Біографічні документи М. В. Птухи в складі особового фонду вченого в Інституті архівознавства НБУВ

Тези доповіді

Михайло Васильович Птуха – видатний вчений у галузі демографічної статистики, магістр політичної економії і статистики (1917), доктор економічних наук (1934), професор (1950), академік АН УРСР (1920), член-кореспондент АН СРСР (1943), заслужений діяч науки УРСР (1944).
На сьогоднішній день є велика кількість публікацій про М. В. Птуху, які висвітлюють основні етапи життя вченого, його наукову, науково-організаційну, громадську, педагогічну і видавничу діяльність. Це відгуки та рецензії на наукові праці М. В. Птухи, вступні статті до збірників його наукових праць, науково-довідкові статті про вченого в енциклопедичних і довідкових виданнях, газетні статті та статті, що розміщені в інтернет-середовищі. Проте біографія М. В. Птухи висвітлена в них доволі стисло, основний акцент зроблено на аналізі його наукової, науково-організаційної та видавничої діяльності. Тому вважаємо доцільним зробити огляд біографічних документів М. В. Птухи, вивчення яких дозволить висвітлити раніше недосліджені події та факти в житті та діяльності вченого.
Найбільша кількість біографічних документів М. В. Птухи (613 одиниць) зберігається в особовому фонді вченого в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ф. 22, 4 описи, 749 справ). Невелика кількість документів біографічного характеру також міститься в особових справах М. В. Птухи в Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ф. 6, спр. 39676), Архіві Президії НАН України, Архіві Російської академії наук (ф. 411, оп. 4а, спр. 160), в яких відклалися такі документи, як протокол допиту М. В. Птухи під час перебування під слідством, витяг з вироку Військового трибуналу Київського особливого військового округу, особові листки з обліку кадрів, автобіографії, копії документів про здобуття вчених ступенів і нагород, копії посвідчень та ін.
Значними джерельними ресурсами для детального вивчення життя і діяльності М. В. Птухи є біографічні документи, що увійшли до другого опису його особового фонду, що зберігається в Інституті архівознавства НБУВ. Ці документи систематизовані за тематичними групами: 1) особові документи, 2) автобіографії, 3) навчальні матеріали, 4) ювілейно-вітальні матеріали, 5) побутові матеріали, 6) матеріали про М. В. Птуху.
Важливим джерелом дослідження біографії вченого є його особові документи. Зокрема, оригінали документів про навчання М. В. Птухи в міському Катеринославському училищі, Петербурзькому та Берлінському університетах (1904–1912), читацькі квитки Британського музею (1915), Державної публічної історичної бібліотеки у Москві (1946), охоронна грамота на помешкання, книги та наукове приладдя, видана М. В. Птусі Українською академією наук (1919), членські квитки учасника Всесоюзного четвертого статистичного з’їзду (1925), Будинку вчених АН СРСР (1943–1945) та Українського товариства охорони природи і сприяння розвитку природних багатств (1957), перепустки, посвідчення, диплом доктора економічних наук (1949), атестат професора зі спеціальності «статистика» (1950), пенсійна книжка (1950) та ін. Загалом до складу цієї групи входить 28 документів, які дозволяють простежити етапи професійного становлення Михайла Васильовича Птухи, з’ясувати важливі віхи у його житті. Зокрема, уточнити дату присудження наукового ступеня доктора економічних наук та ін. Так, за рішенням Президії АН УРСР 13 січня 1934 р. М. В. Птусі було присуджено науковий ступінь доктора наук, а сам диплом виданий 7 січня 1949 р. Така різниця між присудженням наукового ступеня та отриманням диплому пояснюється тим, що лише у 1945 р. були введені єдині дипломи, що видавалися ВАКом.
До складу автобіографій, в якій зберігається 34 документа, входить декілька варіантів автографічних і машинописних автобіографій, життєписів та доповнень до біографій, складених вченим українською та російською мовами в 1941–1961 рр., а також анкети, особові листки М. В. Птухи з обліку кадрів за 1920–1961 рр. Серед документів відклалися «Воспоминания о Южнорусской группе учащихся средних школ 1902–1904 гг.» (1958), до складу якої входив М. В. Птуха під час навчання в Ростовському середньому механіко і хімічно-технічному училищі. Учасники групи вивчали політичну і економічну літературу, проводили заняття в робочих гуртках. За участь у діяльності цієї групи вченого було вперше заарештовано 8 вересня 1903 р., після чого в жовтні 1903 р. його відрахували з училища. Завдяки участі в цій групі, М. В. Птуха здобув досвід організаторської діяльності і вже під час навчання в Петербурзькому університеті його було обрано до складу Ради старостів.
Серед документів цієї групи зберігається художньо оформлена автобіографія вченого, що висвітлює маловідомі сторінки приватного життя М. В. Птухи, побут та матеріальне становище його батьків, містить інформацію про дозвілля вченого – рибальство та мисливство. З цієї автобіографії дізнаємося, що М. В. Птуха був не лише кабінетним вченим, а й дуже любив природу, вважав її джерелом здоров’я людини.
Серед навчальних матеріалів М. В. Птухи у фонді зберігаються: інструкція та завдання, підготовлені професором І. І. Кауфманом для М. В. Птухи під час його закордонного відрядження до Німеччини (1910–1913); зошит із записами лекцій професора В. І. Борткевича і програма лекцій із статистики, складена М. В. Птухою (1913). Зазначені документи розкривають тематику занять М. В. Птухи з теорії статистики і демографії, висвітлюють життя вченого в студентські роки, його успішність під час навчання, відносини вченого з викладачами.
До числа ювілейно-вітальних матеріалів входить 488 документів за 1944–1960 рр., які розкривають місце та роль М. В. Птухи в науково-громадському житті країни, містять біографічні відомості, дані про результати його досліджень. Це вітальні адреси, надіслані М. В. Птусі з нагоди нагородження його різними урядовими нагородами та до 70 та 75-річчя від дня народження. Серед документів відклалися вітальні адреси від Президії і бюро Відділу суспільних наук АН УРСР, співробітників відділу статистики Інституту економіки АН УРСР та ін.
У фонді також зберігаються побутові матеріали, це 48 документів за 1937–1961 рр.: свідоцтва на право полювання із зазначеною мисливською зброєю (1937, 1940), мисливський квиток (1941), членські квитки клубу мисливця і рибалки (1944) та Московського мисливського товариства (1945), записники М. В. Птухи, перелік іноземних видань, складених власноруч М. В. Птухою для планування передплати АН СРСР на 1953–1961 рр. та ін. Цікавим джерелом для вивчення науково-громадської діяльності вченого є його записні книжки з адресами і телефонами різних осіб, систематизованими в алфавітному порядку та за сферою діяльності: АН УРСР, Центральне статистичне управління, Інститут історії АН СРСР, Інститут економіки, Ботанічний сад АН УРСР, Публічна бібліотека АН УРСР, Будинок вчених, бібліотеки, статистика УРСР, історики і географи, статистики, наука, загальні, ділові, спорт, склади матеріалів та ін. М. В. Птуха був не лише статистиком в науці, але й у власному житті.
Серед матеріалів про вченого містяться: характеристика, підготовлена Академією наук УРСР для обрання академіка АН УРСР М. В. Птухи до складу дійсних членів АН СРСР, характеристики науково-дослідної та науково-громадської діяльності вченого, складені президентом АН УРСР О. В. Палладіним (1946, 1948) та директором Інституту економіки АН УРСР О. О. Нестеренком. Серед документів цієї групи відклався відгук М. І. Туган-Барановського на наукові праці М. В. Птухи (1918), зокрема на монографію М. В. Птухи «Очерки по теории статистики населения и моральной», опублікованої в 1916 р., яку М. В. Птуха захистив у Московському університеті як дисертацію на здобуття наукового ступеня магістра політичної економії і статистики. М. І. Туган-Барановський високо оцінив працю вченого і наголосив: «…М. В. Птуха вполне заслуживает быть избранным директором Демографического института при Украинской академии наук».
Підводячи підсумок огляду біографічних документів вченого, зазначимо, що кожна тематична група біографічних документів доповнює одна одну і потребує комплексного вивчення дослідниками. Всі вони є дуже важливим і цінним джерелом для реконструкції маловідомих сторінок життя Михайла Васильовича Птухи, його діяльності та становлення як науковця.