Методика філігранологічного дослідження для встановлення підроблених аркушів у складі примірника краківського видання «Гербарія польського» Мартіна з Ужендова 1595 р.

Тези доповіді

Підробку аркушів для надання примірникам давніх видань повноти та цілісності використовували в усі часи. У ХІХ – на початку ХХ ст. активізувалися процеси доповнення стародруків бракуючими аркушами, виготовлення фальшивих або контрафактних видань або окремих аркушів, оскільки повні примірники цінувалися значно дорожче від неповних. У цей час відбувалося становлення комерційного ринку продажу раритетних видань, насамперед стародруків, та активізація бібліофільської збиральницької діяльності.
Частіше вставні аркуші не маскували під стародруковані, а за їх допомогою відновлювали повноту та репрезентативність примірників. Однак траплялися й підробки. Одним із методів ідентифікації підроблених аркушів може служити аналіз їх паперу, зокрема, водяних знаків. Такі вставні неавтентичні аркуші трапилися нам у складі одного із примірників великоформатного стародрукованого «Гербарія польського» Мартіна з Ужендова, виданого у Кракові в «Друкарні Лазаровій», тобто Лазаря Андрисовича у 1595 р. (Martin of Urzędow. Herbarz polski. – Kraków: Drukarnia Łazarzowа, 1595. – 2°. – [8], 488, [2] s.)
Загалом у фонді відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ зберігається три примірники великоформатного стародрукованого «Гербарія польського» Це відомий гербарій польського дослідника, вченого-ботаніка, доктора медицини Мартіна з Ужендова (бл. 1500–1573), випускника та викладача Краківської академії. Освіту він також здобував в Італії. Свого часу був придворним лікарем гетьмана Яна Тарновського, потім – сандомирським каноніком. Свою ботанічну працю, в якій вміщено описи близько 450 різних рослин, він підготував у 1543–1553 рр., однак вона вийшла друком більш ніж через сорок років після створення та через 20 років після смерті автора.
Внаслідок поаркушного дослідження примірників вдалося виявити в складі одного із них (шифр зберігання Іn 74) окремі аркуші, що виглядають інакше порівняно з сусідніми. Це не варіант набору, що нерідко трапляється в стародруках, а передрук тексту більш пізнього часу, приблизно ХІХ ст., для якого використано папір з водяними знаками, що масово вироблявся та використовувався для друку книг включно до перших десятиліть ХІХ ст. Бібліографічні джерела свідчать, що книжка видавалася лише один раз у 1595 р., інших видань твору, в тому числі й передруків ХІХ–ХХ ст., не було. Тобто ці аркуші не можуть належати до іншого видання Гербарію.
Усього у складі примірника Іn 74 виявлено 10 аркушів відмінного набору 10 – це сторінки [1–8] І рахунку та сторінки 14–20, 23–26 основного тексту. Чи складали ці аркуші окремі двоаркуші або ж зошити, встановити складно, оскільки примірник зберігався у розбитому стані, без оправи, відреставрований у 2013 р. Під час реставрації блок книги був переплетений заново, також було виготовлено нову оправу з чорної шкіри.
Виявлені вставні аркуші відрізняються виглядом друку, мають інший колір та якісні ознаки паперу, справляють враження відтворення тесту фототипічним способом, що почав запроваджуватися тільки з другої половини ХІХ ст. Порівняти їх з аркушами інших двох примірників не вдалося, оскільки обидва інші примірники не мають початку. Однак зіставлення аркушів незвичного друку з відповідними автентичними аркушами електронної копії примірника цього видання з Курніцької бібліотеки Польської академії наук (http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/docmetadata?id=2636) показало, що за виглядом набору вони точно відтворюють автентичні аркуші Гербарію 1595 р. Їх суттєва відмінність за якістю та технікою друку, кольором та ознаками паперу від попередніх та наступних аркушів спонукала нас детальніше вивчити представлені на них філіграні.
Загалом у складі стандартних примірників Гербарію Мартіна з Ужендова 1595 р. ми виявили філіграні кількох типових для краківських видань середини 1590-х років сюжетів – Абданк у хвилястому картуші [4, № 1040–1041], Єліта двох видів у барокових картушах (більша – [2, № 187], менша – [4, № 1539]), Топор у бароковому картуші зверху з півмісяцем та невеликим орлом [4, № 1706], Леопард / піворла у бароковому картуші [4, № 1278], Ястжембєц або Тупа підкова у бароковому картуші [4, № 2685–2687], Лебідь у бароковому картуші [4, № 1008], тобто папір щонайменше семи видів, що вироблявся шістьма різними підкраківськими папірнями. Краків з навколишніми млинами був одним із провідних центрів європейського папірництва, і у місцевих виданнях використовувався папір виключно підкраківського виробництва.
Однак на вказаних вставних аркушах ідентифікуються зовсім інші знаки, які не кореспондуються ні з часом, ні з місцем видання книжки. Насамперед великий знак Голова бика під хрестом зі змією (С. 15/16, папір дуже білий), також Ріжок поштовий у лінійному картуші (С. [3/4] І рахунку, папір світлий), Сонце з рисами обличчя (С. 23/24 папір дуже білий), Півквітки з іншим зображенням (С. 13/14, папір світлий) і ще один великий знак, що зовсім погано ідентифікуються (С. 17/18, папір жовтий). Виявлені водяні знаки потребують більш детального вивчення, виявлення їх відповідників в альбомах, однак і зараз можемо констатувати, що вони належать до різного часу, і виготовлялися папірнями різних країн.
Філігрань Голова бика датується першою половиною ХVІ ст., належить до найбільш поширених у цей час, вірогідно, має німецьке походження. У краківських друках 90-х рр. ХVІ ст. такий папір не використовувався, тому він явно є нехарактерним для цього видання. Всі інші види паперу також не належать краківським папірням і не трапилися нам у жодному із місцевих видань цього періоду, гіпотетично це філіграні кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. Постає питання, чому у примірник потрапив папір із філігранями зовсім іншого часу та ареолу побутування. Вірогідно, надруковані у другій половині ХІХ ст. аркуші, що є копіями автентичних, друкувалися з метою доповнення примірника. Окрім цих аркушів у примірнику бракує 12 кінцевих аркушів (С. 461–488, [1–2]), однак вони не були відтворені фототипічно. Випадки відтворення бракуючих аркушів для надання книгам автентичного вигляду були поширені в ХІХ – на початку ХХ ст. Однак використання паперу з сюжетними філігранями наводить на думку не про відтворення цілісного вигляду примірника, а скоріше про свідому підробку його аркушів.
Щоб спробувати відповісти на питання, з якою метою було передрук аркуші, варто звернутися до долі примірника та його походження. На титулі Гербарію є характерний підпис графа Владислава Монтрезора «СteLdeM», тобто «Граф Ладіслав де Монтрезор», та його ж екслібрис у вигляді круглої білої наліпки з тисненим золотом гербом Монтрезорів під дев’ятизубцевою короною з перлинами в округлій рамці [1, С. 70–72; 3, С. 112]. Граф Владислав Владиславович Монтрезор (?–1903) був відомим ботаніком-науковцем та бібліофілом, проживав у Козині Київської губернії. Маєток отримав його батько Владислав Вікентійович Монтрезор від графа Владислава Браніцького як плату за послуги садівника та упорядника мисливського господарства. Ботанічна колекція В. В. Монтрезора поповнила фонд Української Академії наук і зараз зберігається в Інституті ботаніки. До фондів НБУВ свого часу потрапила велика книгозбірня В. Монтрезора, що містила значну кількість книжок ботанічного змісту, в тому числі стародрукованих гербаріїв, травників, описів рослин.
Відповісти на питання, чи сам власник укомплектував примірник передрукованими аркушами або замовив таку «послугу», чи контрафакцію виготовили антиквари-продавці для збільшення вартості примірника, ми не можемо. Варто відмітити, що з тієї ж збірки графа Владислава Монтрезора походить й інший примірник цього ж Гербарію, в якому бракує значної частини початкових аркушів, він містить сторінки з 161 до 472. Відтворених аркушів у цьому примірнику немає.
Проведене дослідження показало, що примірник Іn 74 «Гербарія польського» Мартіна з Ужендова, виданого у Кракові в 1595 р., демонструє факт підробки аркушів для відновлення повноти примірника, таким чином відкриваючи нові самобутні факти з історії книжкової культури ХІХ – початку ХХ ст. Детальне його поаркушне дослідження доводить результативність філігранологічного методу для вивчення історії побутування стародруків та ідентифікації вставних контрафактних аркушів. Примірник стародрукованого «Гербарія польського» 1595 р. потребує подальшого більш детального вивчення паперу, походження та історії побутування.
Список використаних джерел:
1. Дениско Л. М. Автографи на книгах з колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : каталог. – Київ, 2007. – 134 с.
2. Каманін І. Водяні знаки на папері українських документів ХVІ і ХVІІ в.: 1566–1651 / І. Каманін, О. Вітвіцька. – Київ : Друкарня УАН, 1923. – 124 с.: іл.
3. Рукавіцина Є. В. Київський митрополит Євгеній (Є. О. Болховітінов). Біобібліографія. Бібліотека. Архів. – Київ, 2010. – 856 с.
4. Laucevicius E. Popierus Lietuvoje XV–XVIII a. : аtlasas = Лауцявичюс Э. Бумага в Литве в ХV–ХVІІІ в. : атлас, [текст]. – Vilnius : Mitnis, 1967. – 577 с.; 278 с.: іл.