні створено багато спеціальних законів та підзаконних нормативних актів, що регулюють окремі аспекти та різновиди інформаційних відносин, не творячи чіткої ієрархічної системи. Значний масив норм щодо регулювання інформаційної сфери, міститься у кодифікованому законодавстві суміжних галузей права, наприклад – в цивільному, адміністративному, трудовому, кримінальному. Така модель створює ряд системних проблем.
По-перше, розпорошеність юридичних норм, що регулюють інформаційні відносини, по різних законах та підзаконних нормативних актах, ускладнює їх пошук, аналіз, а зрештою, – і практичне застосування.
По-друге, кількість правових норм у сфері суспільних інформаційних відносин, визначених у законах і підзаконних актах, на сьогодні досягла критичної маси, що зумовлює необхідність їх впорядкування у рамках єдиної системи правових норм та понять, а також чіткої ієрархії законів.
По-третє, чимало встановлених ключовими законами та підзаконними актами юридичних норм, які прямо або опосередковано регулюють сферу інформаційних відносин, виявилися концептуально не узгодженими між собою. Таким чином, суб’єкти інформаційних відносин довільно інтерпретують законодавчі норми, що створює ґрунт для зловживань та дезорганізації.
Крім того, українське законодавство не відповідає сучасним змінам, що виникають у процесі розвитку інформаційного суспільства в Україні та закордонних країнах. Багато елементів існують поза правовим полем, не регулюються нормативними актами, що стримує повноцінний розвиток суспільства. На сьогодні відсутня значна частина підзаконних нормативно-правових актів, розробка та затвердження яких передбачена чинним законодавством. Запропоновані відповідними державними органами проекти зазначених актів недосконалі та некоректні відповідно до діючого законодавства у взаємозв’язку з ключовими аспектами суспільних інформаційних відносин, зокрема: забезпечення вільного доступу громадян до інформації; формування та використання національних інформаційних ресурсів; запобігання поширенню шкідливої та незаконної інформації глобальними комп’ютерними мережами; підтримка вітчизняної індустрії інформаційно-комунікаційних технологій; обміну інформацією у електронному вигляді, насамперед ведення електронного документообігу, надання офіційного статусу електронному документу; врегулювання статусу суб’єктів інформаційних відносин в мережі Інтернет; оптимізація режиму діяльності систем електронної торгівлі й оплати; зміцнення інформаційної безпеки, захисту державних інформаційних ресурсів, захисту персональних даних; створення єдиної системи стандартів з інформаційних технологій, сертифікації засобів інформатизації; підвищення інвестиційної привабливості сфери інформатизації, тощо.
Правовий режим інформаційних ресурсів визначається нормами, що встановлюють, яким має бути порядок документування інформації, визначають право власності на окремі документи і окремі масиви документів в інформаційних системах, обґрунтовують категорію інформації за рівнем доступу до неї та порядок правового захисту інформації.
Загалом, інформаційна сфера як особлива система суспільних відносин в Україні інтенсивно розвивається, відбуваються також стабільне зростання й структуризація сегментів вітчизняного інформаційного ринку як системи економічних, організаційних і правових відносин. Щодо свободи слова, то протягом останніх років в Україні зростає індекс свободи ЗМІ, що відзначено і міжнародними спостерігачами. Проте зазначені недоліки законодавства спричинюють ряд проблем у галузі дотримання інформаційних прав і свобод українських громадян.
Потрібно зазначити, що ряд конституційних настанов взамозв’язані з відповідними гарантіями реалізації права громадян на інформацію. Стаття 55 Конституції України закріплює право людини на судовий захист. Права й свободи людини, в тому числі право на інформацію, захищаються судом. При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У ряді випадків положення Конституції України чітко відображують гарантуючу роль права на інформацію при реалізації й охороні інших конституційних прав.
Основою реалізації закріпленого в Конституції України права на доступ до інформації є його деталізація в чинному законодавстві. Це зумовлено насамперед специфікою правової природи доступу. Так, якщо свобода думки і слова вимагає невтручання з боку держави, право на доступ до інформації взаємозв’язане в контексті співпраці держави і громадянина, в якій держава є активним учасником і повинна забезпечити всі умови, щоб особа змогла реалізувати це право. Отже, чітке законодавче закріплення механізму доступу до інформації й визначення прав та обов'язків держави і громадянина в цій сфері – головні передумови реалізації права доступу до інформації.