Псалтир у перекладі П. Морачевського: до історії створення та видання

Тези доповіді

Виповнюється 150 років з часу закінчення роботи Пилипа Семеновича Морачевського [1] над першим в історії української культури повним перекладом Нового Завіту та Псалтиря новоукраїнською літературною мовою. Проте й до сьогодні переклади П. Морачевського залишаються не опублікованими, не здійснено й їхнього комплексного наукового дослідження.
П. Морачевський після завершення перекладу книг Нового Завіту (1860–1864), незважаючи на безуспішні спроби опублікувати Євангеліє (в зв’язку з упровадженням Валуєвського циркуляра 1863 р.), в кінці 1864 р. розпочав переклад Псалтиря. В «Заметке» до перекладу Псалтиря, яка написана російською мовою і є своєрідною передмовою, П. Морачевський зазначив, що, працюючи над перекладом псалмів, як і над іншими перекладами біблійних текстів, аби не відійти від слов’янського тексту, він користувався німецьким, французьким, латинським та руським канонічним текстом. Саме перекладом псалмів, як хвалою та вдячністю Богові, 15 травня 1865 р. завершилася праця перекладача над текстами Святого Письма.
Своєю працею перекладач прагнув дати українцям Слово Боже рідною мовою, він наголошував, що «український народ не має рідною мовою не тільки Біблії, але навіть Євангелія; біблійні тексти, писані церковнослов’янською мовою, мало зрозумілі простому люду, бо церковнослов’янська мова досить віддалена від української, що й утруднює її сприйняття; крім того, тексти Святого Письма, перекладені українською мовою, принесли б велику користь у поширенні освіти серед українського народу, особливо тепер, на початку 60-х рр. ХІХ ст., у період швидкого поширення освіти національною мовою, оскільки у початкових недільних та сільських школах слугували б посібниками для навчання тощо. А євангельське вчення зрозумілою рідною мовою сприяло б зміцненню віри та моралі серед народу» [2, с. 467–469]. Робота тривала швидко, перекладач мав тверде переконання, що при перекладі біблійних текстів українською мовою можна зберегти їхню канонічність.
П. Морачевський в травні 1865 р. свої переклади українською мовою книг Нового Завіту та Псалтиря надіслав до Імператорської академії наук для передання на тимчасове зберігання до рукописного зібрання академічної бібліотеки (нині – Науково-дослідний відділ рукописів Бібліотеки Російської академії наук (БАН). Він мав надію, що його переклади колись будуть видані й послужать українській духовній і просвітницькій справі. Але тоді до бібліотеки рукописи не надійшли, лише деякі з них були передані через 35 років [3], зокрема Псалтир з архіву Відділення руської мови і словесності Імператорської академії наук. Інформацію про надходження рукописів перекладів П. Морачевського до бібліотеки подав В. Срезневський на засіданні Загального зібрання Академії 5 травня 1901 р. в доповіді про складання “Охранной описи рукописнаго отделения Библиотеки Императорской академии наук”. У 1903 р. В. Срезневським уперше було опубліковано короткий опис і фрагмент тексту Псалтиря [4]. Автограф Псалтиря й нині зберігається в БАН: “Псалтырь в переводе на малорусский язык, труд Ф.С. Морачевскаго” (шифр: 1. 5. 53 – Осн. 1460) [5, с. 54–55; 6, с. 68]. У списках та копіях тексти перекладів псалмів зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського [7, с. 161–165, 168–171].
До ювілею подвижницької перекладацької праці Пилипа Семеновича Морачевського над книгами Святого Письма вперше автограф Псалтиря підготовлено до видання: Псалтир: Переклад українською мовою П. Морачевського 1865 року / Підгот. вид. Л.А. Гнатенко; дослідження Л.А. Гнатенко, В.В. Німчука; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Національна бібліотека України ім. В.I. Вернадського; Інститут української мови. – (Пам’ятки української мови ХІХ ст., Серія канонічної літератури).
Список використаних джерел та літератури
1. Гнатенко Л.А. Пилип Семенович Морачевський – український просвітитель середини ХІХ ст., педагог, письменник, перекладач, книгознавець / Л.А. Гнатенко, Т.І. Котенко // Українська біографістика : Збірник наукових праць. – К., 2011. – № 8. – С. 175–190.
2. Науменко В. Ф. Морачевский и его литературная деятельность / В.Ф. Науменко // Киевская старина. Т. 79. – К., 1902. – Декабрь. – С. 459–479 (Лист від 28 вересня 1860 р. до митрополита Петербурзького і Новгородського Ісидора).
3. Котенко Т.И. Автографы перевода текста Нового Завета Ф.С. Морачевского в фондах Библиотеки Российской академии наук: новые данные / Т.І. Котенко // Вестн. Том. гос. ун-та. – 2014. – № 384. – C. 102–106.
4. Срезневский В.И. Охранная опись рукописнаго отделения Библиотеки Императорской Академии наук. І. Книги Священного Писания (Продолжение) / В.И. Срезневский // Известия Императорской Академии наук. – СПб., 1903. – Т. 18. – № 3, март. – С. 15–16.
5. Охранная опись рукописнаго отделения Библиотеки Императорской Академии наук. – Т. 1: Книги Священнаго писания. С приложением четырех таблиц снимков / [сост. В.И. Срезневским]. – СПб., 1905. – Приложения к І-му отделу. – 82 с.
6. Срезневский В.И. Описание рукописнаго отделения библиотеки Императорской Академии наук. І. Рукописи. – Т. 1 (І. Книги священного писания и ІІ. Книги богослужебныя) / составили В.И. Срезневский и Ф.И. Покровский. – СПб., 1910. – 525 с.
7. Гнатенко Л.А. Переклади Пилипа Морачевського книг Нового Завіту та Псалтиря українською мовою середини ХІХ ст., збережені за оригіналами та списками у книгосховищах Росії та України / Л.А. Гнатенко, Т.І. Котенко // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2007. – Вип. 12. – С. 154–177.