Розвиток видавничої діяльності Національної академії наук України в 1956–1960 рр.

ЗаявникКоваленко Сергій Миколайович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація» (2015)
ЗахідСекція 5. Наукова архівна спадщина: формування, документний склад, інформаційний потенціал
Назва доповідіРозвиток видавничої діяльності Національної академії наук України в 1956–1960 рр.
Інформація про співдоповідачівБондарчук Ярослав Олегович, к.і.н., наук. співроб. НБУВ
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

З перших днів заснування Української академії наук постало питання про поширення наукових знань у суспільстві. У цій справі надзвичайно важливу роль відігравала видавнича діяльність Академії. Історії НАН України присвячено значну кількість наукових праць. До висвітлення історії видавничої діяльності від УАН до НАН України дотично зверталися у своїх дослідженнях такі науковці: Т. В. Варава, М. М. Варшавцева, Т. В. Вересовська, В. Г. Врублевський, В. В. Матусевич, Ю. Н. Неміш, Т. П. Папакіна, М. Б. Парахіна, С. В. Старовойт, Л. М. Яременко та Я. С. Яцків. Історіографічний аналіз наукових робіт цих учених доводить, що окремого комплексного дослідження розвитку видавничої діяльності Академії у період з 1956–1960 рр., яке б висвітлювало усі аспекти: науково-організаційний, редакційний, стану поліграфічної бази, не проводилося.
Керівництво всією видавничою діяльністю Академії здійснювала Редакційно-видавнича рада (далі – РВР), а саме: розглядала та затверджувала на підставі подання бюро Відділів та академічних установ видавничі плани, здійснювала загальний контроль за видавничою діяльністю установ і наглядала за вчасним виконанням Видавництвом АН УРСР планів випуску видань, проводила вибіркове обговорення рукописів, перевіряла якість їхнього рецензування, розглядала та затверджувала до друку праці, що видавалися від імені Загальних зборів та Президії АН УРСР, ухвалювала плани і склад редакційних колегій, перевіряла роботу всіх редакцій академічних видань, координувала діяльність видавництва відповідно до рішень Загальних зборів та Президії АН УРСР, затверджувала постанови, положення та інструкції, обов’язкові для всіх академічних видань, здійснювала арбітраж стосовно виплат авторського гонорару. Очолювали РВР відомі вчені-академіки: упродовж 1956–1957 рр. – Президент АН УРСР О. В. Палладiн, у 1957–1960 рр. – віце-президент АН УРСР М. В. Гулий. До її складу входило 20 членів, у тому числі 12 академіків і 5 членів-кореспондентів. Для упорядкування роботи редколегій журналів Академії та визначення їхніх прав та обов’язків у 1957 р. РВР розробила «Положення про журнали АН УРСР».
У 1956–1960 рр. до спектру видань АН УРСР, що були опубліковані як видавництвом Академії, так й іншими видавництвами, належать: періодичні видання, словники, наукові збірники праць, індивідуальні і колективні монографії, збірники документів, брошури, навчально-методичні посібники, інструктивні матеріали, науково-популярні видання. У зазначений період спостерігається загальне зростання кількості назв книжкових видань Академії. Так, у 1956 р. видано 274 назви наукових видань, у 1957 р. – 285, у 1958 р. – 404, у 1959 р. – 447 та у 1960 р. – 310. Динамічний розвиток обсягів публікаційної діяльності АН УРСР відбувався за рахунок зростання кількості переважно монографічних та періодичних видань. У досліджуваний період також значно зросла кількість наукових праць вчених АН УРСР, опублікованих іноземними мовами (китайською, німецькою, польською, англійською, чеською, французькою, латвійською, грузинською та ін.). Значна кількість праць співробітників АН УРСР виходила й в інших видавництвах: «Держлітвидав», «Держполітвидав», «Радянська школа», «Видавництво АН СРСР», «Видавництво КДУ ім. Т. Г. Шевченка» тощо.
Значним досягненням Академії у 1956–1960 рр. було видання фундаментальних праць з різних галузей знань: у галузі суспільних наук – «Історія Української РСР» (т. 2), «Історія української літератури» (т. 2), Т. Г. Шевченко «Повне зібрання творів в 10-ти томах» (т. 6), І. Г. Шовкопляс, С. М. Бібіков, В. М. Даниленко та ін. «Нариси стародавньої історії Української РСР», «Історія Києва» (т. 1–2), М. Х. Коцюбинська «Образне слово в літературному творі: питання теорії художніх тропів», В. П. Іванисенко «Поезія, людина, сучасність (особливості реалістичної типізації в ліриці)»; у галузі біологічних наук – надруковані праці із серії «Фауна України» (т. 1, вип. 1, т. 4, т. 7, т. 25, вип. 1); М. А. Воїнственський «Птахи степової смуги Європейської частини СРСР»; П. Г. Костюк «Мікроелектродна техніка», О. О. Богомолець «Вибрані праці в трьох томах» (т. 1–3), Д. К. Заболотний «Вибрані праці в двох томах» (т. 1–2), М. Г. Холодний «Вибрані праці в трьох томах» (т. 1–3); у галузі хімічних наук – Ю. К. Делімарський, О. В. Городиський «Електродні процеси та методи дослідження в полярографії», Л. А. Кульський «Хімія і технологія обробки води», П. П. Будников «Вибрані твори»; у галузі геологічних наук – М. П. Семененко, Н. І. Половко та ін. «Петрографія залізисто-кремнистих формацій Української РСР», К. Й. Новик, В. В. Пермяков та ін. «Історія геологічних досліджень кам’яновугільного басейну (1770–1917)»; у галузі технічних наук – М. М. Федоров «Вибрані праці в двох томах», Г. В. Самсонов та ін. «Бор: його з’єднання та сплави», С. М. Кожевников «Теорія механізмів і машин» (надруковано китайською мовою); у галузі фізико-математичних наук – П. Ф. Фільчаков «Теорія фільтрації під гідротехнічними спорудами у двох томах», А. А. Смирнов «Теорія електроопору сплавів», М. П. Барабашов «Місяць» тощо.
Значною подією впродовж 1959–1960 рр. став випуск російсько-українських термінологічних словників: фізичного, хімічного, геологічного, гірничої справи, гідротехнічного, математичного та з машинознавства і машинобудування.
Кількість журналів у 1956–1960 рр. зросла з 12 до 16 найменувань. У 1957 р. почали виходити три нові журнали: «Радянське літературознавство» та «Український історичний журнал» – 6 випусків на рік, «Народна творчість та етнографія» – 4 випуски на рік. У 1958 р. за пропозицією РВР Президія АН УРСР прийняла рішення про видання таких журналів: «Радянське право» та «Економіка радянської України».
У зв’язку зі значним зростанням наукових установ, напрямів досліджень, збільшенням кількості наукових співробітників Академії зросла кількість рукописів наукових праць, які подавалися до редколегій журналів. Для ліквідації великого розриву між термінами надходжень статей до редколегій і виходом їх з друку (наприклад, в портфелях редколегії «Українського ботанічного журналу» та «Мікробіологічного журналу» статті чекали черги на публікацію по 10–12 місяців) Президією АН УРСР було прийнято рішення клопотатись до РМ УРСР про збільшення обсягу та періодичності виходу журналів. Таким чином, починаючи з 1 січня 1958 р. збільшено обсяг та періодичність таких журналів Академії: «Доповіді АН УРСР» з 8 до 10 друк. арк., періодичність з 6 до 12 номерів на рік; «Український фізичний журнал» з 8 до 12 друк. арк., періодичність з 4 до 6 номерів на рік; «Український біохімічний журнал» з 8 до 10 друк. арк., періодичність з 4 до 6 номерів на рік; «Геологічний журнал» з 6 до 10 друк. арк., періодичність з 4 до 6 номерів на рік; «Автоматична сварка» з 6 до 12 номерів на рік. Отже, якщо у 1957 р. Академія видавала 16 журналів загальною кількістю – 84 випуски на рік, обсягом – 900 друк. арк., тиражем 150 тис. примірників, то у 1960 р. загальна кількість випусків цих журналів зросла до 104 випусків на рік, обсяг – 1110 друк. арк., тираж – 184,5 тис. примірників.
На виконання постанови ЦК КПУ від 3 серпня 1959 р. Президія АН УРСР своєю постановою № 26 від 8 січня 1960 р. об’єднала журнали «Вісник АН УРСР» та «Доповіді АН УРСР». З 1 січня 1960 р. виходив один журнал «Доповіді АН УРСР» як друкований орган Президії АН УРСР, обсягом 12 др. арк. кожен номер, 12 випусків на рік. Основними завданнями журналу було визначено публікацію коротких повідомлень про результати наукових досліджень українських вчених з усіх галузей науки.
Зазначимо, що поліграфічна база Академії надзвичайно мало забезпечувала її потреби, через що постало завдання у найкоротші терміни збільшити поліграфічні потужності. У її розпорядженні у 1956 р. були дві друкарні – у містах Київ та Львів. Обсяг їхньої продукції за післявоєнні роки зріс у 24 рази, причому значну кількість своєї наукової продукції Академія друкувала на поліграфічній базі Міністерства культури УРСР та видавництвах іншого підпорядкування. Щоб забезпечити виконання видавничого плану власними силами, Президія АН УРСР вживала заходів для збільшення потужності друкарні та посилення редакції Видавництва АН УРСР. Зокрема, з цією метою у 1957 р. було придбано 4 набірні машини (2 лінотипи і 2 монотипи), розширено на 130 м2 площу друкарні у м. Київ; запроваджувались заходи для покращення технічного та художнього оформлення академічних видань. Станом на 1959 р. поліграфічну базу АН УРСР розширено за рахунок введення в експлуатацію філіалу Київської друкарні у Феофанії, де додатково було встановлено 3 лінотипи нових марок і 2 нові друкувальні машини. Загалом у 1959 р. АН УРСР закупила нове поліграфічне обладнання на суму 917 тис. крб.
Упродовж зазначеного періоду перед Академією також постала проблема розповсюдження наукових праць серед громадськості. Керівництво Академії постійно клопоталося перед директивними органами про відкриття книжкових кіосків у Харкові, Дніпропетровську, Сталіно, Одесі та Львові, прагнуло укласти договори на продаж книг через систему «Академкнига», організувати роботу громадських книгонош від книжкового магазину у м. Київ та книготоргівлю в усіх музеях України; спільно з Укркниготоргом та Укоопспілкою розробити план рекламних заходів для широкої популяризації видань АН УРСР серед наукових закладів та громадськості, але здійснити ці задуми не вдалося.
Отже, видавнича дiяльнiсть Академії у 1956–1960 рр. була спрямована на залучення до роботи редакційних колегій установ АН УРСР широкого кола вчених і фахівців, що дозволило пришвидшити видання наукових праць, покращити науковий рівень видань Академії та сприяло популяризації досягнень української науки і техніки, поширенню наукових знань як в СРСР, так і за кордоном.