Електронна антологія барокової поезії як засіб презентації фонду стародруків НБУВ

Тези доповіді

Українська барокова поезія як цінне надбання національної культури неодноразово ставала предметом різноаспектних досліджень. За останні кілька десятиліть захищено низку дисертацій, вийшло друком чимало статей та монографій, об’єктом яких стали різномовні вірші кінця XVI – початку XVIII ст., що за мовно-стилістичними ознаками та національною приналежністю їх авторів зараховують до літератури українського бароко. Ці тексти досить неоднорідні за жанрами, мовою та формою побутування. Латиномовні, польськомовні та староукраїнські барокові панегірики, шкільні декламації, релігійна лірика, геральдичні та дескриптивні вірші, курйозна поезія тощо залучались до літературного процесу у складі рукописних збірників (наприклад, релігійні вірші із Києво-Михайлівського збірника початку XVII ст.; «Дві книжици» із курйозними віршами Івана Величковського, датованими 1690-1691 рр.), друкованих поетичних циклів (зокрема, «Три вінца молитвенныє» Варлаама Ясинського 1688 р. друкарні Києво-Печерської лаври; «Алфавіт собранный, рифмами сложенный» Іоанна Максимовича 1705 р. чернігівської друкарні Троїцько-Іллінського монастиря), а в більшості випадків – як структуротвірний елемент композиції (присвята, вступ, заголовок, післямова) у виданнях текстів Святого Письма, богослужбових книг, збірок Отців церкви, теологічних трактатів, гомілетичної та агіографічної літератури, панегіричних промов тощо (як-от: геральдична епіграма-присвята «Знаменіє тезоименитаго князя Лва град сей маєт» на звороті титулу видання грецько-слов’янської граматики «Адельфотис» 1591 р. друкарні Львівського братства; підсумкова епіграма «Ісусу єдиному премудрому Богу», що закарбовує ім’я автора в «Книзі житій святих» свт. Димиртія Ростовського 1697 р. друкарні Києво-Печерської лаври). Оригінали барокових віршів у складі рукописних першоджерел та стародруків на сьогодні розпорошені по бібліотеках України та світу. Це значно ускладнює роботу для дослідника, а перед бібліотечним працівником ставить завдання пошуку способів забезпечення читача інформацією про наявність оригіналу поетичного барокового тексту у фонді бібліотеки та розширення можливостей ознайомлення з ним.
Збирання та публікація рукописних і друкованих пам’яток української барокової поезії ХVІ–ХVІІІ ст. започатковано наприкінці ХІХ ст. – в першій половині ХХ ст. у роботах M. C. Возняка, П. Г. Житецького, С. І. Маслова, В. М. Отроковського, М. І. Пачовського, В. М. Перетца, М. І. Петрова, П. М. Попова, В. І. Сімовича, К. Й. Студинського, Ф. І. Титова, І. Я. Франка та ін. На матеріалі праць перелічених вчених, а також першоджерел поетичних текстів кінця ХVІ – середини ХVІІ ст. видано дві академічні антології: «Українська поезія. Кінець ХVІ – перша половина ХVІІ століть» (Київ, 1978 р., упорядники В. П. Колосова і В. І. Крекотень) і «Українська поезія. Середина ХVІІ століття» (Київ, 1992 р., упорядники В. І. Крекотень і М. М. Сулима). Ці видання користуються попитом серед дослідників барокової поезії, оскільки в них збережено орфографічні особливості оригіналів, подано відомості про першоджерело із зазначенням місця зберігання та бібліотечного шифру примірника, з якого було взято текст вірша. До того ж, електронні варіанти антологій представлені на сайті litopys.org.ua, що пришвидшує доступ до них і полегшує цитування. Однак, зібрані в академічних антологіях барокові вірші подані в транслітерованому вигляді, а також позбавлені контексту, тобто інформації про ту роль, яку вони виконували у структурі оригіналу. Адже більшість поетичних творів бароко функціонували у формі «прикнижкового реквізиту»: описували або тлумачили символічні зображення на фортах, були підписами під гравюрами на зворотах титулів, фронтиспісів чи ілюстрацій в тексті, виконували функцію присвяти, вступу, підсумку, заголовку до розділу чи були окремими вкрапленнями в прозовий текст. Лише безпосереднє знайомство з першоджерелом дозволяє інтерпретувати зміст та оцінити високу мистецьку вартість барокової поезії. Проте, знайти вірш, опублікований на сторінках одного із примірників багатотисячного фонду стародруків – завдання не з простих. Тим більше, що бібліотечний каталог не передбачає можливість подання відомостей про поетичні тексти, вміщені на окремих сторінках стародруків. З огляду на це, доцільним видається створення інформаційного ресурсу, який би об’єднав усі тексти барокової поезії, зафіксовані у виданнях із фонду конкретної бібліотеки. Розробка проекту такого ресурсу для презентації першодруків українських барокових віршів із фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського становить мету нашого дослідження.
Антологія барокової поезії, укладена на матеріалі примірників із фондів НБУВ, має складатися з електронних статей, в яких подано тексти віршів XVI–XVIII ст., а також відповідні бібліографічні та довідкові дані. До структури статей антології мають входити такі основні елементи: 1) заголовок; 2) транслітерований текст вірша; 3) цифрова копія першоджерела; 4) бібліографічний опис першоджерела.
У заголовку має бути вказано автора (за наявності) та назву твору, а у випадку її відсутності – перший рядок вірша. До імені автора доцільно додати примітку (гіперпосилання) зі стислими біографічними відомостями, а якщо автор невідомий – примітку із інформацією про можливих авторів твору. До назви твору слід приєднати гіперпосилання з короткими відомостями про текст: тема, жанр, час написання, кому присвячений, з якої нагоди написаний, варіанти та редакції тексту, бібліографію досліджень цього тексту тощо.
Текст вірша слід подавати у транслітерованому вигляді, зберігаючи при цьому фонетичні та орфографічні особливості оригіналу. До застарілих та рідковживаних слів у тексті староукраїнських віршів варто приєднувати гіперпосилання із перекладом або тлумаченням. При можливості, до латинських, польських та староукраїнських текстів доцільно подавати переклад на сучасну українську мову (із зазначенням перекладача та посиланням на джерело, з якого взято переклад).
Цифрова копія першоджерела покликана дати уявлення читачеві про графічні особливості тексту оригіналу та його місце у структурі видання. При цьому не обов’язково розміщувати повнотекстову копію видання. Якщо вірш функціонував у складі передмови, післямови або заголовку до розділу, достатньо подати лише титул і ту частину видання, з якою за змістом пов’язаний поетичний текст.
Бібліографічний опис першоджерела поряд з основною бібліографічною інформацією про видання має включати його коротку анотацію та відомості про примірники із фонду НБУВ, в яких зафіксовано текст вірша.
Пропонована антологія барокової поезії підвищить рівень обслуговування читачів та забезпечить кращу збереженість бібліотечного фонду. Завдяки своїй електронній формі цей ресурс не потребує витрат на публікацію, передбачає можливість оновлення та доповнення інформації, а також буде відкритим для широкого кола користувачів порталу НБУВ. Обмеженість джерел антології фондом однієї бібліотеки звісно не дає змоги зібрати в ній усі тексти української барокової поезії, що збереглися до нашого часу. Однак багатство фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського дозволяє охопити в межах пропонованої антології достатньо великий масив першодруків барокових віршів та ввести в науковий обіг тексти, що раніше були не відомими або згадувалися побіжно.