Картографічні твори на територію України з фондів НБУВ: популяризація електронного каталогу

Тези доповіді

Сектор картографії Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) є єдиним в Україні спеціалізованим депозитарним фондом картографічних видань.
У складі фонду, що є унікальною колекцією рукописних та друкованих картографічних документів (близько 50 тис. примірників), зберігаються і раритетні, починаючи з XVI ст., і сучасні вітчизняні та зарубіжні (багатьма мовами світу) картографічні твори, різні за тематикою, призначенням, відображеною територією та поліграфічним виконанням. Це атласи, одно- та багатоаркушеві карти, плани, картосхеми, пояснювальні записки, покажчики та інші додатки до картографічних творів.
Значний пласт картографічних документів, які зберігаються у фонді сектору картографії НБУВ, містить історичні відомості щодо описів та зображень сучасних українських земель. Це видання західноєвропейських картографів А. Ортелія, Ґ. Меркатора, пізніші твори їх наступників (Г. Гондія, Я. Янсона) та конкурентів (Й. та К. Блау); твори французької картографічної школи XVII ст. Сансонів; праці засновника картографічного закладу в Нюрнберзі Й.-Б. Гоманна і його спадкоємців. Зберігаються також твори Ф. де Вітта, Ю. Данкертса, Ґ. Валька, П. Шенка, Н. Вісшера (Піскатора) та багато інших видань.
Взірцем серед факсимільних видань щодо нинішньої території України є атласи В. Кордта (1899, 1910 та 1931 рр.).
Існує багато першоджерел та картографічних документів, які чекають на вивчення та введення в науковий обіг. Варто зазначити, що досить повно відображення України подано у двох репринтних виданнях «Україна на стародавніх картах» – 1-й випуск – кінець XV – перша половина XVII ст. та 2-й випуск – середина XVII – друга половина XVIII ст. Незважаючи на те, що більшість вміщених карт зберігається у львівських колекціях, вони фактично повторюють зміст фонду сектору картографії НБУВ.
Продовженням серії «Пам’ятки картографії України» стало факсимільне видання «Спеціальна карта України Гійома Левассера де Боплана 1650 року» (2000 р.) на восьми аркушах з пояснювальним текстом і покажчиком назв об’єктів, відображених на карті.
Треба відзначити, що саме карта України Боплана (1600–1673) дала законну назву нашій території, яка у різних виданнях до того мала різні назви, щоправда, включаючи і назву нинішню – «Україна». Крім того, це була одна з середньомасштабних топографічних, найточніших карт значної території Європи. Хронологічно першою була виконана Генеральна карта України, першим варіантом якої була рукописна карта Tabula Geographica Ukrainska (1639 р.), що містилася в рукописному атласі.
В XVII – першій половині XVIII ст. карти Г. Боплана широко використовувались для показу українських земель. Треба відзначити, що історико-етнографічні землі України, зокрема Волинь та Поділля присутні і на більш ранніх картах таких авторів, як В. Гродецький (в атласах Г. Меркатора, А. Ортелія), А. Пограбки (з 1595 р. в атласах А. Ортелія).
У фонді сектору представлені видання Р. Дзанноні, Г.-А. Дюфура, Д. Соцманна та ін., які дають уявлення про адміністративний поділ Європи в XVII – XVIII ст., і в значній мірі включають територію сучасної України.
Є, на жаль, не масові, а окремі видання фундаторів української географії та картографії: єдина «Стінна фізична карта України та сусідніх земель» (1929 р.) С. Рудницького, поодинокі карти В. Кубійовича спільно з М. Кулицьким, географічні атласи України Кльованого, М. Кордуба.
Серед сучасних картографічних документів можна відмітити серії видань «Моя мала Батьківщина», історичні атласи України, започаткованих видавництвом «Мапа»; учбові видання Інституту передових технологій з економічної і соціальної географії світу та України; серія топографічних карт території України масштабу 1:100 000, виданих Київською військово-картографічною фабрикою.
Багато різноманітних, змістовних видань на територію України підготувало і видало за останні роки Державне науково-виробниче підприємство «Картографія»: «Атлас історії України» (2012 р.), «Україна. Материк і півострів» (2014 р.), «Україна. Народ і територія» (2014 р.), «Україна. Національний склад населення» (2014 р.).
Виходячи з потреб користувачів в повноті і достовірності інформації, з метою суттєвого покращання технології обробки документів і обслуговування читачів в НБУВ створена АІПС картографічних документів, яка призначена для автоматизації на базі ПЕОМ процесів введення, редагування, збереження, реорганізації, реструктуризації, експорту та імпорту бази даних картографічних документів, введення, редагування та збереження словника тематичних рубрик, формування та друку каталожних карток на картографічні документи, предметного та систематичного пошуку в базі даних бібліографічних описів картографічних документів.
Основними напрямами діяльності сектору в галузі наукових досліджень є науково-дослідницька робота з проблем історії картографії та історії картографування території України, доробок окремих вчених в галузі картографії, національної бібліографії картографічних видань.
У галузі науково-прикладної діяльності сектор картографічних видань забезпечує наукову організацію, функціонування та використання фонду картографічних видань, введення цих видань в бібліографічний обіг, створення резервних цифрових копій рукописів та стародруків, популяризацію рідкісних картографічних документів та електронних ресурсів. Активно здійснюються наукові, культурні та освітні зв’язки з профільними вищими навчальними закладами, науковими товариствами, видавництвами тощо.
Результатами цієї діяльності є впровадження інформаційних технологій у бібліотечно-бібліографічну діяльність сектору картографічних видань.