Штрихи до історії видання Четвероєвангелія перекладу Пилипа Морачевського

Тези доповіді

Питання видання Євангелія перекладу Пилипа Морачевського торкалися в своїх працях А. В. Стародуб [5], О. М. Кошель [2; 4], М. І. Мошак [3], А. М. Трембіцький [6] та ін.
Справа видання україномовного Євангелія в Російський імперії вже давно назрівала і була тільки питання часу. 1901 року нащадками філолога, інспектора Ніжинського ліцею князя Безбородька Пилипа Морачевського до Імператорської академії наук було передано рукопис перекладу [4, с. 15]. 1904 року було підняте питання по виданню українського Четвероєвангелія. Вже 15 лютого 1905 року Комітет міністрів прийняв рішення погодити видання [4, с. 16]. Михайло Лободовський у листі до Парфенія наводив цікавий факт, який наголошував на необхідності видання україномовного Євангелія. Він розповів, як після проповіді запитав одного із селян чи той зрозумів про що йшлося. На запитання селянин відповів: «Бог його зна, що воно і до чого хилить. Батюшка то мабуть знають… То для Бога, а не для нас, а Бог усе розуміє» [1, арк. 29зв.].
За розпорядженням Синоду «розглянути переклад, надіслати свій відгук щодо його вартості та доцільності друку» доручили єпископу Подільському та Брацлавському Парфенію [1, арк. 1].
Єпископ Парфеній у Кам’янці-Подільському сформував з кращих представників місцевого духовенства комісію з редагування українського перекладу Євангелія перекладу Пилипа Морачевського. До цієї комісії увійшли історик протоієрей Юхим Сіцінський, протоієрей Кирило Стиранкевич, інспектор Кам’янець-Подільського жіночого училища Михайло Савкевич та викладач згаданого училища Микола Бичковський. Керував безпосередньо цією комісією єпископ Парфеній. Як свідчать документи, засідання відбувалися в будинку самого єпископа Подільського та Брацлавського [1, арк. 79, 81].
Проте це була не єдина комісія, яка займалася редагуванням перекладу, було ще дві інших – київська та петербурзька. До київської комісії увійшли кращі на той час філологи та історики Орест Левицький, Павло Житецький, Сергій Єфремов, Борис Грінченко [1, арк. 49]. З Санкт-Петербурга активно справою видання україномовного Четвероєвангелія займався Олександр Лотоцький.
Робота над редагуванням тексту перекладу була дуже інтенсивною. Свідченням цього можуть бути слова Ореста Левицького: «Перед нами, під час наших перекладацьких сеансів, розкритими бувають до десяти різномовних текстів, і ми за ними звіряємо кожне слово. Від того і виходить, що для перегляду останніх десяти глав ми витратили більше 10 сеансів, кожний по 3-4 години, і бідний Павло Гнатович [Житецький. – Авт.] так втомився, що під кінець знову захворів і останню главу правив, лежачи в ліжку» [1, арк. 61].
Що стосується звірки тексту перекладу Євангелія, то в листі О. Лотоцького до Ю. Сіцінського ми знаходимо інформацію, що «взявши за основу грецький текст, звіряли з перекладами на мови латинську, німецьку, французьку, сербську, чеську та з перекладом Куліша» [1, арк. 53].
Шлях видання був досить тернистим, проте як 1905 року писав О. Лотоцький «хоч тепер час трудний, не стає часу, усюди поспіхи, – але справа видання Євангелія остільки важна, що вкрадемо часу, аби прислужитися їй» [1, арк. 51]. Сергій Єфремов у свою чергу зазначав: «Діло, яке Ви робите, історичне й діло будущини» [1, арк. 15].
Видання українського Євангелія піднімало і патріотичні настрої. Олександр Лотоцький писав: «Того, що ми перебули вже за останні 40-50 літ, вже бути не може, а й з тих усіх пригод вийшли ми з перемогою, – бо ідеї не вмирають. Переждемо й нові пригоди, поки знову невмираюча ідея їх не переможе» [1, арк. 107]. Сергій Єфремов писав: «Діло, яке Ви робите, історичне й діло будущини, а не минувшини, то чи треба зробити його так, щоб воно стало зразком надалі, і не доводилося переробляти потім» [1, арк. 15].
Цікавим є той факт, що єпископ Парфеній мав надію, що в подальшому Четвероєвангелія буде неодноразово перевидаватися, оскільки в листі до Юхима Сіцінського просив його «переглянути все Четвероєвангеліє в українському перекладі, зробити поправки, щоб при новому виданні текст був виправлений» [1, арк. 117].
Отже, епохальною подією в історії України стало видання україномовного Четвероєвангелія за перекладом Пилипа Морачевського в 1905-1912 роках. Діяло три основних центри по його редагуванню: Кам’янець-Подільський, Київ та Санкт-Петербург. У роботі над ним було сконцентровані кращі сили тогочасної української інтелігенції. Керував цією роботою єпископ Парфеній (Левицький). Видання святого Письма українською мовою сприяло зростанню патріотизму серед населення України. також в ході роботи над редагуванням Євангелія відбувався процес кристалізації українського правопису, основами якого ми користуємося і досі.
Список використаних джерел та літератури
1. Державний архів Хмельницької області. – Ф. Р-3333. – Оп. 1. – Спр. 18. – 117 арк.
2. Кошель О. М. До питання видання українського перекладу Євангелія 1905-1912 рр. / О. М. Кошель, І. О. Старенький // Православ’я в Україні: зб. матер. ІV всеукр. наук. конф. – К.: Київська православна духовна академія, 2014. – Ч. 2. – С.
3. Мошак М. І. Великий подолянин. Біографія, спогади, документи та листування Юхима Йосиповича Сіцінського / автор і упоряд. М. І. Мошак. – Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014. – 408 с.; іл.
4. Постаті в листах: епістолярій Юхима Сіцінського / вступ. стаття, упоряд., коментарі: О. М. Кошель, В. С. Прокопчук, І. О. Старенький. – К.: Старий світ, 2014. – 320 с.: 12 іл.
5. Стародуб А. В. Видання українського перекладу Євангелія (1905-1912) (за матеріалами архіву Московської синодальної друкарні) / А. В. Стародуб // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ століття. – к., 2003. – Вип. 6. – С. 319-344.
6. Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859-1937): наукова та громадська діяльність / А. М. Трембіцький. – Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2009. – 300 с.