Документальний склад архіву Сергія Захаровича Заремби: проблеми систематизації.

Тези доповіді

Сергій Захарович Заремба (1947–2003) належить до когорти видатних українських істориків-пам’яткознавців, котрі впродовж свого насиченого наукового життя лишили по собі значний доробок у царині дослідження ранньомодерної історії України. Не менший інтерес для наукових пошуків ученого становили вітчизняне краєзнавство та пам’яткознавство, що знайшло свій прояв у багатьох статтях та кількох монографіях.
Особовий фонд Сергія Заремби (Ф. 407) доволі великий за обсягом і різноманітний за складом документів. З огляду на широкий спектр наукових інтересів ученого, упорядкування його фонду потребувало розгорнутої структуризації наявних матеріалів.
Документи згруповано у дві головні групи: матеріали Сергія Захаровича Заремби та матеріали інших осіб. Весь масив документів фондоутворювача систематизований за тематичною та хронологічною ознаками. Власне матеріали Сергія Заремби, згідно з правилами опису особових фондів, прийнятих в ІР НБУВ, розподілені за чотирма основними розділами: «Біографічні документи», «Матеріали наукової діяльності», «Документи службової та громадської діяльності», «Листування». Створення додаткових підрозділів у цих розділах зумовлювалося потребами максимальної репрезентації наукових, громадських і творчих здобутків ученого. Зокрема, з огляду на відносно велику кількість грамот та службових нагород, котрими свого часу було відзначено Сергія Захаровича Зарембу, у розділі «Біографічні матеріали», на нашу думку, доцільним здалося їхнє виокремлення у додатковий підрозділ «Відзнаки та нагороди». З іншого боку, у розділі «Матеріали наукової діяльності» створено підрозділ «Конспекти та нотатки», в якому об’єднано документи автодидактичного характеру.
Характерною рисою наукової частини фонду Сергія Захаровича Заремби була наявність кількох редакцій тієї чи іншої наукової праці (статті, монографії), що вимагало відповідної структуризації. Приміром, авторська монографія «Хронологія українського літописання другої половини ХVII– першої половини ХVIII ст.» репрезентована чотирма, монографія «Розвиток історичного краєзнавства в Українській РСР (1917–1941 рр.)» – трьома, колективна праця «Мала енциклопедія українського козацтва» – п’ятьма редакціями.
За умов, коли неможливо було встановити відповідність документа визначеній групі чи підгрупі за основними ознаками, до уваги бралося «переважаюче» інформаційне наповнення цього документа. Внутрішня систематизація проводилися за хронологічним принципом. Разом з тим, у розділах «Матеріали інших осіб» та «Листування» (особливо коли йшлося про кореспондентів) використано абетково-хронологічний спосіб упорядкування документів.
Істотну проблему при систематизації зазначеного фонду становило створення окремого розділу, до якого мали б увійти документи Центру пам’яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури в якому працював (з 1991 р. на посаді директора) Сергій Захарович Заремба. Втім, такі зміни тягли за собою необхідність перетворення особового фонду на дворівневий, що, на нашу думку, було недоречним, оскільки переобтяжувало б загальну структуру фонду і певним чином «заступало» постать фондоутворювача. Тому матеріали згаданих вище організацій були включені до вже існуючих розділів фонду.
Серед документів фонду Сергія Заремби значну частку становлять фотоматеріали, систематизація яких проводилася за тематичним принципом. (індивідуальні, групові, фотографії родичів, знайомих та колег фондоутворювача, знімки історико-архітектурних пам’яток, фотографії зроблені під час експедицій, фотоальбоми). Порядок розміщення матеріалів визначався ступенем їхнього зв’язку з біографією фондоутворювача, тоді як розташування фотографій у середині кожної конкретної підгрупи відбувалося в абетковому або хронологічному порядку.
Отже, документальний склад фонду Сергія Захаровича Заремби вирізняється різноманітністю інформаційного наповнення, що створювало суттєві проблеми під час його упорядкування, відтак систематизації. Зазначену проблему вдалося вирішити за допомогою розгорнутої структуризації матеріалів з виокремленням «нетипових» для стандартного опису підрозділів. Досвід з описування фонду Сергія Заремби може бути корисним при описуванні складних за структурою особових фондів.