Рукописна книга в дослідженнях українських книгознавців кінця ХХ — початку ХХІ століття

Тези доповіді

У сттті подано історіографічний огляд наукових досліджень рукописної книги українськими книгознавцями в 90-х роках ХХ — на початку ХХІ століття. Здійснено бібліографічне виявлення та історіографічний аналіз досліджень рукописної книги в Україні. З’ясовано, що головним центром дослідження рукописної книги в Україні є Інститут книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Виявлено найвагоміші праці з теми, визначено основні напрями досліджень, що акцентовані на формуванні важливих методичних вимог до історичного вивчення рукописної книги, розробки загальної схеми періодизації її розвитку, з’ясуванні її взаємостосунків з друкованою книгою та місця в культурному процесі країни. Визначено, що такі напрями, як дослідження української рукописної книги другої половини ХVII століття, вироблення загальної методики складання реєстру рукописної спадщини, представленої в електронному середовищі та інші ще потребують окремої уваги з боку наукового співтовариства. Встановлено найактуальніші науково-дослідні теми: методологія та новітні принципи вивчення й описування рукописної книги; рукописна книга в історико-культурному процесі України XVI — XХ століття; українська рукописна книга за видами і жанрами; палеографічні та графіко-орфографічні особливості кодексів; мистецтво української рукописної книги, дослідження її оправи.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що воно є частиною комплексного вивчення історії розвитку книгознавства в Україні кінця ХХ — початку ХХІ ст.