Особливості декорування сегментів корінця української золотарської оправи.

Тези доповіді

Досліджуючи українську золотарську оправу знаходимо праці видатних українських істориків та мистецтвознавців. Петренко М., Машуков В. подають огляд культових речей з детальним описом золотарських оправ, де на фотоматеріалі зазначений та продемонстрований весь спектр оздоблення корінця.
Свєнціцкий І., Модзалевський В., Щироцький К., здійснюючи описи рукописів та стародруків, приділяють значну увагу металевим елементам оздоблення. Не дивлячись на невеликий об’єм цих робіт, вони містять цінну інформацію.
Золотарська оправа книги привертала увагу дослідників своєю красою та осмисленістю кожної деталі оздоблення. Щербаківський Д. описав окладні оправи XVI- XIX ст., окреслюючи основні етапи художньо-стилістичного розвитку золотарських оправ. Автор вперше при типологізації українських золотарських окладів зробив спробу долучити опис корінця. У статтях, що супроводжувались фотографіями, подається опис та короткі відомості про оправи, які на той час зберігались в київських музеях та наочно демонстрували високий рівень ювелірного мистецтва на українських землях.
Не дивлячись на те, що розглядаючи оклад книги важко зосередити увагу на корінці, ми спробуємо виокремити та описати дану складову з її конструкцією та особливостями оздоблення. Переважна більшість наукових джерел висвітлює композиційні моменти в оздобленні чільної дошки. Інколи є згадки про композиції та сюжетику спідніх кришок. Це стосується тих випадків коли на них вміщується важлива інформація для датування оправи або визначення її побутування чи вкладний запис.
У каталожних виданнях, котрі висвітлюють фонди музеїв чи бібліотек, є конкретні описи верхньої, нижньої кришок оправи та корінця. Розуміючи, що мета подібних наукових праць не полягає в узагальнені тенденцій розвитку та мистецтвознавчому описі пропонуємо дану розвідку.
Висновки, головним чином, будуть сприяти визначенню загально мистецьких течій та їх відображення у оздобленні накладної частини корінця. Це допоможе прослідкувати спільні риси для роботи по визначенню майстерні чи виокремити особливості характеру роботи певного майстра.
Якщо при виконанні окладу прописувались правила сюжету середників та загалом іконографії окладу то корінець давав майстру окрему площину для виявлення власного потенціалу.
Отже, корінець золотарського окладу за площиною перекритого простору можна розділити на суцільний та набірний. Аналізуючи оздоблення корінця, для кожного з типів, характерним є перш за все основний образ. Корінець при багатстві його оздобленні, все ж є певним чином підпорядкований загальному образу оправи. Вважаємо, що у специфічній формі орнаментики лежить первинний, або так званий чуттєвий образ. Група вторинних значень, що розвиває образ з`являється при висвітленні майстром внутрішньої специфіки змісту книги або певних її функціональних характеристик ( сюжетні композиції).
Окремі композиційні елементи котрі містить площина корінця золотарської оправи, так звані «мікро образи», розкривають багатство асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють емоційне й оцінне забарвлення, динамізують семантичні поля, вказують на домінантні ознаки авторського стилю золотаря.
Для створення загальної картини, що демонструє зміни характеру оздоблення корінця, важливими є розкрити технологічні особливості, котрі окреслюють певне поле, та демонструють майстерність та винахідливість майстра.
Суцільний корінець, поділяється за технологією оздоблення- суцільна металева пластина (прорізна, суцільна карбована, гравірована), кольчуга. Останню, як окремий тип, відзначав Д. Щербаківський. Аналізуючи оклади у своїй статті, він зробив висновки, що на візантійських оправах найчастіше зустрічається корінець у формі срібної плетеної сітки.
Набірні корінці складаються з окремих пластин (суцільні карбовані, прорізні). Що до особливостей композицій корінця варто підкреслити, що усі крім кольчужних поділені на сегменти. Це зумовлено уявленням про технічні моменти кріплення металевого окладу до оправи.
Техніка виконання корінця могла повторювати загальну техніку виготовлення золотарського окладу і лише у деяких варіантах була відмінна (прорізний корінець, карбований, гравірований). Як правило, корінець прикріплено до верхньої і нижньої кришки оправи рояльними петлями з заклепками з кожного боку.
Тематика оздоблень суцільних корінців найрізноманітніша. Серед них зустрічаються одиниці оздоблені рослинним орнаментом та зображенням янголів.
Оправи, де на корінці більш значимі змістові одиниці композиції, демонструються сюжетами з життям св. Миколи; комбінацією з орнаментованих розеток та зображенням св. Миколи; біблейських царів і святих; зображення Богоматері, біблійних Царів та Ієсея.
Часто наслідуючи композиційні прийоми на корінці зображали предмети, знаки або постаті символічного характеру: Всевидюче око, Потир, храм, свічки, змій, Скрижалі, 5-ти свічника, 2-х янголів; Потир з покрівцем, книги та хреста, Скрижалі, засобів тортур Ісуса Христа
Комбінація перелічених символів є інформаційним елементом за допомогою яких майстер надає оправі відповідного ідейно-змістового відтінку. З кінця XVII століття у композицію корінця вводять наступні поєднання: Всевидюче око, Потир, змій, Скрижалі, 7-ми свічника, 2 янголи; Всевидюче око, Скрижалі, Євхаристії; Потир, свічка, Хрест, Скрижалі, багатосвічник, Ангели; шість сегментів розділений дубовими гірляндами із зображенням Всевидючого ока, Голгофи, Потира; Всевидюче око, Єрусалим, Потир, свічник, посох, Скрижалі, кіот-в облямуванні класицистичного орнаменту; Всевидюче око, Агнець, Єрусалим, Потир, свічник, Скрижалі, кіот; Всевидюче око, Агнець, Потир, посох, Скрижалі, свічник, кіот з ангелами.
Набірний корінець у бароковому декорі українських золотарів містив мотиви місцевої флори: квіти волошок, гвоздики, барвінку, плоди малини, шипшини, виноградну лозу з соковитими гронами. Переважна більшість набірних корінців декорувалась прорізними орнаментованими пластинами наприклад: 3 накладні сегменти прикрашені рослинним орнаментом; 3 прямокутні гравіровані накладки із зображенням християнських символів Всевидюче око, Скрижалі, Євхаристії; 3 трикутні накладки - Скрижалі, Євхаристія, Голгофа.
Оправи дають безліч варіацій одного шаблону, часто більш цікавими є корінці, які виливались по старих формах. Нерідко автори окладів для оздоблення корінця використовували та запозичували окремі рослинно-орнаментальні мотиви з друків та гравюр. Звертаючись до детального огляду корінця знаходяться поодинокі випадки розміщення на загинах гербів.
Мистецтво оправляти книгу, як феномен образотворчого мистецтва, поділяється на ряд видів, кожний з яких володіє специфічною мовою, своєю знаковою системою та засобами створення естетичних феноменів.