Бібліотеки як провідники правової інформації в інформаційному суспільстві

Тези доповіді

Іванов Ю. Ф.
доцент Національної академії внутрішніх справ, канд. юрид. наук, доцент

Бібліотеки як провідники правової інформації в інформаційному суспільстві

Зі змінами, що відбуваються в державі, стає все більш затребуваною суспільством правова інформація. Відповідно до Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII під правовою інформацією розуміють будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
В травні 2013 року розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні, яка визначає мету, базові принципи, стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні. Завдання розвитку, спрямовані на їх досягнення, а також основні напрями, етапи і механізм реалізації цієї Стратегії з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку України в перспективі до 2020 року.
Національна інформаційна сфера перебуває у стані активного становлення, гармонійного включення у глобальний світовий інформаційний простір та є основою розвитку інформаційного суспільства в Україні. За роки незалежності сформовано основні правові засади побудови інформаційного суспільства шляхом прийняття ряду нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні відносини у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства, створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на такі ресурси, гарантій та механізму доступу до публічної інформації.
Однією з основних умов успішної реалізації державної політики у сфері розвитку інформаційного суспільства є отримання споживачами відповідної правої інформації. Акумуляцію такої інформації повинні здійснювати бібліотеки які, відповідно до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» виступають як інформаційним, культурним, освітнім закладом, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.
В реалізації своїх функцій, робота бібліотек повинна базуватися на нормативно-правових актах, які регулюють їх діяльність. Бібліотечну сферу регулюють такі закони: Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР; Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 р. № 1977-XII; Про інформацію: Закон України від 2.10.1992 р. № 2657-XII; Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-XII; Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4.02.1998 р. № 75/98-ВР; Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4.02.1998 р. № 74/98-ВР; Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 9.04.1999 р. № 595-XIV; Про захист персональних даних: Закон України від 1.06.2010 р. № 2297-VI.
В Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» вказується, що розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Діяльність біблотек відповідно до Закону України «Про Національну програму інформатизації» повинна сприяти інформатизації, під якою розуміють сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки; на створення баз даних іменованих сукупних даних, що відображає стан об’єктів та їх відношень у визначеній предметній області; та надання інформаційних послуг, тобто дій щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами.
Відповідно до Закону України «Про обов'язковий примірник документів», виробники документів повинні передавати на безоплатній основі обов'язковий примірник різних видів тиражованих документів (текстові, електронні тощо) національним, у тому числі спеціалізованим, всеукраїнським бібліотекам.
Необхідно пам’ятати, що відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу тільки за згодою суб'єкта персональних даних. Під персональними даними розуміють відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Подальша обробка персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися за умови забезпечення їх належного захисту.
Статтею 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права» бібліотекам дозволяється вільне відтворення примірників твору тільки репрографічним способом у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. В інших випадках, передбачено захист авторського права, строк дії якого складає протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, а на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.
В Концепції Національної програми інформатизації, затвердженої Законом України 4.02.1998 р. вказується, що обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології, система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складовими національної інформаційної інфраструктури і основними чинниками, що забезпечують економічне піднесення.
Отже, проблема управління формуванням електронних ресурсів юридичною інформацією повинна вирішуватися за допомогою комплексного підходу, що включає як нормативно-правове регулювання на державному рівні, так і цілеспрямоване систематичне застосування організаційно-адміністративних заходів на рівні окремої бібліотеки, базуватися на інформаційно-комунікаційній стратегії розвитку бібліотеки, що забезпечить повноцінне накопичення, зберігання, використання інформації та знань, цілісність і доступність електронних ресурсів відповідно до сучасних інформаційних потреб користувачів.