Латино- і польськомовні стародруки монастирського походження у фондах Державного архіву Тернопільської області

Тези доповіді

Однією із проблем вивчення історії монастирських книгозбірень ранньомодерного часу є розпорошеність книжкових колекцій або часто незбереженість книг з цих монастирів до сьогодні. Зокрема книжкові фонди василіанських книгозбірень розпорошувались серед різних інституцій, парафіяльних церков, приватних власників наприкінці XVIII ст. – початку ХХ ст. Такі обставини ускладнюють чи навіть унеможливлюють повноцінне вивчення книжкової культури в чернечих осередках. Тому з одного боку важливими джерелами є інвентарні описи, які дозволяють комплексно вивчати монастирські книжкові збірки ранньомодерного часу. Але все ж таки найважливішим джерелом є безпосередньо збережені стародруки монастирського походження, вивчення яких дозволяє більш цілісно студіювати книжкову культуру в монастирях. Тому важливою є архівна евристика документів (насамперед інвентарних описів), та стародруків і рукописів. Зокрема деякі кодекси монастирського походження зберігаються у фондах бібліотеки Державного архіву Тернопільської області (далі – ДАТО).
Загалом в науково-довідковій бібліотеці ДАТО зберігається понад 40 тис. одиниць друкованої продукції, з них близько 3 тис., датованих до початку ХХ ст. На основі історико-книгознавчого вивчення 20 латино- і польськомовних стародруків монастирського походження з’ясовано окремі аспекти історії формування василіанських монастирських книгозбірень у Бучачі та Краснопущі XVIII ст. Зокрема до книжкових зібрань Бучацького монастиря книги дарували її насельники (ігумен Ієронім Нерезій, Себастіан Юркевич), римо-католицький єпископ Криспіан Цешковський. Частина книг потрапила із єзуїтського колегіуму в чеському містечку Угерске Ґрадіште тощо.
З числа досліджуваних стародруків найбільше книг походить з друкарень німецьких міст – Аугсбург (4), Кельн, Вюрцбург. Також є видання типографій з терен чеських (Прага (2), Оломоуц (2)), італійських (Рим, Венеція), швейцарських (Санкт-Галлен), австрійських (Відень), словацьких (Братислава). Очевидно, що знаходяться стародруки і із річпосполитських друкарень: Варшава (2), Краків, Сандомир, Вільно. З українських друкарень латино- і польськомовні видання представлені виданням львівської єзуїтської типографії. Переважно йдеться про стародруки першої половини XVIII ст. (9 книг). П’ять томів датуються 60-ми роками XVIII ст. Лише чотири книги із досліджуваних книг походять з XVII ст., а найдавніший з них – це аугсбурзьке виданя 1604 р.