Слов’янські святі в місяцесловах кириличних рукописних книг XVI ст. (на матеріалі фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського)

Тези доповіді

У XVI ст. кириличні книги, за якими правилося богослужіння, мали усталені структуру та зміст, що укладалися протягом століть. Церковне богослужіння є певним чином структурованим: за часом доби, за днями тижня та за днями року, тобто календарем – покажчиком пам’ятей святих чи свят із посиланнями на певні євангельські та апостольські читання, а іноді на інші стислі відомості з богослужінь.
На відміну від основного тексту тієї чи іншої богослужебної книги та більш-менш усталеного змісту додаткової частини у вигляді покажчиків-вказівок, де варіативність відбивається лише в місці їхнього розташування або послідовності, календарний покажчик – Місяцеслов – більшою мірою піддається тимчасовим змінам: часом в рукописних книгах (далі – РК) з’являються пам’яті нових канонізованих святих, яким написані служби, проявляються певні місцеві уподобання щодо згадування тих чи інших святих.
Відомо, що місяцеслови як покажчики читань складаються на основі міней, в яких богослужіння розміщуються в календарній послідовності, а мінеї, в свою чергу, орієнтовані на Церковний Устав. Тому для аналізу та порівняння наявності тих чи інших святих у богослужебному календарі були обрані дані чотири типи книг: Євангелія, Апостоли та Мінеї.
Серед місяцесловів усіх чотирьох типів РК можна виокремити основний блок «обов’язкових» пам’ятей, що повторюються в кожному рукописі. Незмінною залишається наявність дванадесятих неперехідних та великих свят, які склалися до того часу в давній церкві і поєднувалися однією назвою великі. Серед святих, що постійно повторюються від рукопису до рукопису, основний обсяг складають мученики перших століть християнства – часів гонінь – і кілька візантійських святих.
Особливу увагу в місяцесловах привертає наявність слов’янських пам’ятей, частота згадування та поєднання в одному місяцеслові різних слов’янських святих. Розглянуті типи РК мають свої загальні риси та розбіжності в особливостях згадування слов’янських святих.
Перші два типи – Апостоли та Євангелія – доцільно об’єднати в одну групу за загальним функціональним значенням в богослужінні. Серед внесених у місяцеслови Апостолів (26 РК) та Євангелій (57 РК) слов’янських пам’ятей найчастіше зустрічаються Сава та Симеон Сербські, що може бути пояснене наявністю цих пам’ятей у протографах, в яких зберігаються риси південнослов’янського впливу XV ст. З трьох свят, встановлених у пам'ять просвітителів слов’ян Кирила та Мефодія, лише в одному рукописі згадується пам'ять Кирила Філософа (14.02). Відсутні в досліджуваних Євангеліях та Апостолах XVI ст. пам’яті болгарських святих Іоанна Рильського та Параскеви-П’ятки.
Серед наявних давньоруських свят за місяцесловами XVI ст. найшановнішими слід вважати насамперед пам’ять Бориса і Гліба, Покров Пресвятої Богородиці, пам'ять князя Володимира тощо. Згадування інших давньоруських свят є вкрай рідкісними. Лише в одній-двох РК містяться пам’яті митрополита Петра (21.12), прп. Сергія Радонезького (25.09), перенесення мощів Миколая Мірлікійського (9.05), прп. Феодосія Печерського (3.05), прп. Варлаама Хутинського (6.11), ікони Божої Матері «Знамення» (27.11), митрополита Олексія (12.02) тощо.
Загальна кількість давньоруських свят у проаналізованих місяцесловах становить 10 пам’ятей у 15-ти РК.
Із загального числа служебних місячних міней, що зберігаються в ІР НБУВ (31), не рахуючи уривків (7), у більшості рукописів (16) містяться служби давньоруським та іншим слов’янським святим, канонізованим у різні періоди життя Церкви.
При поповненні міней службами нових канонізованих святих перш за все для богослужінь укладали канони, потім вже створювали стихири. Варто зазначити, що канони окремим святим, які особливо вшановувалися у певній місцевості, могли складатися до канонізації.
Серед слов’янських святих найбільш розповсюдженими є служби сербським святим Арсенію Сербському та Саві Сербському.
Серед давньоруських пам’ятей святих найчастіше зустрічаються київські пам’яті найдавніших шанованих у Давній Русі князів Бориса та Гліба, прп. Феодосія Печерського (кончина та перенесення мощів), служби Покрову Пресвятої Богородиці, перенесенню мощів святителя Миколая Мірлікійського тощо. Значна кількість РК, що містять служби святителям Петру (кончина та перенесення мощів) та Олексію (кончина та знайдення мощів), наявна служба князю Володимиру. Одинокими є пам’яті давньоруських святих, канонізованих у кін. XIV–XV ст. (прп. Сергію Радонезькому, свт. Леонтію Ростовському, прп. Кирилу Білозерському, прп. Димитрію Прилуцькому). Богослужіння святим, канонізованим на церковних соборах 1547–1549 рр., зустрічаються вкрай рідко (прп. Діонисію Глушицькому, свт. Авраамію Смоленському).
Календарна частина наявна також і в Церковному Уставі, який регламентує сполучення різних циклів богослужебного кола, вказує порядок читань текстів Октоїха, Мінеї, Тріоді та інших богослужебних книг кожного конкретного богослужіння.
У порівнянні з іншими типами богослужебних книг, де є календарна частина або календарна послідовність статей, місяцеслови уставів останньої чверті-кінця XVI ст. містять найбільшу кількість пам’ятей давньоруських святих, що відображає процес канонізацій нових святих на церковних соборах 1547–1549 рр., після яких кількість святих виросла вдвічі.
На відміну від календарів Євангелій та Апостолів, усі рукописи містять майже незмінний блок пам’ятей давньоруських святих періоду канонізації XI ст. – 1547 р., незалежно від місця створення рукописів: Михаїла, князя Чернігівського та боярина його Феодора, Покрова Пресв. Богородиці, Бориса і Гліба, Феодосія Київо-Печерського, перенесення мощей свт. Миколая та ін. (усього в середньому 16 свят). За частотою згадування до них примикають пам’яті сербських святих: Арсенія Сербського та Сави Сербського. Інші балканські словянські святі – Іоанн Рильський, Параскева, Іларіон Меглинський – згадуються в поодиноких випадках.
Пам’яті святих, канонізованих у 1547–1549 рр. та в другій половині XVI ст., представлені в російських за походженням РК, написаних у третій чверті – у кінці століття: в середньому вони містять майже однакові пам’яті близько 25 святих.
Два Устави, створені після соборів, не містять пам’ятей нових святих. Один з них написаний, згідно з графічними та палеографічними ознаками, очевидно, на території України (ф. 303, № 109), другий – у Рильську (ф. 301, № 194 л), який до кінця XV ст. територіально належав до Великого Князівства Литовського. Можна припустити, що ці Устави були переписані з більш ранніх, написаних у Великому Князівстві Литовському, до того ж, крім традиційного «набору» пам’ятей давньоруських святих, в них включена пам'ять мчч. Антонія, Іоанна та Євстафія Литовських (14.04). Мученики отримали місцеве шанування в 1364 р., а загальноцерковне – на соборі 1549 р.
Таким чином, можна констатувати, що в місяцесловах Євангелій та Апостолів спостерігається певний консерватизм та послідовне слідування протографу: кількість пам’ятей давньоруських святих у РК XVI ст. є досить обмеженою, поповнення ними календаря є необов’язковим. У складі Міней служби новим святим зустрічаються частіше, їх наявність не залежить від локалізації створення РК. Найповніше актуальні церковні рішення щодо поповнення місяцесловів новими канонізованими святими відображена в Церковних Уставах, що регламентують структуру богослужебного кола, причому вони зберігають місцеві особливості.