Особовий архів Ольги Іванівни Сорокіної (1892–1988) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Тези доповіді

Ольга Іванівна Сорокіна – педагог, історик, краєзнавець – усе своє життя присвятила збиранню документальних свідчень про життя та діяльність декабристів – учасників російського опозиційного руху, членів різних таємних товариств Російської імперії 1810–1820-х років. Дослідниця захоплювалася мужністю цих представників російської та української інтелігенції, військових, дворян [1], вважаючи їхню участь в антиурядовому повстанні 14 грудня 1825 р. взірцем активної громадянської позиції.
Життєвий шлях О. І. Сорокіної, генеза її історичного пошуку, краєзнавчий доробок, громадська діяльність досі не були предметом спеціального дослідження. Значний масив джерел з її особового архівного фонду, який містить комплекс фотокопій, репродукцій, вирізок з друкованих видань з портретами та фотографіями декабристів і членів їхніх сімей, вимагає системного аналізу та висвітлення для залучення до наукового обігу.
Народилася Ольга Іванівна у 1892 р. в м. Кам’янці (нині м. Кам’янець-Подільський) Хмельницької області. Батько був сільським учителем, мати – домогосподаркою. У 1906 р. вона закінчила 4-річне училище, в 1910 р. – Немирівську прогімназію. У 1913 р. склала іспит на звання учителя сільської школи, пізніше, в 1930 р., закінчила заочно Харківський педагогічний інститут.
Педагогічна діяльність О. І. Сорокіної охоплює період з 1914 по 1958 рр. Так, у 1914–1920 рр. вона працювала в різних школах Літинського району Вінницької області – в селах Лозова, Куриловці, Боркове і Балине. Разом з чоловіком, Сорокіним Сергієм Порфировичем (теж учителем за освітою), з 1920 по 1931 рр. вчителювала в школі № 7 м. Новокостянтинова Летичівського району Хмельницької області.
Після переїзду до заміжньої доньки, Олени Сергіївни Захарової, в м. Ленінград з 1931 по 1934 рр. Ольга Іванівна працювала в школі с. Володарська Ленінградської області, а по смерті чоловіка, з 1934 по 1941 рр., – в м. Ленінграді в школах № 265 та № 276, де викладала російську мову та літературу. У 1941 р. її було евакуйовано разом зі школярами на Урал, в с. Велика Дубська Ірбітського району Свердловської області. Там до 1944 р. О. І. Сорокіна пропрацювала в місцевій сільській школі. За викликом районного відділу народної освіти в 1944 р. повернулась до м. Ленінграда і до пенсії (1958 р.) вчителювала в ленінградських школах № 113 та № 114. Померла О.І. Сорокіна в м. Ленінграді 27 січня 1988 р. у віці 95 років.
Її архів (фонд № 325), що нині зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – Бібліотека), був переданий у дар до Бібліотеки її донькою, Оленою Сергіївною Захаровою, в 1991 р., відповідно до заповіту матері. На постійне зберігання до рукописного відділу надійшло понад 1800 документів, з них близько 1600 портретів та фотографій з життя та діяльності декабристів [2].
На сьогодні архів перебуває у науково-технічному опрацюванні. Під час первинної систематизації особового фонду № 325 «Сорокіна Ольга Іванівна (1892–1988) – історик, педагог», що надійшов до Бібліотеки в розсипу, було виділено такі основні групи документів: 1) біографічні матеріали; 2) наукові та творчі матеріали; 3) листування; 4) фотографії; 5) матеріали родичів фондоутворювача; 6) матеріали про фондоутворювача.
До біографічних матеріалів відноситься рукописна біографія О. І. Сорокіної, написана її донькою в 1990 р., щоденникові нотатки, записники.
У видовому складі найбільшої групи фонду «Наукові та творчі матеріали» превалюють фотокопії та репродукції портретів декабристів і членів їхніх родин (дружин, найближчих родичів), а також портретів історичних діячів першої половини XIX ст.; фотографії міст заслання декабристів в Сибіру; фотографії пам’ятників, могил, надгробних плит декабристів, померлих у засланні, та їхніх дружин; фотографії пейзажів і різних видів міст Сибіру; поліграфічні репродукції, вирізки з журналів та газет з портретами, творами художників, архітектурними пам’ятками, що мають відношення до декабристів, тощо. Також наявні робочі зошити О. І. Сорокіної з історичними замітками та бібліографією про родини Трубецьких, Давидових, Волконських та інших учасників антиурядового повстання.
Група документів «Листування» вміщує офіційне листування О. І. Сорокіної – листи з подяками з Іркутського обласного краєзнавчого музею, з Краєзнавчого історичного музею в м. Нижній Тагіл, з Центрального історичного архіву м. Ленінграда, з громадського музею Макарівського районного відділу культури (там дослідниця сприяла організації стенда, присвяченого 150-річчю повстання декабристів, надаючи туди книги, фотографії та відомості про повстанців), з краєзнавчих музеїв м. Чити та м. Іркутська, куди Ольга Іванівна надсилала фотографії декабристів.
Серед приватного епістолярію найбільший комплекс становить листування з Марією Володимирівною Трубецькою, правнучкою Олександра Петровича Трубецького, брата декабриста Сергія Петровича Трубецького. О. І. Сорокіна листувалася з нею протягом 20 років (від 1956 до 1976 р.) до самої смерті Марії Володимирівни 17 березня 1976 р. Всього в фонді № 325 зберігається 50 листів М. В.Трубецької. Також Ольга Іванівна листувалася з Катериною Петрівною Івашевою (внучкою декабриста Василя Петровича Івашева), Марією Ростиславівною Капніст (правнучкою поета і громадського діяча Василя Васильовича Капніста), Ксенією Юріївною Давидовою (правнучкою декабриста Василя Львовича Давидова); Олександром Федуловичем Кожевниковим (краєзнавцем з м. Нижній Тагіл); Миколою Олексійовичем Раєвським (автором книги «Портрети заговорили»); Костянтином Георгійовичем Паустовським (радянським російським письменником) та іншими.
Рубрики «Фотографії», «Матеріали родичів фондоутворювача» та «Матеріали про фондоутворювача» невеликі за своїм наповненням та складаються з групових фотографій О. І. Сорокіної з сестрою, чоловіком та донькою; віршів доньки та чоловіка (серед них декілька поезій присвячено Ользі Іванівні) та автобіографії доньки.
Отож особовий архів Ольги Іванівни Сорокіної в переважній більшості складається з багатої ілюстративної колекції матеріалів з життя, діяльності, генеалогії декабристів та їхніх родин, яка становить змістовний джерельний комплекс для фахівців-істориків, а також усіх, хто цікавиться громадськими діячами кінця XVIII – початку XIX ст.

Список використаних джерел та літератури

1. Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. – Т. 6. – К. : СПД Цимбаленко Є. С., 2009. – 204 с.
2. ІР НБУВ, ф. 325.