Шляхи взаємодії бібліотек і музеїв

Тези доповіді

УДК 021.6 + 069.1
Олена Яковенко, канд. іст. наук, наук. співробітник НБУВ

Шляхи взаємодії бібліотек і музеїв

За сучасних умов розвитку суспільства знань актуалізуються проблеми широкого партнерства всього кола науково-інформаційних, науково-освітніх установ: бібліотек, центрів науково-технічної інформації, архівів, музеїв та інших закладів, зацікавлених у розвитку цілісного вітчизняного інформаційного простору на основі інтеграції документно-інформаційних ресурсів. Це зумовлено розширенням соціально-комунікаційних функцій установ, організаційно-технологічними змінами, які відбуваються у зв’язку з упровадженням новітніх інформаційних технологій у практичну діяльність, спільним формуванням документних та електронних ресурсів, організацією доступу до них.
Питанням взаємодії та залучення до співпраці різних суб’єктів інформаційного суспільства сьогодні значну увагу приділяють багато дослідників, зокрема, М. Слободяник, С. Шемаєв, А. Соляник, Т. Павленко, В. Жукова, К. Лобузіна, О. Воскобойнікова-Гузєва, О. Рибачок та інші. Ними розглянуто різні аспекти кооперації та консолідації зусиль науково-інформаційних, культурно-просвітницьких, інформаційно-аналітичних установ і організацій, проведення спільної дослідницької роботи і розвитку корпоративних проектів, реалізації міжнародних наукових програм.
Бібліотеки та музеї мають схожі завдання, пов’язані з вивченням, збереженням, використанням та популяризацією інформаційних матеріалів з метою задоволення інформаційних, наукових і культурних потреб суспільства, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини, збагачення духовного потенціалу народу.
Однією з основних функцій бібліотек і музеїв є створення матеріальних умов і правових засад, за яких забезпечується зберігання документних фондів та музейних колекцій; здійснюється комплекс організаційних, науково обґрунтованих заходів щодо захисту матеріальних цінностей від розкрадання та руйнувань, збереження автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд; консервація і реставрація документного та музейного фондів України. Однак, не всі установи володіють відповідною матеріально-технічною базою, тому необхідно підтримувати зв’язки та надавати взаємодопомогу щодо проведення цих заходів.
Особливо цінні, рідкісні пам’ятки історії, археології, містобудування і архітектури, мистецтва, документальні пам’ятки підлягають внесенню до Державного реєстру національного культурного надбання України, створюються їхні страхові копії, завдяки чому забезпечується їхнє належне
зберігання, підвищується відповідальність за облік, а також державна реєстрація. Впровадження новітніх інформаційно-комунікативних технологій наближає унікальні пам’ятки національного історико-культурного надбання до споживачів з усіх регіонів України і зарубіжжя.
Значною мірою подальший розвиток бібліотек і музеїв залежить від посилення механізмів їхньої кооперації та консолідації у напрямі організації інформації в електронному середовищі, управління сервісами і ресурсами на основі інтеграції розподілених інформаційних масивів, трансферу технологій, інновацій, знань.
Формування бібліотеками та музеями ретроспективного ресурсу документів і музейних експонатів також тісно пов’язано зі створенням електронних колекцій. Підготовка таких ресурсів базується на значній науково-дослідній роботі з питань виявлення, атрибуції джерел інформації, їхнього наукового аналізу.
Нагальним є посилення взаємодії на міжрегіональному рівні з метою формування національної системи електронних ресурсів та введення відомостей про результати наукових досліджень. Саме за таких умов буде забезпечено доступ до різнорідної інформації, підвищення якості та рівня інформаційних продуктів і послуг, максимально повне задоволення потреб суспільства.
Водночас, для створення спільних електронно-інформаційних осередків країни необхідно, крім накопичення ресурсів, правильно врахувати аспекти координації та кооперації щодо їх придбання, створення, зберігання і спільного використання. Зі значним зростанням електронної інформації виникають проблеми її збереження, фінансової, юридичної та політичної відповідальності, додержання норм інтелектуальної власності.
Нині посилюються також традиційні функції бібліотек і музеїв як потужних науково-просвітницьких та культурних осередків суспільства, центрів інтелектуального спілкування.
Прикладами взаємозв’язку установ є створення на базі фондів великих бібліотек і книгосховищ, видавництв, бібліофільських товариств, асоціацій та інших інституцій музеїв книги. Мета їхньої діяльності – збереження, дослідження та пропаганда пам’яток писемної культури, розкриття засобами експозиції історії книги та розвитку книжкової справи, ознайомлення відвідувачів з видавничою діяльністю, історією бібліотек.
Нині у світі існує більше 200 музеїв книги. Одними з найбільших зарубіжних музеїв книги в бібліотеках є Музей книги та книгодрукування Королівської бібліотеки Альберта І (Брюссель); Музей книги Британської бібліотеки (Лондон); Музей книги при Бібліотеці Хорнбі (Ліверпуль); Музей книги Бібліотеки Землі Саксонії (Дрезден); Музей книги Російської державної бібліотеки (Москва), Музей книги Національної бібліотеки Білорусі тощо.
Крім музеїв книги, при бібліотеках створюються також інші музейні фонди, як, наприклад, у бібліотечно-архівній колекції «Фонд президентів України» Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються експонати, пов’язані з життям та діяльністю президентів України, інших державних високопосадовців.
Бібліотеки спроможні демонструвати науково-допоміжні, ілюстративні та інформаційні матеріали, зібрані або створені музеями для тимчасових експозицій і проводити на їх основі науково-дослідну й культурно-просвітницьку роботу.
Інформація про ці заходи розміщується на порталах установ у Інтернеті. Вона являє собою взаєморекламу наукової діяльності, розкриває зміст бібліотечних та музейних ресурсів, представляє їх в інформаційному просторі. Об’єднання зусиль обох видів установ наукового, культурного значення спрямоване і підпорядковане формуванню суспільно важливих інформаційних баз. За результатами спільної роботи здійснюється підготовка та видання каталогів, збірників наукових праць, монографій, буклетів, путівників тощо.
Бібліотеки та музеї України спроможні брати активну участь у міжнародному культурному співробітництві шляхом:
– проведення спільних наукових досліджень на основі розробки і реалізації міжнародних наукових програм та оприлюднення їхніх результатів;
– здійснення взаємного обміну інформацією, виставками, вивчення міжнародного досвіду організації бібліотечної та музейної справи;
– упровадження інноваційних проектів у практичну діяльність,
– проведення спільних міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів, круглих столів, семінарів, лекцій, виставок, презентацій, зустрічей, екскурсії та участі в них;
– розвитку видавничої діяльності;
– здійснення іншої спільної діяльності відповідно до угод, якщо вона не суперечить законодавству України та міжнародним договорам.
Для подальшого успішного функціонування бібліотечних і музейних установ необхідна державна підтримка та національна політика, спрямована на розвиток фундаментальних і прикладних наукових досліджень; сприяння міжнародному співробітництву.