Науковий каталог та його роль в наукових дослідженнях писемних пам’яток (сучасний погляд на проблему)

Тези доповіді

Питання, винесене в назву, є дуже актуальним для українських науковців, які вивчають пам’ятки писемності, зокрема рукописні книги, стародруки, актові та архівні документи, з огляду на те, що деякі сучасні українські «чиновники від науки» оголосили створення наукових каталогів на ці пам’ятки, як і сам процес їхнього описування, не науковою роботою, а суто інформаційною, яку може виконати будь-яка особа з вищою освітою. Підставою для цього стала відсутність терміну «науковий каталог» в ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Спроба знайти визначення цього терміну в словниках виявилася марною. Що ж становить собою сучасний науковий каталог на писемні пам’ятки?
Будь-який науковий каталог не може бути віднесений до конкретного виду видань, представлених у ДСТУ, бо одночасно є науковим, інформаційним, довідковим та обліковим виданням. Головна мета його створення – це введення до наукового обігу пам’яток письма, доступ до яких з різних причин для дослідників є обмеженим. Крім того, будь-який науковий каталог за своєю природою є довідковою літературою, яка має якість першоджерела для подальших наукових досліджень. Створення наукових каталогів завжди було важливим напрямом науково-дослідницької діяльності установ-власників (бібліотек, музеїв, архівів), а також своєрідним підсумком певного етапу їхньої наукової роботи.
Укладання каталогів завжди ґрунтувалося на серйозних наукових дослідженнях – навіть за часів становлення традиції наукового описування писемних пам’яток (кін. 18 – поч. 19 ст.), коли зазначені каталоги відповідно були доволі короткими. Але й тоді їхнє упорядкування вимагало глибоких знань з різних галузей історичної і філологічної наук. З плином часу створення наукових каталогів все більше набувало статусу наукової праці, що вимагає фундаментальних досліджень. Їхня підготовка – це багаторічна копітка робота, що полягає всебічному науковому дослідженні комплексів писемних пам’яток за темою каталогу, високому рівні аналізу і синтезу наукової інформації, що вводиться в науковий обіг. Одночасно вирішуються складні питання описування, систематизації та атрибуції досліджуваних пам’яток. Багато з цих каталогів й досі не втратили свого значення. У них відбивається не тільки склад та зміст представлених в них документів, – за ними можна вивчати історію як існуючих, так і втрачених колекційних зібрань, зародження та змінювання практики наукового описування писемних пам’яток.
Сам процес складання наукового каталогу місить кілька основних етапів:
– підготовчий етап – наукове та організаційно-методичне забезпечення роботи: розробка та затвердження плану-проспекту каталогу, методики описування та систематизації інформації;
– виявлення загального складу джерел, складання наукової характеристики з оцінкою ступеня повноти складу, рівня наукової їхньої атрибуції та описування; укладання бібліографії;
– складання історичного огляду на пам’ятки, представлені в каталозі, та окреслення кола проблем, пов’язаних з їхнім вивченням та каталогізацією, наведення основних відомостей стосовно структури та змісту каталогу;
– визначення структури та елементів описової статті на пам’ятку та складання описань;
– визначення структури каталогу і проведення систематизації його описових статей;
– складання науково-довідкового апарату до видання: передмови, вступної наукової статті, покажчиків, змісту, додатків. (Зазвичай в додатках каталогів писемних пам’яток наводяться палеографічні альбоми та альбоми філіграней, що самі є важливими джерелами для атрибуції аналогічних писемних пам’яток.
Однак висока вартість і відносно невеликі тиражі обмежують поширення наукових каталогів, а форма друкованої книги не передбачає легкої зміни вже опублікованої інформації для відображення в ній нових придбань або нових наукових знань, отриманих за період після виходу каталогу. Це змушує власників писемних пам’яток шукати нові, нетрадиційні способи поширення інформації про них. Все більшої популярності набуває Інтернет та його електронні ресурси. Можливості, що виникають у зв’язку в переходом в он-лайн середовище, є досить перспективними, дозволяючи створювати цифровий ресурс, що може активно поповнюватися.
Але науковці не відмовилися від наукових каталогів, вони просто намагаються пристосувати їх до нового середовища: нині в Інтернеті активно використовується назва «он-лайн науковий каталог» (on-line scholarly catalogue) як альтернатива друкованому науковому каталогу. Наразі найбільш важливим є питання – як науковий каталог буде виглядати та функціонувати в он-лайн середовищі. Он-лайн каталоги можуть обіймати різні форми – від простого розміщення PDF версії друкованого каталогу на сайт до створення динамічного електронного документа за допомогою інтегрованої інформаційної системи, яка використовує переваги багатьох можливостей цифрової публікації в Інтернеті. Саме другий варіант стає все більш популярним, бо дозволяє легко оновлювати дослідження і додавати до каталогу нові відомості з первинних і вторинних джерел.
Піонером у розробці питання переходу від друкованої форми наукових музейних каталогів до мультимедіа та веб-публікацій став фонд Гетті, що в партнерстві з рядом американських музеїв в 2009 р. розпочав роботи зі створення моделі для он-лайн каталогів, яка дозволить революціонізувати проведення, дослідження, представлення і використання музейних колекцій науковому загалові.