ІСТОРІЯ ПЕРЕКЛАДУ ЧЕТВЕРОЄВАНГЕЛІЯ ПИЛИПА МОРАЧЕВСЬКОГО В ЕПІСТОЛЯРНІЙ СПАДЩИНІ ЄВФИМІЯ СІЦІНСЬКОГО

Тези доповіді

Український письменник, філолог, педагог Пилип Морачевський в 1835-1840 рр. працював старшим учителем логіки та російської словесності, а в 1840-1849 – інспектором Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Тут він одружився і в щасливому шлюбі з Ганною Митькевичевою народилося п’ятеро дітей: сини – Віталій (1838), Олександр (1840), Микола (1843) та дочки – Анастасія (1835) й Ольга (1842) [1].
Вдруге П. Морачевський «повернувся» на Поділля після того, коли 9 березня 1905 р., саме в день народження Т. Шевченка, було скасовано заборону на друк Святого Письма українською мовою [1]. За дорученням Академії наук, відомий філолог П. Житецький проаналізувавши наявні на той час три переклади українського Євангелія надав перевагу праці П. Морачевського, визнавши її за найкращу, зазначивши: «Морачевський найвищою мірою володів відчуттям народної мови, і так би мовити психологією її і всі зусилля докладав до того, щоби не відступивши від змісту слов’янського тексту, умістив би у свій переклад психічну тканину малоросійської мови і притаманні їй звороти, її звичаї й обряди. З неї почерпував він своє натхнення, що надає його перекладові тепла і живих фарб». Враховуючи думку П. Житецького та інших, Синод благословив друкувати блискучий переклад Євангелія П. Морачевського [2]. Редактор перекладу Четвероєвангелія, Кам’янець-Подільський єпископ Парфеній [3, арк.118-121] створив Комісію до якої увійшли Н. Бичковський, С. Іваницький, А. Неселовський, М. Савкевич, Є. Сіцінський, К. Стиранкевич [4, с.289-290], К. Солуха [5, арк.39].
Члени Комісії незважаючи на «крайню завантаженість» своїми справами робили свою справу бездоганно, з високим почуттям обов’язку своєї причетності до дуже необхідної для українського народу справи, про що свідчить наявна епістолярна спадщина Євфимія Сіцінського, який мав багато роботи з перекладом Євангелія, чимало потрудився над його текстом, готував його до друку, виправляв і розсилав коректури [6, арк.127]. Він неодноразово, для вияснення вартості перекладу та встановлення норм правопису, радився з П. Житецьким, О. Левицьким, М. Лободовським, С. Єфремовим, які займалися коректурою та порівнянням існуючих українських перекладів Євангелія [3, арк.118-121].
Так, С. Єфремов у листі від 27 липня 1905 р. до Є. Сіцінського пише: «Недобре було б, коли Євангеліє відрізнялося од цілої літератури своїм правописом. Се раз; друге – і той правопис, який ви взяли (ь), все одно не задовольнить «гражданина», то краще на їх не оглядатися, а вважати на науковий спосіб писання, яким друкує свої українські видання й академія наук. Взагалі, дивіться вперед, а не назад, то й зробите справді цілком історичне діл о... Роблячи діло будущини – треба й дивитись наперед, а зважати на кракання «гражданина» й інших реакціонерів тут не годиться. Нетерпляче дожидаю дальших аркушів коректи» [7, арк.14].
О. Левицький в листі до вченого від 29 серпня 1905 р. пише: «Обидва ми з Житецьким звернули увагу на те, що молитва Господня «Отче наш» оставлена без перекладу – на слов’янській мові – а між тим у Морачевського вона перекладена. Нам невідомі мотиви, що примусили Вас поступити так, але ми посилаємося на переклади Євангелія: російський, сербський, болгарський, чеський, польський та ін., де ця молитва перекладена на народну мову... Євангеліє, дасть Бог, буде першою українською книгою, яка вільно проникне в народну школу і буде служити авторитетом навіть у питаннях орфографії (переклад – наш)» [7, арк.20-22].
К. Солуха в листі від 14 листопада 1905 р. до Є. Сіцінського пише: «Постараюсь бувати на зібраннях комісії для перегляду українського перекладу Євангелія (переклад – наш)» [7, арк.39]. А в листі від 18 листопада пише: «Посилаю Вам коректурні листи українського Євангелія. Внаслідок крайньої завантаженості лікарською діяльністю я не мав змоги бути в архієрея на засіданнях комісії (переклад – наш)» [7, арк.40], де узгоджувалися прочитані «коректурні листи українського Євангелія» [5, арк.40], вносилися поправки, а потім рукопис із коректурою надсилався у Київ, Харків, Петербург.
В. Стиранкевич у листі до вченого від 2 серпня 1906 р. пише: «Посилаю Вам кусок листа Лободовського, де він просить, щоб йому вернули переклад Євангелія. Запитайте про це Парфенія і зверніть його увагу на те, що гріх від Бога, коли не соромиться людей, що він [Лободовський] досі не ввійшов у члени «Просвіти» [7, арк.69].
Про умови друку свідчить лист керуючого Московською синодальною друкарнею О. Орлова від 24 березня 1907 р. до єпископа Парфенія: «Ваше преосвященство. Сьогодні мною отримано дозвіл Святішого Синоду на друк Пасхального Євангелія на українській мові. Я розпорядився приступити до негайного друкування цього видання. Планую на початку п’ятого тижня посту надіслати його до Кам’янця, дуже прошу повідомити мене телеграмою яка кількість необхідна для Вас (переклад – наш)» [8, арк.76].
Ці листи свідчать про те, що всі причетні до справи видання Євангелія в перекладі П. Морачевського добре розуміли, що тільки через слово Боже можна знайти шлях до сердець простих людей і тому докладали багато зусиль, щоб пробудити народ, відродити рідне слово, національну культуру.
Список використаних джерел та літератури:
1. На Чернігівщині шанують пам’ять Пилипа Морачевського // Голос Православ’я. – 2008. – № 2. – січень. – С. 3.
2. Шендеровський В. Людина, яка зробила апостольську справу / В. Шендеровський // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 136. – 25 липня. – С. 12.
3. ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 746. – Арк. 118-121.
4. Власовський І. Нарис історії Української Православної церкви / І. Власовський. – Репринтне вид. – К., 1998. – Т. ІІІ. – С. 289-290.
5. ДАХО. – Ф.Р.-3333. – Оп. 1. – Спр. 18. – Арк. 1-117.
6. ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 746. – Арк. 127.
7. ДАХмО. – Ф.Р.-3333. – Оп. 1. – Спр. 18. – Арк. 13-69.
8. ДАХмО. – Ф.Р.-3333. – Оп. 1. – Спр. 33. – Арк. 76.