Джерела з особових фондів українських діячів початку ХХ ст. , як наочні матеріали для викладання гуманітарних дисциплін (за матеріалами Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького)

Тези доповіді

Джерела з особових фондів українських діячів початку ХХ ст. , як наочні матеріали для викладання гуманітарних дисциплін (за матеріалами Одеської національної наукової бібліотеки ім. М. Горького)

Подкупко Тетяна Леонідівна,
к. і. н., доцент кафедри суспільних наук
Одеського національного медичного університету

В сучасних умовах, щоб зацікавити студентську молодь, особливо непрофільних вузів, треба активно застосовувати як нові технології, так і вже традиційні форми викладання. Вагомість наглядних матеріалів для засвоєння гуманітарних дисциплін тривалий час застосовувалась у вивченні таких предметів, як історія, культурологія, краєзнавство. Для дисциплін гуманітарного профілю головне не просто викласти фактичний матеріал студентам, а й закласти основу для розвитку різнобічної особистості, яка стане не лише висококваліфікованим інженером чи медиком, а й свідомим громадянином, патріотом своєї Батьківщини, ерудованим співрозмовником і просто цікавою Людиною.
Одним з найбільш «виграшних» періодів в історії для виховання відчуття гідності та гордості за власний народ є епоха визвольних змагань 1914-920-тих рр. Для юнацького максималізму є принциповим той запал, жага до втілення в життя самих неймовірних цілей, які ставили перед собою як еліта суспільства, так і звичайні громадяни. Можна тисячу разів переповідати про героїчні вчинки, звитягу, прагнення до перемоги, але коли перед очима є рукописи скраплені кров’ю, то ці оповідання насправді залишать глибокий слід в серці.
Бібліотека є не тільки місцем збереження різноманітних носіїв (як то книги, періодичні видання, кіно і фото документи, платівки, диски тощо), сучасна книгозбірня – це перш за все інформаційний центр. Одеська національна наукова бібліотека імені М.Горького (далі ОННБ) – одна з найстаріших книгозбірень України (заснована 1829 р.). Тут зосереджено майже 5 млн. видань 108 мовами народів світу. З 1922 р. в ній працює Музей книги (перший офіційно зареєстрований в СРСР). На постійно діючих і тематичних виставках студентам можна продемонструвати звичаї і традиції, духовні пріоритети українського народу.
В архівних комплексах документів ОДНБ документи особового походження зберігаються в складі фондів і колекцій, що створені за тематичними принципами. Складання колекцій за таким принципом пояснюється усталеною формою, що має витоки з XIX ст. Умови формування колекцій обумовлюють їх зберігання та форму обліку. Тому, наприклад, фонд історії Одеси має низку матеріалів особового походження, що пов’язані з діяльністю діячів міста та краю.
Фонд 29 (Фонд Одеської «Просвіти») віддзеркалює громадську і політичну діяльність українських діячів кінця ХІХ початку ХХ ст. Зокрема є цікавими листи до Володимира Пилиповича Буряченка щодо проблем видання журналу «Основа». Це оригінальні документи різного формату, українською і російською мовами, датовані 1895-1916 роками.
Представлені в рукописному зібранні документи надзвичайно цікаві, узагальнення і аналіз їх дає змогу здійснити наукову реконструкцію біографії персоналії, прослідкувати її становлення як фахівця чи науковця, визначити етапи творчої діяльності, встановити специфіку і унікальність документів як джерельної бази для вивчення розвитку бібліографічної, етнографічної, літературознавчої та історичної наук в Одесі та Україні. А також джерела виступають яскравою наочністю під час екскурсій, і викладання гуманітарних предметів за стінами аудиторій.
З колекції особових рукописних фондів ОДНБ найпопулярнішим є фонд М.Ф. Комарова. Життю й творчості видатного українського вченого, бібліографа, критика, фольклориста, перекладача і суспільного діяча Михайла Федоровича Комарова (1844-1913) присвячена низка історичних, культурологічних, краєзнавчих праць.
Фонд М. Комарова – це родинний архів, до складу якого увійшли джерела різних типів (фотодокументи, рукописи праць, копії листів). Фонд налічує п’ятдесят дві справи на тисяча дев’ятсот п’ятнадцяти аркушах. Десять справ фонду становлять машинописні копії листів до М.Комарова. Цінність джерела, незважаючи на копію, а не оригінал, величезна. Це єдиний збережений примірник листів, інші копії і оригінали втрачено. З понад двохсот дописувачів до М.Комарова були такі визначні діячі української і світової історії як В. Антонович, Х. Алчевська, Б. Грінченко, М.Грушевський, І. Бєлоусов, М.Аркас, К. Білиловський, А. Боголюбцев, Д.Багалій, О.Барвінський, С.Бердяєв, В. Олександров, В. Станіславський, В. Сембратович та ін.
Загальний обсяг листів понад тисячу аркушів. Формат аркушів не стандартний (більше ніж А4). Листи датовані 1883 – 1913 роками. Сьогодні листи до М.Ф.Комарова переведено на електронний носій інформації, це сприяє ширшому доступу науковців та дослідників до епістолярної спадщини видатного бібліографа.
У фонд філолога, професора Новоросійського університету М. Попруженка внесено лише одну справу – «Архів М. Ф. Попруженка. Різні документи і листи». Тут об’єднано документи і листи російською і французькою мовами, що датовані 1907-1909 роками, кількість – 146 аркушів.
Цікавим для студентів, відвідувачів є фонд 45 – історика, колекціонера Івана Андрійовича Линниченка (1857-1926). Він був заслуженим професором кафедри російської історії Одеського Імператорського Новоросійського університету та Одеських вищих жіночих курсів, завідувачем археологічним музеєм при історико-філологічному факультеті Новоросійського університету. Розпочав викладацьку діяльність в Одесі у 1896 році як авторитетний історик, доктор російської історії, спеціаліст з історії середньовічної України та історії західних слов'ян. Під час перебування в Одесі І. Линниченко дуже захопився краєзнавством, про що окремі листи з особистого архіву. Він брав участь у справі упорядкування та дослідження документів архіву Новоросійського та Бессарабського генерал-губернаторства, заснування історичного архіву в Одесі. Ініціював збирання спогадів про Рішельєвський ліцей та написання його загальної історії.
Окремий інтерес становить фонд 18 – фонд автографів. Серед них є автографи українських письменників і поетів С.Бердяева -П.А.Зеленому; Д.Мордовцева, А.В.Головко; вчених, зокрема відомого історика, краєзнавця А.О. Скальковського тощо.
Рукописні джерела з колекції ОННБ є пам’ятками книжкового мистецтва, взірцями в оформленні та оздобленні книги, за ними можна простежити різноманітність і багатство духовних потреб, різноманітність української культури.
Вони можуть виступати джерельною базою для досліджень з історії, краєзнавства, літературознавства, етнографії, біобібліографії. А головне – служать яскравим наочним матеріалом, що дозволяє максимально ефективно викладати гуманітарний спектр дисциплін.