Огляд російсько-єврейських періодичних видань (1860-1907 рр.) з колекції «Періодика» відділу фонду юдаїки НБУВ.

Тези доповіді

Першим єврейським періодичним виданням російською мовою став тижневик «Рассвет», що друкувався в Одесі з травня 1860 р. Його редактором-видавцем був письменник О. Рабинович. Метою «Рассвета» було не тільки поширення освіти і російської мови в єврейських масах, але і боротьба з наклепами і нападками на єврейський народ. Поряд з публіцистикою, біржовою хронікою, оглядами зарубіжної єврейської журналістики, історичними та іншими науковими статтями в «Рассвете» друкувалися і художні твори. Серед авторів: письменик Л. Леванда, професор Рішельєвського ліцею А. Георгіївський (вів рубрику «Огляд іноземної єврейської журналістики»), І. Чацький, лікар і громадський діяч Е. Соловейчик, юрист і історик Г. Барац, юрист А. Пассовер, іноземним кореспондентом був відомий єврейський історик І.М. Йост. З самого початку видання «Рассвета» зіткнулося зі значними труднощами. З одного боку, їх чинила цензура, з іншого − матеріальне становище журналу було жалюгідним через байдужість меценатів, невдоволення ортодоксальних кіл викриттями негативних сторін єврейського життя, а також через байдужість більшості єврейського населення до російської мови. Тижневик існував всього один рік (до травня 1861 р.).
Другим російсько-єврейським виданням став щотижневик «Приложение к «Гакармелю» який був додатком до журналу «Гакармель», який виходив на івриті в Вільно з червня 1860 р. Засновник журналу та його видавець- редактор видатний історик, філолог, перекладач, громадський діяч С. Фін. Щотижневик мав інформаційний характер, розглядав питання культурного життя євреїв, просвітницької діяльності та політики Товариства для поширення освіти між євреямив Росії (ОПЕ), висвітлював громадські питання більш ліберально, ніж вони висвітлювалися в івритському «Гакармелі». Матеріальні труднощі заважали щотижневику виходити регулярно. З 1865 р. щотижневик змінює назву на «Гакармель», який друкується до 1869 р.
Відразу ж після припинення видання «Рассвета» замість нього став виходити тижневик «Сион» (травень 1861р. - квітень 1862 р.) під редакцією Е. Соловейчика і Л. Пінскера (до №22), потім - Е. Соловейчика і Н. Бернштейна. Продовжуючи традицію «Рассвета», видання ставило за мету «пом'якшення суворого про євреїв судження». Під тиском цензури тижневик поступово прийняв не публіцистичний, а просвітницький характер, проте це не врятувало видання від нападок цензури і переслідувань поліції, і редакція змушена була припинити видання журналу вже через рік. Лінію «Сиона» продовжив з 1869 р. тижневик «День» (редактор С. Орнштейн та І. Оршанський). Спочатку видання було офіційним органом Комітету Одеського відділення Товариства просвіти, але після виходу з редакції Е. Соловейчика і П. Левінсона, «День» став незалежним виданням. Оголосивши себе «органом російських євреїв», журнал прагнув продовжити традиції «Разсвета» і «Сиона». Основна спрямованість- культурна і мовна асиміляції євреїв, боротьба за розширення громадянських і юридичних прав. У роботі тижневика брали участь Л. Леванда, П. Левенсон, Е. Соловейчик, М. Моргуліс. Після антиєврейських заворушень в Одесі в березні 1871 р. газета перестала виходити.
З 1871 р. російсько-єврейська періодика починає друкуватися в Петербурзі. «Вестник русских евреев»- перше російсько-єврейське періодичне видання, що вийшло в Петербурзі. Видавці-редактори А.І. Цедербаум та А.-І. М. Гольденблюм. Відображаючи різні сторони єврейського життя, газета, в той же час, не мала певного напряму. Видання протягом перших трьох років було регулярнним, щотижня, а з 1874 р. по 1879 р. виходило щорічно тільки по одному номеру, для підтримки права на видання. Згодом цим правом скористалася редакційна колегія, до складу якої входили Н. Віленкін, М. Варшавський, Я. Розенфельд, С. Венгеров, П. Левенсон, М. Кулішер, Г. Богров, І. Оршанський, Г. Ітельсон і від імені А . Цедербаума та А. Гольденблюма отримали дозвіл на перейменування «Вестника русских евреев» в «Рассвет» (1879−1884).
«Еврейская библиотека»- щорічний історико-літературний збірник, який виходив у С.-Петербурзі під редакцією А.Є. Ландау. Перші вісім томів вийшли в період 1871-1880 рр. (з перервами в 1876 і 1877 рр.), дев’ятий том вийшов в 1901 р., а десятий у 1903 р.. А. Ландау залучив до свого видання кращих російсько-єврейських письменників, істориків і перекладачів того часу: Л. Леванду, Л. Гордона, Г. Богрова, М. Абрамовича, В. Нікітіна, М . Кулішера, С. Бершадського, М. Моргуліса, І. Оршанського та ін. Щорічник «Еврейская библиотека» залишався єдиним представником російсько-єврейської преси впродовж шести років (з 1874 по 1879 ) В кінці 70-х років основним мотивом який спонукав єврейські громадські кола до відновлення російсько-єврейської журналістики стала ідея емансипації та необхідності відстоювати своє громадянське рівноправ'я. У Петербурзі виходили тижневики «Русский еврей» (1879−84), «Рассвет» (1879−83) і щомісячний журнал «Еврейское обозрение» (1884). А.Е. Ландау вирішив перетворити історико-літературний збірник "Еврейская библиотека" на щомісячний журнал "Восход", який сам редагував та друкував в своїй друкарні. Гасло журналу:"прогресс внутри и вне еврейства", характерна ідея поміркованої асиміляції та боротьба за єврейську рівноправність всередині Росії. На сторінках журналу обговорювалися нагальні проблеми національного життя та культури: історія євреїв в цілому та в Росії, зокрема, розвиток літератури та її сучасний стан. Докладно розглядалась історія та практика російського законодавства у відношенні до євреїв. На сторінках журналу виступали майже всі відомі письменники та поети кінця XIX-початку XX ст.: Бен-Амі, С. Фруг, Шолом-Алейхем, Менделе Мойхер-Сфорім, В. Жаботинський, С. Ярошевський, Л. Леванда, Г. Богров, Х. Бялік, М. Рівесман,, Н. Пружанський, Д. Фейзман. К початку 1885 р. "Восход" стає єдиним єврейським журналом на російській мові, але в березні 1891 р. його призупиняють на 6 місяців за забороною цензури. З січня 1899 р. редактором журналу стає С.О. Грузенберг. В червні 1899 р. журнал купує М.Г. Сиркін. Назва змінюється на "Книжки Восхода" (1899−1906), програма, термін вихода в світ та передплатна ціна не змінюється. Журнал мав щотижневий додаток- "Недельная хроника Восхода", виходило 52 номери на рік, з 1898 р. перейменован на "Хронику Восхода", з 1899 р. (№6) газета змінює назву на "Восход". Газета виходила з 1882 р. по 1906 р.
Вагоме місце у виданні російсько-єврейської періодики цього періоду займає тижневик «Будущность» (1899−1904), заснований в 1899 р. лікарем і вченим С.О. Грузенбергом , як незалежний орган російських євреїв. Тижневик широко надавав свої сторінки російським сіоністам, які не мали тоді свого органу. У тижневика «Будущность» був щорічний додаток «Научно-литературный сборник «Будущности» (1900−1904) в якому друкувалися наукові статті, присвячені переважно давній та новій історії євреїв, літературні та художні твори. Серед авторів- Л. Кацнельсон, Д. Хвольсон, С. Лівшиць, М. Крейнін, С. Фруг, Менделе-Мойхер-Сфорім, Шолом-Алейхем, С. Бейлін, И. Перец, Х. Зингер, Ю. Гесен, М. Сиркін та ін.
У 1902−1903 рр. виходив щомісячник «Еврейская семейная библиотека» (СПб., редактор М. Рибкін ). Журнал друкував вітчизняну та перекладну белетристику, присвячену єврейському життю. У 1904 р. журнал змінює назву на «Еврейская жизнь» (1904−1907рр.) і до своєї художньо-літературної спрямованості додає і громадську. У журналі розглядаються питання з теорії та практики сіонізму і палестинської колонізації, з економіки, еміграції, націоналізму і терріторіалізму. Разом з журналом виходили щотижневики "Хроника еврейской жизни" (1905−1906) ; "Еврейский народ" (1906) ; "Разсвет" (1907).
Завдяки громадському підйому в 1905−1906 рр. число російсько-єврейських видань досягло до середини 1906 р. рекордної для Росії цифри – 17 назв. У першу чергу це були партійні органи, в тому числі сіоністські: тижневик «Еврейская мысль» (Одеса, 1906−1907, ред. М. Шварцман), журнал «Молода Иудея» (Ялта, 1906, Ред. : Гофшнейдер-Левентон А.Я.), Еврейский голос» (Білосток, потім Одеса, 1906 −1907, ред.-изд. Паперин Л.) і «Еврейский народ» (СПб., 1906, ред.-изд. Зайденман А.) Органом Єврейської народної групи (СПб., 1907, ред.-изд. Левин Д.А.) був тижневик «Свобода и равенство», органом терріторіалістов - щотижневий журнал «Русский еврей» (Одеса, 1906, ред. Ф. Зельдіс).





Література:

Вальдман Б. Русско-еврейская журналистика (1860-1914): литература и литературная критика /Центр изучения иудаики Латвийского университета.− Рига, 2008.-С.32−38

Иваск У.Г. Еврейская периодическая печать в России: Материалы для истории еврейской журналистики.−Таллин, 1935.− С. 31−55

Кельнер В. Адольф Ландау−издатель, редактор, публицист (Из истории русско-еврейского издательского дела второй половины XIX в.) // Вестник еврейского университета.− № 2.−М.−Иерусалим, 1999.− С. 238−269


Литература о евреях на русском языке 1890−1947: Книги , брошюры, оттиски статей: Библиогр. указ. /Сост. В.Е. Кельнер, Д.А. Эльяшевич;Петербург. Евр. ун-т, Рос. нац. б-ка.−СПб.: Гуманит. Агенство "Академический проект", 1995.− С. 537−572