Фонди Центрального державного науково-технічного архіву України з науково-дослідною документацією: особливості формування та інформаційна наповненість

Тези доповіді

Центральний державний науково-технічний архів України (ЦДНТА України) – єдина в Україні архівна інституція, що спеціалізується на збиранні, зберіганні, обліку та всебічному використанні науково-технічної документації (НТД).
Вивчення і використання його документних ресурсів актуалізується з огляду на необхідність наукового та промислового розвитку країни, приведення економічних показників до світових стандартів, що неможливо без проведення ретроспективних досліджень та оцінки наявних напрацювань українських вчених.
Передумовою заснування архіву стала постанова Ради Міністрів СРСР від 21 травня 1964 р. № 431 «Про централізацію зберігання науково-технічної документації і організацію її широкого використання», яка зобов’язувала міністерства і відомства союзного та республіканського підпорядкування здійснити заходи щодо передачі НТД до спеціалізованих державних архівних установ. З цією метою 25 грудня 1969 р. у Харкові було створено Центральний архів науково-технічної документації УРСР (з 1992 р. він має назву Центральний державний науково-технічний архів України).
«Положенням про ЦДНТА України», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 21.05.2012 № 758/5, визначено склад профільної документації, яка підлягає зберіганню в архіві. Це три групи документів: проектна, конструкторсько-технологічна та науково-дослідна документація. До науково-дослідної документації відносять документальні матеріали, що утворюються у процесі науково-дослідної роботи (НДР), послідовно відбивають історичні етапи теоретичного та практичного розв’язання наукових проблем та запровадження розробок у виробництво.
Науково-дослідна (або наукова) документація формується у діяльності науково-дослідних, проектних, конструкторсько-технологічних організацій, вишів, які мали конструкторські бюро (науковий сектор). Джерелами формування Національного архівного фонду у зоні комплектування ЦДНТА України є провідні установи України, які продукують НТД загальнодержавного значення.
У концепції комплектування архіву існують обмеження щодо приймання документів на зберігання. По-перше, архівні комплекси складаються суто з науково-технічної документації. Не беруться управлінські, організаційно-розпорядчі, інші супровідні документи. По-друге, до сфери комплектування ЦДНТА України не входять наукові інститути системи Національної академії наук України. По-третє, до Національного архівного фонду вносяться тільки ті проекти та наукові розробки, які нагороджені державними та міжнародними преміями, відзнаками, мають цінність з огляду на внесок у розвиток науки і техніки.
За роки роботи ЦДНТА України сконцентрував у 78 фондах (80 комплексів НТД) майже 25 тисяч одиниць зберігання науково-дослідної документації за період 1926–2001 роки.
Найпоширенішим різновидом наукової документації, який відповідно до «Основ відбирання на державне зберігання науково-технічної документації» передається до ЦДНТА України, є звіти про науково-дослідні роботи та звіти про дослідно-конструкторські роботи. Саме у звітах (проміжних, етапних, а головне – кінцевих) найповніше поєднуються організаційно-комунікативні властивості НТД як історичного першоджерела, відбиваються реальні, зафіксовані результати розвитку науки, техніки, виробництва; конкретизується обсяг відомостей про стан дослідження (розробки), його завершеність на кожному з етапів.
Крім наукових ідей, виражених у винаходах та відкриттях, за документами можна простежити становлення окремих учених, формування творчих колективів та наукових шкіл, зародження і розвиток окремих наукових напрямів.
Звіти про науково-дослідні роботи (НДР) розкривають проблеми становлення вітчизняної металургії, коксохімічної галузі; удосконалення і розробки нових технологій виготовлення сплавів, вогнетривів, високочистих речовин, будівельних матеріалів, нового промислового устаткування; налагодження роботи і автоматизації управління підприємств.
Дослідження українських учених періоду евакуації (1941–1944), а також після повернення на звільнені території, демонструють напрями діяльності наукових установ у роки Другої світової війни та під час відбудови народного господарства. На сторінках звітів про НДР Інституту чорної металургії, Науково-дослідного гірничорудного інституту, УкрНДІ вогнетривів, УкрНДІмету, УХІНу, Харківського ПромбудНДІпроекту містяться відомості про складні умови роботи науковців в евакуації, підвищені обсяги виробничих програм заводів Сходу СРСР, терміни та хід виконання держзамовлень, штати працівників на підприємствах тощо.
За звітами з наукових тем, що розроблялися у 1950-х – 1980-х роках УкрНДІгазом та Південдіпрогазом, НВО «Монокристалреактив», НВО «Автоматгірмаш», Інститутом титану, Українським науковим центром охорони вод, УкрНДІм’ясомолпромом, НДІ целюлозної та паперової промисловості, інститутами Держбуду тощо можна досить детально відтворити стан та основні тенденції розвитку вітчизняної промисловості відповідних галузей.
Таким чином, ЦДНТА України за роки свого існування зібрав і зберіг для дослідників потужну документальну базу з історії розвитку української науки. Унікальним джерелом для вивчення та відтворення якої є архівні звіти про науково-дослідні роботи.