Використання документів Архіву Президії НАН України в історичній реконструкції міжнародного наукового співробітництва НАН України (1956–1960)

Тези доповіді

Національна академія наук України має власну багаторічну унікальну історію, яка тісно пов’язана з становленням та розвитком української науки. Саме цим і зумовлюється стійкий дослідницький інтерес до вивчення історії провідної наукової організації України. В цьому контексті архівні документи дають можливість виявити маловідомі, або і зовсім невідомі сторінки історії НАН України та комплексно відтворити її історію в різні хронологічні періоди. Зокрема, це стосується історичної реконструкції аспектів міжнародної наукової діяльності НАН України. Здійснити подібну реконструкцію можливо лише шляхом залучення широкого кола архівних документів, які відклалися у архівах України.
Архів Президії НАН України містить велику кількість документів, пов’язаних з міжнародною науковою діяльністю Академії наук. Найбільш інформативні документи з цього питання сформовано в архівні справи, що віднесені до опису «Відділ наукових зв’язків з зарубіжними організаціями». За хронологічний період 1956–1960 рр. за цим описом представлено 129 справ.
Найбільш систематизована інформація з питань міжнародної наукової співпраці міститься у щорічних звітах, довідках та відомостях АН УРСР про міжнародні наукові зв’язки (спр. 3, арк. 1–23; арк. 140–143), (спр. 27, арк. 1–16), (спр. 103, арк. 1–17), (спр. 135, арк. 25–41). Документи цього масиву містять статистичні дані про кількість делегацій, які відвідували науково-дослідні установи АН УРСР, участь українських вчених у наукових заходах за кордоном та іноземних колег у конгресах, симпозіумах та конференціях, що організовувалися АН УРСР. Також висвітлена співпраця з країнами Центрально-Східної та Західної Європи, подані відомості про закордонні наукові відрядження українських учених, обмін науково-технічною інформацією та міжнародний книгообмін. Саме з масиву цього блоку документів можна зробити висновок про динамічний розвиток міжнародного наукового співробітництва АН УРСР, адже якщо у 1956 р. в АН УРСР побувало 70 делегацій та окремих вчених, то в 1960 р. установи Академії прийняли вже 723 зарубіжних учених. Питання розвитку міжнародного книгообміну перебувало під пристальною увагою Президії АН УРСР. Державна публічна бібліотека (далі – ДПБ) УРСР постійно надсилала довідки до вищого керівного органу Академії наук. Так, довідка від 4 квітня 1957 р. «Про культурні зв’язки Академії наук УРСР з країнами Європи і США в області міжнародного книгообміну і виписки іноземної літератури» (спр. 19, арк. 2–74) містить детальну інформацію з цього питання, яка систематизована у вигляді окремих інформаційних блоків: cтан міжнародного книгообміну АН УРСР у 1956 р. та в 1-му кварталі 1957 р. (загальні дані); cтан міжнародного книгообміну з окремими країнами в 1956 р. і в 1-му кварталі 1957 р.; книгообмін з окремими науковими організаціями і бібліотеками різних країн; список іноземних установ, які нерегулярно висилають АН УРСР свої видання; відомості про кількість пропозицій із встановлення книгообміну, надісланих ДПБ у 1956 р. науковим установам і бібліотекам різних країн, і отримані від них відповіді; передплата на іноземну періодику; передплата на іноземні книги; виписка іноземних технічних каталогів.
Характеристика напрямів співпраці з зарубіжними установами, дані міжнародного книгообміну дозволяють дійти висновку про те, що особливо плідні творчі стосунки зав’язалися з ученими Чехословаччини, Польщі, Болгарії, Китаю, Румунії, Угорщини та Німецької Демократичної Республіки. Разом з тим розвивалися наукові зв’язки з ученими США, Англії, Франції, Італії, Австрії, Канади, Федеративної Республіки Німеччини, Індії.
Більш деталізована інформація представлена листуванням АН УРСР з вищими органами влади УРСР та СРСР АН СРСР, Українського товариства культурного зв’язку з закордоном (далі – УТКЗ), академіями наук зарубіжних країн (спр. 19, спр. 37, спр. 38, спр. 39, спр. 136, спр. 137, спр. 138, спр. 139, спр. 140, спр. 141). Спектр питань, за якими здійснювалося листування, досить широкий – організація закордонних відряджень, обмін науковою інформацією, прийом іноземних делегацій та окремих учених, організація за участю АН УРСР міжнародних наукових заходів. Особливий інтерес становлять пропозиції Президії АН УРСР, спрямовані на інтенсифікацію наукових зв’язків Академії з іноземними партнерами. Аналізуючи перспективи розвитку міжнародних відносин АН УРСР, головний учений секретар Президії АН УРСР академік О. Н. Щербань у своїй доповідній записці до голови правління УТКЗ К. З. Литвина від 17 січня 1957 р. зазначав про необхідність об’єднання українських та іноземних учених у вирішенні великих наукових проблем (спр. 28, арк. 30). Зокрема, така співпраця могла б здійснюватися у рамках розроблення низки наукових проблем, участі у спільних наукових сесіях, конференціях та нарадах, організації наукових експедицій, розширення практики публікації спільних наукових статей, збірок та монографій. Серед інших заходів – збільшення чисельності закордонних наукових відряджень українських учених та залучення до аспірантури АН УРСР молодих науковців зарубіжних країн. Академія наук неодноразово обґрунтовувала свою позицію щодо спрощення системи узгодження з директивними республіканськими органами плану прийому в АН УРСР зарубіжних науковців та виїзду українських вчених у закордонні наукові відрядження.
Листування Президії АН УРСР з науково-дослідними установами, представлене доповідними записками, інформаціями, повідомленнями, планами відряджень за кордон, короткими звітами про переб1)ування в академічних установах іноземних делегацій та окремих учених, відображає конкретні заходи в рамках співпраці з іноземними науково-дослідними організаціями, участь у міжнародних наукових заходах, наданні методичної та практичної допомоги іноземним академіям наук.
Викликають інтерес документи, які висвітлюють участь українських вчених в окремих проектах – укладанні «Австрійського біографічного словника» (спр. 15), проведенні ХІІ сесії Європейської економічної комісії ООН (спр. 19), міжнародних виставках та ярмарках (спр. 31, спр. 46), виготовленні та передачі продукції на експорт, обміні технічною документацією з іноземними країнами (спр. 50, спр. 51, спр. 82, спр. 83).
Окрему інформаційну цінність становлять протоколи засідань Президії АН УРСР, в яких відображено науково-організаційну діяльність найвищого керівного органу Академії у питанні розвитку міжнародного наукового співробітництва. Сформовані в архівні справи, протоколи засідань Президії АН УРСР та матеріали до них віднесені до опису «Секретаріат». Факт прийняття постанови від 9 квітня 1957 р. про створення сектору наукових зв’язків АН УРСР із зарубіжними організаціями вказує на зростання обсягів міжнародного наукового співробітництва, що вимагало створення окремого структурного підрозділу в апараті Президії АН УРСР. Матеріали до протоколів засідань Президії АН УРСР, представлені доповідними записками, листуванням та інформаціями, дають змогу деталізовано вивчити форми та напрями міжнародного співробітництва.
Стенограми засідань Президії АН УРСР відображають достовірну інформацію щодо процесу обговорення тих чи інших питань та прийняття кінцевих рішень з питань міжнародного наукового співробітництва. Стенограми засідань Президії АН УРСР також містять інформацію про відвідування іноземних наукових установ провідними вченими Академії наук. За результатами заслуховування повідомлень визначних вчених про результати наукових відряджень за кордон, Президія АН УРСР приймала постанови, якими визначалися напрями співпраці українських академічних установ з зарубіжними науковими організаціями. Наприклад, заслухавши інформацію академіка В. М. Корецького про його відрядження у складі делегації АН СРСР до Румунії (спр. 768, арк. 310–311, 336–336зв, 337–343) та розглянувши пропозиції Сектору держави і права АН УРСР про можливі напрями спільної роботи з науковим установами та вищими навчальними закладами Румунії, Президія АН УРСР прийняла постанову від 9 серпня 1957 р., якою рекомендувала Сектору держави і права АН УРСР налагодити обмін літературою з науковими установами цієї країни, організувати взаємне рецензування наукових праць з юридичної проблематики, схвалити пропозиції сектору про публікацію у румунському журналі «Justitia nuova» наукових статей співробітників сектору з проблем кодифікації наукового права, просити академіка В. М. Корецького опублікувати свої враження від поїздки у «Віснику Академії наук УРСР» (спр. 749, арк. 216).
У полі зору керівного органу Академії наук перебували також питання участі науково-дослідних установ в рамках міжнародних заходів, зокрема Міжнародного геофізичного року, міжнародних конференцій, розширення міжнародного книгообміну. Особлива увага спрямовувалася на вивчення результатів наукових відряджень та впровадження досвіду іноземних наукових організацій в установах АН УРСР та промисловості.
Отже, документальні ресурси Архіву Президії НАН України є вагомою джерелознавчою базою для здійснення історичної реконструкції міжнародної наукової співпраці Академії наук упродовж 1956–1960 рр. Потужний інформаційний потенціал Архіву Президії НАН України, доповнений документами з архівних підрозділів установ НАН України, Інституту архівознавства НБУВ, центральних архівних установ України (ЦДАВО України та ЦДАГО України), а також опублікованими джерелами з міжнародного наукового співробітництва, що містяться у «Віснику Академії наук УРСР», дає можливість комплексно реконструювати міжнародне наукове співробітництво НАН України в історичній ретроспективі.