Міжнародний науково-інформаційний обмін соціогуманітарних установ АН УРСР з науково-дослідними установами Польщі (1955–1960 рр.)

ЗаявникІндиченко Ганна Володимирівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція "Науковий потенціал славістики: історичні здобутки та тенденції розвитку" (до Дня слов'янської писемності і культури)
Західне вказано
Назва доповідіМіжнародний науково-інформаційний обмін соціогуманітарних установ АН УРСР з науково-дослідними установами Польщі (1955–1960 рр.)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

З середини 50-х років ХХ ст. склалися сприятливі умови для розширення міжнародного науково-інформаційного обміну в галузі соціогуманітаристики науково-дослідних установ АН УРСР. Інтенсифікувалися зв’язки з науковими установами Польщі, співпраця з якими здійснювалася в рамках відвідування ученими наукових інститутів у складі делегацій, індивідуальних наукових відряджень до науково-дослідних установ для ознайомлення з науковими розробками, участі у міжнародних симпозіумах, з’їздах і конференціях, міжнародного книгообміну, спільної видавничої діяльності. Велике значення для розвитку польсько-українських наукових зв’язків мала поїздка у 1958 р. до Польщі президента АН УРСР академіка О. В. Палладіна, який очолював делегацію АН УРСР в переговорах з керівництвом Польської Академії наук (далі – ПАН) про наукове співробітництво на 1959 р. Цим візитом було покладено початок розробці плану конкретних заходів з опрацювання важливих наукових проблем, що становили спільний інтерес для обох сторін.
З 1955 р. простежується стійке зміцнення наукових зв’язків українських учених-гуманітаріїв з польськими мовознавцями, істориками, археологами, правознавцями. Упродовж 19–24 вересня 1955 р. тривав візит польського ученого-мовознавця, дійсного члена ПАН, проф. С. Урбанчика до Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Цей візит дозволив обмінятися досвідом з діалектології, принципів та методів створення словникових видань та обговорити стан українського та польського мовознавства в цілому. Польський мовознавець виступив на науковій нараді в інституті з доповіддю «Лексикографічна робота в Академії наук Польської Народної Республіки» та доповів про принципи створення словників, над складанням яких працювали польські вчені [1, с.68–69]. С. Урбанчик дістав змогу ознайомитися із працями з польської мови українських мовознавців і зазначав, що «…на Україні…більше монографій з польської мови, ніж у Польщі» [2, арк.339–341]. Молоді польські науковці підвищували свої знання шляхом стажування в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР, зокрема у 1960 р. тут стажувався польський аспірант М. Юрковський [3, арк.29].
Сприяв налагодженню зв’язків з польськими літературознавцями візит у грудні 1955 р. до Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР с.н.с. Польсько-Радянського інституту проф. М. Я. Якубця. Співпраця продовжилася у 1959 р., коли професори М. Якубець та Є. Савримович відвідали Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. У 1960 р. проф. М. Якубець та науковий співробітник кафедри польської літератури Вроцлавського університету д-р М. Інглот упродовж місяця вивчали рукописну спадщину українського поета Т. Г. Шевченка [4, арк.20].
У 1955 р. делегація польських учених-істориків у складі наукових співробітників Інституту історії ПАН професорів Л. Гросфельда, О. Гейштора та Ч. Мадайчика ознайомлювалася з дослідженнями колективів Інституту історії АН УРСР, Інституту археології АН УРСР, а також Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові [5, арк.48–51]. Л. Гросфельд зробив повідомлення про розвиток історичної науки у Польщі і заявив про готовність Інституту історії ПАН обмінятися теоретичними планами, висловив бажання надсилати представників інституту на наукові сесії Інституту суспільних наук АН УРСР. Можемо говорити про добру обізнаність польських істориків з працями українських колег, про що свідчить той факт, що проф. Л. Гросфельд висловив думку делегації, що у макеті другого тому «Історії Української РСР» необхідно більше уваги приділити історії західноукраїнських земель [6, арк.387]. Під час цього візиту Інститут суспільних наук АН УРСР передав у дар для Інституту історії ПАН низку монографій. В листопаді 1955 р. у Києві побував ще один польський історик проф. В. Куля, який ознайомлювався з роботою Інституту історії АН УРСР, побував у відділі рукописних фондів Державної публічної бібліотеки (далі – ДПБ) УРСР та архівних установах Києва. Натомість Інститут історії АН УРСР одержав запрошення від ПАН надіслати свого представника для участі в обговоренні двотомної «Історії Польщі» [7, арк.49]. У лютому 1956 р. канд.іст.наук Ф. П. Шевченко виїздив у Польщу для обговорення макета підручників з польської історії. Цінні архівні матеріали виявили і вивчили наукові співробітники Інституту історії АН УPCP І. Д. Бойко, І. Ф. Євсєєв, О. С. Компан під час роботи у грудні 1957 р. в польських архівних установах [8, арк.8].
30–31 грудня 1955 р. у Інституті суспільних наук АН УРСР у Львові перебував директор Інституту археології Словацької АН доктор, проф. А. Точік. Завдяки цьому візиту відкрилися нові можливості у спільних з українськими археологами наукових розробках проблем походження і стародавньої історії слов’янських племен Прикарпаття [9, арк.455–456]. Однією з форм дієвої співпраці польських та українських археологів з 1957 р. стає проведення спільних археологічних експедицій. Особливо цінним був обмін між польськими і українськими археологами в галузі методики розкопок античних міст. Так, співробітники Інституту історії матеріальної культури ПАН разом з вченими Інституту археології АН УРСР брали участь в археологічних розкопках на території стародавнього міста Ольвії. Польські археологи досліджували Ольвійську міську площу (агору), західні торговельні ряди і вулиці. У вересні 1957 р. Інститут археології АН УРСР відвідали завідувач відділу епохи бронзи Державного археологічного музею у м. Варшаві О. Гардовський і ад’юнкт музею Л. Раухут. Натомість українські вчені виїздили до Польщі з метою ознайомлення з археологічними колекціями, науковими дослідженнями польських колег. У 1957 р. до Польщі виїжджали заступник директора по науковій частині Інституту суспільних наук АН УРСР канд.іст.наук Ю. М. Захарук і с.н.с. Інституту археології АН УPСP канд.іст.наук М. Ю. Брайчевський [10, арк.8]. Під час таких форм співробітництва вдавалося одержати нові матеріали для наступних досліджень зв’язків стародавнього населення Польщі і України. Подальшого розвитку спільна співпраця вчених-археологів дістала у 1959 р., коли польська делегація у складі восьми учених на чолі з проф. К. Маєвським докладно ознайомилась з науковими роботами Інституту археології АН УРСР. З роботою Інституту археології АН УРСР у цьому ж році ознайомився директор Інституту історії ПАН проф. В. Гензель [11, арк.5].
У 1958 р. роботу Сектору держави і права АН УРСР вивчала польська делегація учених-юристів – академік С. Сливинський, професори І. Бардах та І. Березовський [12, арк.92–93]. Слід зауважити, що академік АН УРСР В. М. Корецький надавав на прохання Інституту юридичних наук ПАН наукові консультації з питань міжнародного права.
Статистичні дані про книгообмін ДПБ УРСР з Польською Народною Республікою виглядають таким чином. У 1956–1957 рр. було 86 точок книгообміну у Польській Народній Республіці. У 1956 р. ДПБ УРСР отримала 2548 найменувань літератури, а за 1-й квартал 1957 р. – 609. Натомість до Польщі у 1956 р. відправлено 1068 одиниць літератури і отримано за 1-й квартал 1957 р. – 735 [13, арк.5]. У 1960 р. через обмін до ДПБ УРСР надходило 1422 річних комплектів іноземних журналів, з них 229 – з Польщі [14, арк.16].
Науково-дослідні установи Відділу суспільних наук АН УРСР, зокрема інститути історії, літератури, мовознавства надіслали свої пропозиції до Відділу суспільних наук АН УРСР щодо посилення наукових зв’язків з Польсько-Радянським інститутом, за результатами розгляду яких Президія АН УРСР прийняла 7 лютого 1956 р. постанову, якою зобов’язала ці установи з січня 1956 р. регулярно надсилати до Польсько-Радянського інституту «Наукові записки», збірники статей, документів та кращі наукові праці наукових співробітників, а також статті для публікації у квартальному журналі Польсько-Радянського інституту; спільно з редколегіями «Вісника АН УРСР» та «Наукових записок» цих інститутів регулярно вміщувати рецензії на наукові праці польських істориків, літературо- та мовознавців; перекласти українською мовою і надрукувати брошуру З. Млинарського і А. Слиша «Андрій Потебня»; надіслати копії документів про спільну боротьбу українців та поляків у партизанських загонах під час Другої світової війни, фотокопії листів польських діячів культури та українських письменників та інші рукописні матеріали, пов’язані із культурою польського народу; підготувати список праць польських істориків, літературо- та мовознавців для перекладу і публікації українською мовою; регулярно обмінюватись із Польсько-Радянським інститутом інформацією про виявлені архівні та рукописні матеріали, що стосуються українсько-польських зв’язків [15, арк.15–17].
Про вияв справжньої наукової солідарності українських учених з польськими колегами свідчить факт прийняття Президією АН УРСР постанови від 24 лютого 1956 р. про передачу журналу «La Tribune des Peuples» («Трибуна народів») 1849 р. в дар ПАН з залишенням в Україні фотокопії [16, арк.11]. Це рішення було прийняте з огляду на велику цінність цього видання для польських учених, оскільки його редагував польський поет А. Міцкевич. Зазначене унікальне видання збереглося лише у двох екземплярах – Львівській бібліотеці АН УРСР та у Парижі. У зв’язку з відзначенням 100-річчя з дня смерті А. Міцкевича, 17 лютого 1956 р. до президента АН УРСР академіка О. В. Палладіна звернувся президент ПАН академік Я. Дембовські з проханням надати у тимчасове користування журнал для виготовлення репродукції.
Дієвою формою наукової комунікації була участь українських та польських учених у наукових конференціях. Так, у 1957 р. за запрошенням Товариства Польсько-радянської дружби у м. Варшаві співробітники Інституту історії АН УРСР І. Д. Бойко, І. Ф. Євсєєв і О. С. Компан брали участь у роботі наукового семінару з проблем історії, де І. Д. Бойко виступив з доповіддю про стан історичної науки в Україні [17, арк.8]. Плідною була співпраця польських та українських учених в рамках вивчення спадщини класиків української літератури. У квітні 1957 р. у м. Варшаві відбулась наукова сесія ПАН і Польсько-Радянського інституту, присвячена творчості Івана Франка. В роботі сесії взяли участь член-кореспондент АН УРСР Є. П. ‎Кирилюк, який виступив з доповіддю про значення творчості Івана Франка для слов’янських літератур, і с.н.с. Інституту літератури АН УPСP Г. Д. Вервес, який виголосив доповідь про роль Івана Франка у зближенні української і польської літератур [18, арк.8]. Українські вчені-історики д.і.н. В. О. Голобуцький та канд.іст.наук П. М. Калениченко на запрошення польських істориків брали участь у роботі VIII загального з’їзду польських істориків (1958 р.), на якому виступили з науковими повідомленнями [19, арк.92]. На початку вересня 1959 р. відбулась міжнародна наукова конференція в м. Кременці Тернопільської області, присвячена 150-річчю від дня народження відомого польського письменника Ю. Словацького, в роботі якої взяли участь представники ПАН [20, арк.2]. У цьому ж році к.філол.н. К. К. Цілуйко брав участь у роботі координаційної комісії з питань топоніміки і ономастики [21, арк.6].
Ще один напрям співпраці полягав у взаємному рецензуванні праць учених двох країн. У 1956 р. у польському журналі «Kwartalnik Historyczny» опубліковано рецензію на перший том «Історії Української РСР». Також польські історики опублікували дві рецензії на монографію І. П. Крип’якевича «Богдан Хмельницький». Натомість українські історики опублікували рецензії на видання В. Тушинського та працю З. Млинарського і А. Сліща [22, с.76].
Проведений аналіз науково-інформаційного обміну установ соціогуманітарного профілю АН УРСР з науково-дослідними установами Польщі дозволяє говорити про інтенсифікацію та урізноманітнення зв’язків учених обох країн. Співпраця учених-гуманітаріїв мала виражену обопільну зацікавленість та знаходила практичне вираження у спільних наукових розробках. Візитом делегації АН СРСР на чолі з президентом АН УРСР академіком О. В. Палладіним до ПАН у 1958 р. закладено подальші підвалини співпраці двох академій за науковими напрямами, що становили спільний науковий інтерес.
Список використаних джерел та літератури

1. Левтеров С. Зустрічі з зарубіжними вченими / C. Левтеров // Вісник Академії наук УРСР. – 1956. – № 3. – С. 68–69.
2. Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. Відділ наукових зв’язків з зарубіжними організаціями. – Спр. 10. – Арк. 340.
3. Там само. – Спр. 135. – Арк. 29.
4. Там само. – Спр. 135. – Арк. 20.
5. Там само. – Спр. 9. – Арк. 48–51.
6. Там само. – Спр. 10. – Арк. 387.
7. Там само. – Спр. 20 (Т. І). – Арк. 49.
8. Там само. – Спр. 27. – Арк. 8.
9. Там само. – Спр. 10. – Арк. 455–456.
10. Там само. – Спр. 27. – Арк. 8.
11. Там само. – Спр. 103. – Арк. 5.
12. ЦДАВО України, ф. 2, оп. 9. – Спр. 6484. – Арк. 92–93.
13. Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. Відділ наукових зв’язків з зарубіжними організаціями. – Спр. 19. – Арк. 5.
14. Там само. – Спр. 103. – Арк. 16.
15. Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 1. – Спр. 695. – С. 15–17.
16. Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. Відділ наукових зв’язків з зарубіжними організаціями. – Спр. 20 (Т. І). – Арк. 11.
17. Там само. – Спр. 27. – Арк. 8.
18. Там само. – Спр. 27. – Арк. 8.
19. ЦДАВО України, ф. 2, оп. 9. – Спр. 6484. – Арк. 92.
20. Архів Президії НАН України, ф. 251, оп. Відділ наукових зв’язків зарубіжними організаціями. – Спр. 103. – Арк. 2.
21. Там само. – Спр. 103. – Арк. 6.
22. Калениченко П. М. Наукові зв’язки польських і українських істориків / П. М. Калиниченко // Вісник Академії наук УРСР. – 1957. – № 2. – С. 76.