Матеріали про Фому Аквінського (1225 або 1226–1274) у польськомовному, франкомовному фондах відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ

ЗаявникЯкубова Тетяна Анатоліївна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Науковий потенціал славістики: історичні здобутки та тенденції розвитку" (до Дня слов'янської писемності і культури)
Західне вказано
Назва доповідіМатеріали про Фому Аквінського (1225 або 1226–1274) у польськомовному, франкомовному фондах відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ
Інформація про співдоповідачівЛямець Артем Михайлович
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Лямець А. М. м.н.с Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Якубова Т. А. К.і.н. Н. с. Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського


28 січня 2015 р. виповнилося 790 років з дня народження Фоми Аквінського, який став відомою особою європейського середньовічного світу. Фома Аквінський (Фома Аквінат, Тома Аквінський, Thomas Aquinas) (1225 або 1226–1274) – видатний філософ, схоластик та теолог Середньовіччя. Народився в замку Рокказекка (Італія). У 1239–1243 рр. вчився в Неапольському Університеті, а у 1245 р. прийняв обітницю монаха Домініканського ордену. Хоча належав до домініканської філософської доктрини, його ім’я пов’язане також з діяльністю францисканців.
В Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського були проведені книгознавчі та бібліографічні дослідження праць Фоми Аквінського, літератури про його діяльність у польськомовному та франкомовному фондах, книгосховищі Відділу бібліотечних зібрань та колекцій. Була зібрана бібліографія щодо біографії Фоми Аквінського, в якій значна кількість першоджерел представляє науковий інтерес.
В Україні ім’я Фоми Аквіната є загальновідомим. Видатна історична постать фундатора вчення томізму, яка в наш час трансформувалося у неотомізм, залишається досі актуальною для наукових книгознавчих, історичних, філософських, богословських досліджень. Його викладацька та теологічна діяльність відзначена в широких світських колах всієї Європи, зокрема в Кельні, Парижі, Римі. Раціоналістичні позиції теолога щодо роз’яснення богословських питань виходили далеко за межі його часу.
Святому Фомі вдалося примирити погляди давньогрецьких філософів з офіційною теологічно-філософською доктриною католицизму в часи догматичних дискурсів раннього Середньовіччя.
Вчення Святого Фоми еволюціонувало, набувши філософських аспектів універсалізму, синтезу та прагнення наблизитися до божественної досконалості, зокрема, були визначені проблеми неотомізму як філософії. Неотомізм розвивається в Україні завдяки тенденціям релігійної толерантності в сучасному українському соціумі. Підтвердженням цього є існування та діяльність Інституту релігійних наук Св. Томи Аквінського у Києві, який є вищим римо-католицьким богословським навчальним закладом.
Серед основних праць Фоми Аквіната – «Сума теології» (Summa Theologica) та «Сума проти язичників» (Summa contra Gentiles), де він аналізує тогочасні богословські проблеми, висуває п’ять фундаментальних доказів існування Бога. Крім того, серед його творів: богословські синтези (Scripta super libros Sententiarum) (Коментар до «Сентенцій» Петра Ломбардського). Фома Аквінський відзначився тим, що не дивлячись на духовний сан цікавився давньогрецькою філософією (зокрема, Арістотелем), а пізніше адаптував його трактати для розуміння схоластичного світу.
Актуальність теми тез обумовлена активним розвитком неотомізму в Україні, що скеровує наукові запити дослідників щодо першоджерел праць Фоми Аквінського, іноземної літератури, присвяченої аспектам його науково-богословської діяльності. Вищезазначені матеріали зберігаються у фондах Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ та Відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ. Другий аспект актуальності теми обумовлений необхідністю дослідження внутрішнього бібліотечного ресурсу щодо теології та філософії в контексті книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень. В перспективі постане актуальне наукове питання про створення наукового бібліографічного покажчика першоджерел, праць та матеріалів про Фому Аквінського, які зберігаються у Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій (польськомовному, франкомовному та німецькомовному фондах).
У Відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій та Відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ досліджені першоджерела Фоми Аквінського: D. Thoma Aquinatus. Quaestiones theologicae selectae. Calissii. 1681. 4 .; Rationale theologicum Deo et Mariae Sacrum ex summa D. Thomae praeceptoris angelici depromptum Thomistice quoque in studio conventus Varsav: S. Martini orderem. S. P. Augustini Praelectum. Publicae Concertationi in comitiis provincialibus. Brestal. 1691. 4 .; Thomas de Aquino (1225 ̶ 1274) Commentaria… in Epistolas Pauli / Thomas de Aquino. – Paris: apud Johannem Petit, per Francis cum Regnaut impressorem, 1529. – [14], 236 f.; 2 .; Thomas de Aquino (1225 –1274) [Summa sacrae theologiae. P. I. 1–2] / Thomas de Aquino. – Venetiis [Venezia]: per Philippum Mantuanus, expens. Giuntini de Giunta Florentini, 23 IV 1509. – 148 f.; 2 .
У продовженому виданні «Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich» надруковані статті польських та німецьких філософів та теологів про науково-богословську спадщину Фоми Аквінського, яка актуальна і понині в Україні. Далі розглянемо більш докладно статті з продовжуваних видань польського фонду Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ.
С. Й. Катрейн у «Філософії моральності» (Cathrein S. J. Filozofia moralności: Tom II) [1, c. 151] аналізує погляди Фоми Аквінського на особливу систему права, що має назву ius gentium («право народів», термін, що виник ще в Давньому Римі). Він розуміє ius gentium як частину позитивного права, що виникла з природного права, тому при реалізації його слід зважати на його подвійне походження. Як результат – приватна власність є природною за поглядами Фоми Аквінського.
Німецький католицький богослов, кардинал, прибічник ідеї непогрішимості Папи Римського, Й. Хергенрьотер в «Загальній історії католицької Церкви» (Herǵenröther J. Historya Powszechna Kościoła Katolickiego: Tom VIII) [2, c. 139] зазначає, що Святий Фома внутрішньому спілкуванню людини з Богом, ірраціональності августинізму протиставляє злагоджену систему доказів та догматів, що можна було осмислити раціональним шляхом.
Е. Васман в «Сучасній біології та теорії розвитку» (Wasmann E. Biologia nowoczesna a teorya rozwoju: Cześć I) [3, c. 11–12] згадує Фому Аквінського в контексті вчених схоластики, що вивчали природу.
К. Вайс в «Загальній космології» (Wais K. Kosmologia ogólna) [4, c. 14–15] виокремлює «тріаду» схоластиків: Альберта Великого (1193–1280), Фому Аквінського (1225–1274) та Дунса Скота (1275–1309). Саме вони пояснювали космологічні концепції перипатетиків в спектрі католицизму.
K. Дебінський (Dębiński K. Podręcznik praktyczny Teologii Pasterskiej: Tom I) [5, c. 40] в «Практичному керівництві до пасторської теології» цитує висловлювання Фоми Аквінського щодо пасторських якостей. Зокрема, Святий Фома з приводу цього зазначає, що якщо Бог хоче бачити людину на якомусь місці, він обдаровує її тими необхідними здібностями, що від неї вимагаються.
Енциклопедія C. Оргельбранда Encyklopedia Powszechna [6, c.522] доповідає, що Фома Аквінський був учнем Альберта Великого, визначного схоластика Середньовіччя, що коментував філософські праці Аристотеля та арабських вчених. Крім того, Альберт Великий написав трактат, що мав назву Summa theologiae (Фома Аквінський також написав Summa theologica).
В іншому довідковому джерелі Encyklopedya powszechna [7, c. 678] зазначено, що вчений ступінь святого Фоми Doctor universalis або Doctor angelicus отриманий за прагнення як і Арістотель різнобічно проаналізувати світ. Однак Св. Фома зробив це вже через призму схоластично-середньовічної думки (так званої «високої схоластики»).
В Dictionnaire de la Conversation et de la lecture [8] досліджується складна система впливу Фоми Аквінського на історичних осіб його часу. Це пояснюється його знатним родоводом. Його праці мали вплив на короля Франції Людовика ІХ та низки кардиналів.
В польських енциклопедіях в яких надруковані статті про Фому Аквінського знаходяться такі провенієнції: печатка Бібліотеки музею м. Біла Церква, датована 1947 р.; печатка Центрального Волинського музею в Житомирі. У продовжуваному виданні «Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich» були знайдені провенієнції: «Praelatus Cap Theophilus Skalski. Protonotarius Apostelicus ad instar»; печатка Бібліотеки музею Бердичіва, печатка Музею Бердичівщини; печатка Ksiądz Jan Nazarewicz.
Вчення Фоми Аквінського спрямувало теологію до системи енциклопедичних знань. Богословська доктрина енциклопедичного представлення теологічних догматів Святого Фоми мала своє продовження у ХІХ ст. у європейському книгодрукуванні. В Європі друкуються теологічні та біблійні словники, енциклопедії, що представлені в польськомовному та франкомовному фондах: Dictionnaire de Theologie Morale. Tome I [9] (провенієнція Bibliotheca Seminarii Luceorio-Zytomeriensis); Galmet A. Dykcyonarz biblijny. T. 1. [10]; Szczesniak W. Slownik apologetyczy wiary katolickiej. T. 1. [11]. Ці внутрішні іноземні бібліотечні ресурси перспективні для книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень, складання бібліографічних покажчиків.
Роль в європейській історії Фоми Аквінського можливо вважати прогресивною в плані примирення концептів – наука та релігія, діалектика та схоластика, логіка та божественне одкровення, давньогрецька філософія та ортодоксальна католицька філософія. Актуальність неотомізму в Україні в умовах духовної кризи обумовлена гуманістичною сутністю головних теологічних ідей: гармонія віри та розуму, інтелектуальна інтерпретація істин одкровення, новий тип міжлюдських зв’язків – солідаризм, заснований на любові до ближнього, розвиток в особистості божественного начала.
Польськомовний та франкомовний фонди Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ є важливим інформаційним ресурсом для науково-дослідних установ НАН України, зокрема тих, що проводять дослідження в сфері філософії та історії філософії. Польськомовні книги, журнали та продовжувані видання Відділу, присвячені науковим працям Св. Фоми, дозволяють системно вивчати філософські концепції минулого, детально розглядати хід богословської , філософської та історичної думки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Cathrein S. J. Filozofia moralności: Tom II // Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich. – [Warszawa: Skład Głowny w Ksiegarni Gebethnera i Wolffa]. –1904. – Zeszyt 39. – S. 8, S. 33–34, S. 45–46, S. 151–155.
2. Herǵenröther J. Historya Powszechna Kościoła Katolickiego: Tom VIII // Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich. – [Warszawa: Skład Głowny w Ksiegarni Gebethnera i Wolffa]. – 1902. – Zeszyt 19. – S.135, S. 139–145, S. 156–157.
3. Wasmann E. Biologia nowoczesna a teorya rozwoju: Cześć I // Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich. – [Warszawa: Skład Głowny w Ksiegarni Gebethnera i Wolffa]. –1913. – Zeszyt 154. – S. 11–12.
4. Wais K. Kosmologia ogólna // Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich. – [Warszawa: Skład Głowny w Ksiegarni Gebethnera i Wolffa]. –1907. – Zeszyt 74. – S. 14–15.
5. Dębiński K. Podręcznik praktyczny Teologii Pasterskiej: Tom I // Biblioteka Dzieł Chrześcijańskich. – [Warszawa: Skład Głowny w Ksiegarni Gebethnera i Wolffa]. –1914. – Zeszyt 159 i 160. – S. 40.
6. Tomasz z Akwinu // Encyklopedia Powszechna: Tom XIV / Orgelbranda S. – Warszawa: Wydawnictwo Towarzystwa Akcyjnego Odlewni Czcionek I Drukarni S. Orgelbranda Synów, 1903. – S. 522. Шифр: ІЗ пол. В104/14 (Sow–Trsch).
7. Tomasz d’Aquine // Encyklopedya powszechna: Część trzecia / wydana pracą i staraniem Adama Wiślickiego. – Warszawa: Nakładem Redakcyi Przeglądu Tygodniowego, 1875. – S. 678. Шифр: ІЗ пол. В139/3 (N–Zyw).
8. Thomas d’Aquin // Dictionnaire de la Conversation et de la lecture [Ten–Ved] / Belin–Mandar. – München: Belin ̶ Mandar, 1839. ̶ 492 S. ІЗ ФР В137/51–52 1839.
9. Dictionnaire de Theologie Morale. Tome I / par M. L’Abbé Pierrot. – Paris: S’Imprime et se Vend Chez J.-P. Migne, Editeur, 1862. – 1380 p.
10. Galmet A. Dykcyonarz biblijny. T. 1. / Galmet Augustin. – Krakow, 1856. – 205 s.
11. Szczesniak W. Slownik apologetyczy wiary katolickiej. T. 1. / Szczesniak W. – Warszawa, 1894. – 1894 s.