Проблеми репрезентації бібліографічного запису в сучасному електронному каталозі

Тези доповіді

УДК 025.324.4:004.65

Проблеми репрезентації бібліографічного запису в сучасному електронному каталозі

Cучасна українська наука не може існувати без обміну інформацією, без оцінювання діяльності вчених згідно зі світовими критеріями. Однією з мір інтеграції української науки до світової наукової системи є включення публікацій вчених у всесвітні реферативні бази даних, такі як Scopus, Web of Science (WoS) (cтаном на 2014 р. на платформі SciVerse Scopus індексувалося 44 українські журнали, на платформі Web of Science – 18) та інші. Важливим є також відображення українських наукових публікацій в національній інформаційно-аналітичній системі «Український індекс наукового цитування» (УІНЦ), за допомогою якого можна оцінити ефективність діяльності науково-дослідних організацій, учених, рівень наукових журналів тощо, а також одержати необхідну довідково-бібліографічну інформацію про публікації. Значну роль у цьому процесі відіграє порядок надання бібліографічних посилань, списків використаної літератури в наукових публікаціях. Постає питання про відображення в бібліографічних записах усіх авторів наукових публікацій, необхідних для визначення індексу цитування, який є одним із значущих методів оцінювання наукової діяльності.
Метою нашого дослідження є комплексний аналіз проблеми репрезентації бібліографічного запису в сучасному електронному каталозі.
Опис видань здійснюється відповідно до ДСТУ ГОСТ 7. 2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Загальні вимоги і правила складання». Згідно зі стандартом за наявності інформації про чотирьох і більше осіб чи організацій кількість наведених відомостей про відповідальність визначає установа, яка здійснює бібліографічний опис видання. В описі можуть наводитися відомості про всіх осіб (чи організації), вказаних у виданні, або тільки одного зі вказівкою «та ін.» (п.5.2.6.9.).
В Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського видання опрацьовуються таким чином: якщо авторський колектив складається з чотирьох та більше осіб, то в бібліографічному описі наводиться одне прізвище зі вказівкою «та ін.», а також прізвища інших співавторів – до шести осіб (вони розміщуються нижче основного бібліографічного опису та позначаються в електронному каталозі бібліотеки як додаткові точки доступу). Виключенням є видання НБУВ, в описі яких наводяться прізвища усіх авторів.
Нами проаналізовано вирішення означеного питання в інших бібліотеках. За результатами проведеного аналізу веб-сайтів декількох провідних наукових бібліотек України виявлено: в електронних каталогах наукової бібліотеки НАН України імені В. Стефаника, Національної парламентської бібліотеки України, Національної історичної бібліотеки, Науково-технічної бібліотеки «КПІ» імені Г. І. Денисенка бібліографічні записи складені (в основному) таким чином: ПІБ першого автора і вказівка «та ін.», решта прізвищ не відображається і, відповідно, не є пошуковим. Але в записах електронного каталогу наукової бібліотеки імені М. Максимовича (Національного університету імені Т. Шевченка) зустрічаються записи, в яких уведено ПІБ всього авторського колективу (незалежно від кількості співавторів). Результат пошуку в електронному каталозі цієї бібліотеки виводиться так, як і у всіх інших названих бібліотеках – відповідно до стандарту (якщо більше чотирьох авторів, то наводиться ПІБ першого автора і надпис «та ін.»), але пошук здійснюється за будь-яким ПІБ усіх співавторів. Користувач також може подивитися повний опис видання, де вказується увесь авторський колектив.
В електронному каталозі Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки записи, що містять численний авторський колектив, відображаються по-різному: якщо чотири автори, наводяться, як правило, усі прізвища; якщо більше чотирьох – іноді усі, іноді три – чотири зі вказівкою «та ін.».
Підсумовуючи вищезазначене, можемо констатувати, що повний опис видань з максимальним введенням прізвищ авторів (можливо, навіть наукових редакторів та інших відповідальних за видання осіб, колективних авторів) є не просто доцільним, він має стати обов’язковим. Це забезпечує: дотримання авторських прав; надання користувачеві найбільш повної інформації про видання; збільшення точок доступу до електронного каталогу НБУВ; індексування ПІБ індивідуальних і колективних авторів видань Google Академією для відстеження їх цитованості, надання бібліометричних даних, які слугують для створення бібліометричних портретів учених і фахівців, науково-дослідних та освітніх установ, бібліотек, інших організацій, а також підтвердження доцільності та вагомості їх досліджень.
Зважаючи на те, що НБУВ є головною книгозбірнею країни з найбільш вагомими електронними інформаційними ресурсами, та на підставі окремих результатів аналізу електронних каталогів провідних вітчизняних бібліотек вважаємо, що саме НБУВ могла б здійснювати найбільш повний опис книжкових видань, що надходять до неї, та, відповідно, надавати усім користувачам вільний доступ до цієї інформації.