Невідомий рукопис історика П. В. Клименка про проведення археологічних досліджень на території заводу «Азовсталь» біля м. Маріуполя у 1931 році

Тези доповіді

Історія археологічних досліджень території північного Приазов’я у 1920–1930-х роках досить широко досліджена та відображена в наукових звітах та польових щоденниках археологів, які особисто брали участь в охоронних розкопках на новобудовах. Зокрема, це звіт від 15 січня 1932 р. про проведення археологічних розкопок на території «Азовсталі» в м. Маріуполі у 1931 р., який написаний особисто Миколою Омеляновичем Макаренком. Дане джерело знаходиться на збереженні в Інституті археології НАН України у фонді «ВУАК» (спр. 539, арк. 1–10.) та містить інформацію винятково наукового характеру про процес розкопок, малюнки й креслення знахідок та кістяків.
Органічним доповненням звіту М. О. Макаренка, який дає уявлення про внутрішні події, що відбувались в експедиції та містить етнографічні матеріали з історії м. Маріуполя є виявлений та розшифрований рукопис, що міститься у складі особового фонду № 354 «Клименко Пилип Васильович (1887–1955) – учений у галузі історії та архівознавства», який перебуває на збереженні в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Також дане джерело є досить інформативним і цікавим для дослідників історії археології, життєвого та творчого шляху як П.В. Клименка, так і М.О. Макаренка.
Досліджуваний рукопис написано особисто вченим на восьми аркушах у м. Києві, датований 7 грудня 1931 р., і має заголовок «Щоденник археологічних розкопок на території «Азовсталі» (м. Маріуполь) у 1931 р. 17 жовтня–28 листопада 1931 р.». У ході дослідження та археографічного опрацювання рукопису було встановлено, що ці щоденникові записи вченого слід класифікувати як спогади про його особисту участь в археологічних розкопках на території Маріупольщини, які проводилися під керівництвом відомого українського вченого М.О. Макаренка. Згадана експедиція приступила до роботи на території заводу «Азовсталь» біля м. Маріуполя 5 жовтня і закінчила працювати 28 листопада 1931 р.
Структурно у рукописі виокремлюється декілька інформаційних блоків: перший – опис поїздки П.В. Клименка та його попутників у потязі; другий – розповідь про прибуття та розміщення у м. Маріуполі; третій – про його обов’язки, фіксацію процесу розкопок житлових споруд та курганів; четвертий – побут м. Маріуполя.
У рукописі Пилип Васильович описує події, свідком яких він був, і зазначає факт своєї безпосередньої участі в археологічних розкопках в Маріуполі на території заводу «Азовсталь» в період з 17 жовтня до 28 листопада 1931 р. Добирався вчений до міста дислокації експедиції потягом з м. Києва до станції Ясинуватої. Ця станція розташована в однойменному місті сучасної Донецької області і є найбільшою вузловою залізничною станцією на Донбасі, що пов’язує 5 напрямків, зокрема на Донецьк та Маріуполь. Клименко П.В. приїхав пізнього вечора [17 жовтня] до м. Маріуполя, знайшов музей, який став базою археологічної експедиції, та влаштувався в ньому на ночівлю. Згодом він знайомиться із завідувачкою археологічного відділу музею – Неонілою Петрівною Єгоровою, яка допомогла йому у справі влаштування.
У своїх спогадах П.В. Клименко звертається до опису повсякденного життя в експедиції, зокрема, зазначає, що він харчувався у їдальні «Азовсталі» та неодноразово у родині Макаренків. Допомогала по господарству в експедиції дружина Макаренка – Анастасія Сергіївна Федорова-Макаренко.
Велика описова частина рукопису присвячена характеристиці процесу розкопок. Так, він зауважив, що на розкопки виїздили візником близько 7-ї години ранку, працювали до 3-ї години, потім візником поверталися додому. За дослідженим рукописом встановлено, що до основних завдань П.В. Клименка під час проведення досліджень відносився нагляд за робітниками-копачами та фіксація знахідок. Спогади також свідчать про його досвід археологічних розкопок землянок забродів вдовж берегів р. Кальміус, яка впадає в Азовське море. Хто ж такі заброди? За записами М.О. Макаренка та нотатками П.В. Клименка їх визначено як селян-кріпаків або батраків з різних місць, що з тих чи інших причин вимушені були втекти від своїх поміщиків у вільні приазовські степи.
У рукописі П.В. Клименка детально описуються розкопані землянки разом з печами та знайдені в них артефакти: залишки добре орнаментованого посуду, гутної пляшки, віконного скла, порцелянової солянки, цвяхів, залізної підкови, двох поломаних сокир тощо. Наступна інформація подається про розкопки 5 курганів, детально описуються окремі поховання, характеризується обряд та інвентар похованих.
Після опису досліджених курганів П.В. Клименко звернувся до коротенької характеристики робітників, задіяних на розкопках. Він зазначає, що землянки забродів розкопували музейні робітники; кургани – спочатку робітники із заводу «Азовсталь», потім – наймані робітники з Київщини, Уманщини та Мелітополя. Завершуючи опис про розкопки курганів, він зауважує, що разом з М.О. Макаренком та Н.П. Єгоровою закінчували розкопки, розчищаючи кістяки вже при морозах.
Завершуючи свій рукопис, П.В. Клименко звертається до опису м. Маріуполя, його архітектури, складу мешканців та їхніх занять. Здійснюючи огляд міста, він звертає увагу як на житлову архітектуру, зокрема будинки греків, так і на культову, із захопленням описуючи грецьку церкву.
Серед ремісничого складу мешканців П.В. Клименко виокремлює греків, а серед інших – росіян, євреїв, українців. Серед грецького населення увагу дослідника привертають шевці чув’яків-сандаль та золотарі. Звертаючись до теми торгівлі, автор рукопису говорить про якість та красу грецької вишивки, серветок й рушників. Він зазначає, що маріупольський торг у 1880-х роках був розвинений, приїздило багато чумаків, які продавали збіжжя, а купували рибу. Із закордону на торг приїжджали італійські та французькі купці.
Слід зауважити, що ще на початку 1930-х років в Донбасі було розпочато грандіозне промислове будівництво, в зону якого потрапила велика кількість степових курганів та давніх поселень. Розпочинається будівництво заводів-гігантів: важкого машинобудування у м. Краматорську (1933), металургійного заводу «Азовсталь» у м. Маріуполь (1930 – 1933), починає роботу Зуївська електростанція (1931), будуються Курахівська і Краматорська електростанції, крім того, відбувається розбудова об’єктів легкої та харчової промисловості і, як наслідок, розвиток промисловості, що сприяло будівництву розгалуженої мережі залізниці, а відтак в свою чергу, спричинило занепад маріупольського торгу, як зазначає автор рукопису.
І на останок, П.В. Клименко у своєму рукописі характеризуючи м. Маріуполь зазначає, що в останні часи місто територіально підпорядковується Донбасу. Росіяни й бельгійці побудували металургійні заводи на яких тепер працює близько 25 000 робітників. Інформує вчений і про розбудову великого заводу «Азовсталь». Також Пилип Васильович, описуючи м. Маріуполь, порівнює його з рідним для нього містом Кам’янець-Подільським, який після революції розвинувся як освітній осередок, а Маріуполь як металургійний...
Таким чином, досліджений рукопис містить різнобічну інформацію, яка доповнює невідомі сторінки життя П.В. Клименка на ниві археологічних досліджень Донбасу, надає додаткові відомості про археологічні дослідження М.О. Макаренка у 1931 р., висвітлює історичні та етнографічні відомості про м. Маріуполь та його округи.