Службовий твір як об’єкт авторського права

Тези доповіді

Працівники творчих та інтелектуальних професій в ході виконання посадових обов’язків створюють твори науки, літератури, мистецтва. Інтелектуальна, творча діяльність є невід'ємним компонентом діяльності Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського, внаслідок якої створюється наукова й інша продукція творчого характеру, що становить інтелектуальну власніть Бібліотеки.
Варто зазначити, що в умовах сьогодення постійно зростає кількість творів, що створюються у зв'язку з виконанням службових обов'язків (наприклад, під час виконання бюджетної науково-дослідної роботи). Такі твори називають службовими.
Проаналізувавши пп. 2,1, 2.2 Рекоменданцій щодо правового режиму службових творів Державної служби інтелектуальної власності, можна виділити наступні ознаки службового твору:
1) твір має бути створений автором у порядку виконання службових обов'язків;
2) твір має бути створений відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між автором і роботодавцем;
3) виконання роботи може бути здійснено як протягом робочого часу, так й у позаробочий час, незалежно від місця створення службового твору; як із застосуванням засобів і матеріалів, що належать роботодавцю, так і без застосування таких засобів та матеріалів.
На сучасному етапі існує термінологічна неузгодженість щодо терміна «службовий твір» загального закону (Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) із спеціальним законом (Законом України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон). Так, у ст. 429 ЦК України, на відміну від ст. 16 Закону, законодавець не оперує поняттям «службовий твір», а використовує словосполучення «об’єкт, створений у зв’язку із виконанням трудового договору». У наведених вище статтях законів існує ще одна парадоксальна ситуація. Так, у ст. 16 Закону закріплено, що службовий твір створює автор за трудовим або цивільно-правовим договорами. У той час, як у ст. 429 ЦК України з’являється працівник, у якого відсутні будь-які авторські права на службовий твір, оскільки законодавством України про авторське право цього не передбачено. Положення ст. 429 ЦК України вступає у протиріччя з ч. 1 ст. 435 ЦК України, якою закріплено, що первинним суб’єктом авторського права є саме автор твору, а не працівник.
Виходячи із вищевикладеного, на практиці, говорячи про службові твори поняття «автор» і «працівник», застосовують в однаковому значенні.
Службовий твір є об'єктом авторського права. В існуючому законодавстві немає визначення поняттю «твір», але вказується на його ознаки. Перш за все, твір є результатом творчої діяльності. Показником творчого характеру, на думку багатьох вчених, є його оригінальність, що виражається у новому змісті, новій формі, ідеї, концепції та ін. У цьому сенсі кожний твір є новим, оригінальним, неповторним. Це означає, що два різних автори ніколи не напишуть два однакові твори. Якщо це відбувається, то говорять про плагіат. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чи набір на комп'ютері чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).
Другою ознакою твору є наявність об'єктивної форми (ч. 3 ст. 8 Закону), що робить його доступним для сприйняття, допускає можливість відтворення. Форма вираження твору може бути усна, письмова, звуко- чи відеозапис, зображення, об'ємно-просторова тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований, — важливо, щоб він був виражений у певній об'єктивній формі. Задум будь-якого автора, який склався у його свідомості в закінчену певну форму, але ще не виражений у будь-якій об'єктивній формі, не визнається об'єктом авторського права.
Як зазначалось вище, твір як об'єкт авторського права має бути втілено у певну матеріальну форму: рукопис, книгу, збірник тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, в який втілено твір. Тому, не слід підміняти твір як об'єкт авторського права рукописом, примірником книги. На матеріальний носій, в який втілено твір, може існувати окреме право власності, право користування (оренди) тощо, але не авторське право. Між тим продаж своєї книги не позбавляє письменника його авторського права.
Авторське право як специфічна галузь права, закріплює суб'єктивні права автора на результати приватної творчості, створеної в процесі його інтелектуальної діяльності, до яких належать літературні, музичні, театральні, художні, наукові та аудіовізуальні твори. Авторське право охороняє вказані твори з моменту їх створення. Авторське законодавство встановлює чіткий режим використання творів - хто і на яких умовах вправі використовувати охоронюваний твір. Тільки власник авторського права має виключне право використання твору, а всі інші особи вправі використовувати твір лише за згодою власника виключних авторських прав. Авторське право наділяє авторів творів науки, літератури, мистецтва й інших правовласників особистими і майновими правами. Авторське право визначає, що є відтворенням, виконанням, показом, обнародуванням твору. Однак, воно абсолютно не регламентує процедуру використання творів. Правове регулювання використання твору виходить за межі авторського права
Отже, як об’єкт авторського права службовий твір, як оприлюднений, так і не оприлюднений, як завершений, так і не завершений, незалежно від його призначення, жанру, обсягу, мети, а також способу чи форми вираження підлягає охороні. Сутність службового твору, його наукова цінність значення не мають. Авторське право охороняє будь-які твори незалежно від їх призначення і достоїнств. Проте охороняється лише форма вираження твору, а не його зміст, тобто охорона не поширюється на ідеї, принципи, методи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.