Підготовка наукових видань в НАН України до відзначення шевченківських ювілеїв у 1961 р. та 1964 р. (за архівними джерелами)

Тези доповіді

Ще на початку діяльності Української академії наук до основних її завдань було віднесено розробку спадщини видатних діячів української культури. І цей напрям діяльності активно розвивався, попри складні політичні та історичні реалії, упродовж усіх років майже сторічного її існування. Дослідженню життя і творчості Т. Г. Шевченка сприяла постійна робота Академії з концентрації та опрацювання документів, мистецьких творів, літературних праць, музейних цінностей, яка цілеспрямовано проводилась з 1920-х років, а у післявоєнний час виразилась також і в передачі РМ УРСР у підпорядкування АН УРСР чотирьох музеїв Т. Г. Шевченка (двох – у м. Київ, у м. Канів та у с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської обл.). Наприкінці 1950-х та початку 1960-х років активізувалась робота вчених, спрямована на підготовку наукових праць до шевченківських ювілеїв: 1961 р. – 100-річчя від дня смерті та 1964 р. – 150-річчя від дня народження Кобзаря. Продовжувались дослідження життя і творчості Т. Г. Шевченка та видання його творів, розпочаті у довоєнний час, розгорталась робота над новими темами. Відтворити сторінки розвитку шевченкознавства в НАН України дають змогу архівні документи, однак на сьогодні не існує спеціальних архівних досліджень з історії розвитку академічного шевченкознавства.
Зауважимо, що найбільш інформативним джерелом у цій галузі є документальні комплекси Архівного фонду НАН України, зокрема, Архіву Президії НАН України та фондів академічних наукових установ, які здійснювали дослідження за цим напрямом. Значним за обсягом і надзвичайно інформативним є фонд Архіву Президії НАН України, де зберігаються документи різного видового складу – планово-звітна документація, постанови Президії АН УРСР з різних питань, довідки, постанови і розпорядження директивних органів та ін., які свідчать про активні дослідження творчості Т. Г. Шевченка вчених багатьох установ АН УРСР: інститутів літератури ім. Т. Г. Шевченка, мовознавства ім. О. О. Потебні, мистецтвознавства, фольклору та етнографії, філософії; здійснювались дослідження й у чотирьох музеях Т. Г. Шевченка у складі АН УРСР.
Головним чинником у розвитку діяльності установ АН УРСР були рішення Президії АН УРСР. Так, постанова № 459, прийнята на засіданні 22 червня 1956 р., фактично зафіксувала початок підготовчого процесу до відзначення ювілеїв Кобзаря в НАН України. У ній було затверджено підготовку збірника творів Т. Г. Шевченка (у 5-ти томах), видання творів малярської спадщини Т. Шевченка; окремі установи Відділу суспільних наук АН УРСР зобов’язувались зосередити увагу на розробці проблем шевченкознавства та поліпшенні експозиції музеїв. На розвиток цієї постанови 23 листопада 1956 р. Президія АН УРСР затвердила графік видання 7–10 томів художньої спадщини Т. Г. Шевченка (живопис і графіка); а постановою від 12 березня 1957 р. № 280 було затверджено порядок організації репродукування картин Т. Г. Шевченка для їх видання на Київській фабриці кольорового друку. З метою підготовки до шевченківських ювілеїв рішенням від 27 січня 1959 р. № 28 Президія АН УРСР ухвалила продовжити роботу над багатотомним виданням творів Т. Г. Шевченка і опублікувати у 1959–1961 рр. VII–X томи «Повного зібрання творів Т. Г. Шевченка», VII том видати у двох книгах (у першій – завершені твори, у другій – альбоми, ескізи, етюди та начерки) та альбом «Т. Г. Шевченко – художник» у двох томах українською, російською та англійською мовами. Проект альбому, до якого мали увійти всі завершені художні твори та найголовніші матеріали з творчої лабораторії Т. Г. Шевченка, було доручено скласти академіку Академії мистецтв СРСР В. І. Касіяну і мистецтвознавцю к.і.н. Б. С. Бутнику-Сіверському. Дещо пізніше, постановою від 13 березня 1959 р. № 186, Президія АН УРСР затвердила й склад комісії з підготовки до відзначення 100-річчя від дня смерті і 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка під керівництвом Президента АН УРСР акад. О. В. Палладіна.
Архівні документи, що відклались у фонді Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка і зберігаються в Інституті архівознавства НБУВ (ф. 261, оп. 1), проливають світло на організаційний процес підготовки ювілейних видань, деталізують його. Це й план видань наукових праць про Т. Г. Шевченка, де містяться списки видань до обох ювілеїв, звіт про проведену роботу інституту до 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка (1964), річні звіти про виконання тематичних планів науково-дослідних робіт відділу шевченкознавства та установи загалом, перспективні тематичні плани науково-дослідних робіт та видань збірників праць класиків української літератури інституту на 1959–1965 рр. та звіти про їх виконання, звіти про проведення Шевченківських наукових конференцій тощо. Також подібна інформація зустрічається у листуванні керівництва установи з бюро Відділу суспільних наук АН УРСР, Президією АН УРСР та з урядовими відомствами про напрями науково-дослідної діяльності, у переліках проблем і тем з координації наукової діяльності розвитку шевченкознавства в УРСР на 1961–1965 рр., у документах із захисту дисертацій на шевченкознавчу тематику співробітників (Є. С. Шабліовського, М. Ф. Коцюбинської, А. І. Костенка, Л. Ф. Кодацької). Зокрема, у них знаходимо відомості про кадровий склад відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Довідка інституту для Президії АН УРСР від 8 травня 1957 р. подає інформацію, що в 1957–1960 рр. тут працювали всього 7 вчених, на яких покладалось завдання з підготовки до відзначення в 1961 р. 100-річчя від дня смерті Т. Г. Шевченка, зокрема, створення наукової біографії Поета та ювілейного видання повної збірки його творів, монографій про життя і творчість, поетичну майстерність та особливості стилю.
Перспективний тематичний план Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка на 1959–1965 рр. містить інформацію про те, що на установу покладалось завдання вивчення таких тем: «Поетична майстерність Шевченка» (1958–1960), «Традиції Шевченка в українській літературі» (1959–1962), «Шевченко і література народів СРСР» (1960–1965), «Шевченко і зарубіжна література» (1960–1965), «Роль української художньої літератури у формуванні української нації» (1960–1962). Важливе значення мала й розробка таких нових та актуальних для тогочасного шевченкознавства тем, як «Гуманізм Шевченка й наша сучасність» та тем, що пов’язували творчість Шевченка з розвитком літератури слов’янських народів, які інститут виконував у 1960-х роках. Загалом виконання даних планів передбачало підготовку співробітниками відповідних монографій, що й відображають звіти про наукову діяльність інституту та відділу. Перспективний план видання збірок творів класиків української літератури на 1959–1965 рр. передбачав спільну підготовку Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР та Державним музеєм Т. Г. Шевченка видання «Повної збірки творів в шести томах» у 1958–1960 рр. обсягом в 180 др. арк. Шевченкознавство було віднесено Президією АН УРСР до координаційних проблем і для організації роботи створено координаційну комісію.
Листування Президії АН УРСР та керівництва цього інституту містить інформацію про відрядження співробітників інституту та наукові експедиції з метою підготовки наукових видань до шевченківських ювілеїв в установи як на території СРСР, так і за кордон. Так, чл.-кор. Є. С. Шабліовський для роботи над матеріалами, пов’язаними з науковою реконструкцією біографії Т. Г. Шевченка, працював в архівах та музейних фондах Москви (у відділі письмових джерел Державного історичного музею, рукописному відділі Державної бібліотеки СРСР, Центральному державному архіві літератури і мистецтва, в Будинку-музеї М. С. Щепкіна, Будинку-музеї С. Т. Аксакова), Ленінграда (в Інституті російської літератури (Пушкінський Дім) АН СРСР) та Саратова (у Будинку-музеї М. Г. Чернишевського). У Чехословаччині перебували чл.-кор. Є. С. Шабліовський для дослідження теми «Шевченко і чеська література 50–60-х років ХІХ ст.» та В. Є. Шубравський з метою пошуку нових матеріалів та публікації їх у збірнику «Шевченко та слов’янський світ». У Болгарії упродовж 3 тижнів чл.-кор. Є. П. Кирилюк виявляв нові матеріали до теми «Шевченко і болгарська література» (неопублікований переклад «Тополі» Т. Г. Шевченка П. Р. Славейковим, низку невідомих статей) та прочитав лекцію про Шевченка у Софійському державному університеті; в Польщі він досліджував тему «Т. Шевченко та польсько-українські взаємозв’язки».
Звіт відділу шевченкознавства за 1961 р. містить систематизовану інформацію про підготовлені до ювілею видання. Відділом рукописів за участі співробітників відділу шевченкознавства складено також «Опис рукописів Т. Г. Шевченка». Цікава інформація у документі й про те, що чотири статті чл-кор. Є. П. Кирилюка були опубліковані у закордонній пресі – у журналі «СССР» (м. Вашингтон, США, 1961, №2), «СССР сегодня» (м. Оттава, Канада, 1961 р., № 3), «Кур’єр ЮНЕСКО» (1961, № 3), альманах «Дукля» (Чехословаччина, 1961, № 1), і ще три статті Є. П. Кирилюка зарубіжні видання опублікували без відома автора – це «Українські вісті» (м. Нью-Йорк, США) і двічі – «Українське життя» (м. Торонто, Канада).
У звіті Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР про роботу, проведену на відзначення 150-річчя від дня народження Кобзаря, подано інформацію про нове академічне видання літературної спадщини поета «Повне зібрання творів у шести томах» (голова редакційної колегії – акад. М. К. Гудзій), фототипічне видання «Малої книжки» та «Більшої книжки» автографів Т. Г. Шевченка (передмова чл.-кор. Є. С. Шабліовського), а також фототипічне видання «Кобзаря» 1840 р. за унікальним примірником, в якому в обхід цензури було відновлено рядки, вилучені цензором (післямова к.філол.н. В. С. Бородіна), низку монографій співробітників інституту; про перевидання до ювілею у республіканських та всесоюзних видавництвах монографії чл.-кор. Є. П. Кирилюка «Тарас Шевченко», чл.-кор. Є. С. Шабліовського «Народ и поэзия Шевченко», д.філол.н. Ю. О. Івакіна «Сатира Шевченко». З річного звіту інституту про роботу у 1964 р. відомо, що співробітники відділу шевченкознавства написали велику кількість статей до наукових збірників (у т. ч. АН СРСР), у центральні журнали та газети («Вісник АН СРСР», «В мире книг», «Літературна Україна», «Вісті з України», «Радуга» тощо); виступили з численними доповідями і лекціями, як в СРСР, так і за кордоном – Є. П. Кирилюк прочитав доповідь «Проблеми наукового вивчення літературної спадщини Шевченка» на Міжнародному шевченківському симпозіумі у м. Берлін (Німеччина), там же було прочитано текст доповіді Є. С. Шабліовського «Гуманізм Шевченка і наша сучасність»; написали низку виступів про Т. Г. Шевченка для радіопередач (Є. С. Шабліовський, В. С. Бородін), методичних розробок на шевченкознавчу тематику на допомогу лекторам м. Києва, підготували близько 50 рецензій на наукові праці та видання.
Таким чином, документи Архівного фонду Президії НАН України та Інституту архівознавства НБУВ, які висвітлюють історію підготовки наукових праць та видань творів Т. Г. Шевченка до відзначення ювілеїв у 1960-х роках, мають значну наукову цінність як джерело до вивчення шевченкіани в НАН України. Вивчення даної теми залишається актуальним для висвітлення надзвичайно цікавої сторінки історії шевченкознавства і потребує подальшої уваги дослідників.