Музична текстологія: дві концепції однієї дисципліни

Тези доповіді

Гусарчук Тетяна Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0001-8067-4010,
докторка мистецтвознавства, доцентка,
професорка кафедри історії української музики та музичної фольклористики,
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Київ, Україна,
e-mail: tvhusarchuk@gmail.com

Музична текстологія:
дві концепції однієї дисципліни

Розглянуто етапи розвитку музичної текстології, трактування поняття тексту музичного твору стосовно музики різних епох і, відповідно, виокремлено два підходи до розуміння завдань і методів музичної текстології.
Ключові слова: текст музичного твору, текстологія, автограф, редакція, інтертекст, історія української музики.

Ключовим поняттям музичної текстології є поняття тексту музичного твору. У літературознавстві поняття тексту зазнало еволюції. Якщо у найбільш ранній назві текстології («критика тексту») під текстом малося на увазі конкретне, одиничне джерело інформації, що репрезентує твір, то у пізнішій її версії («історія тексту») під текстом мається на увазі твір в усій сукупності його текстових версій. Літературна текстологія розглядала «явища життя тексту» як у давній, так і в новій літературі, що свідчило про зміну у визначенні предмету текстології з поняття «твір» на «текст».
Літературна текстологія справила великий вплив на музичну текстологію, і не лише стосовно предмета дисципліни, а й щодо використання методів дослідження рукописних і друкованих текстів, а також понять — архетип, автограф, список, копія, редакція, контамінація тощо.
Виникнення терміну «текстологія» належить ХХ століттю, проте ще у Стародавній Греції перші філологи займалися дослідженням папірусів в Александрійській бібліотеці, а в епоху Середньовіччя значну текстологічну роботу здійснювали монахи-ерудити (Корній Л. П. Джерелознавство історії української музичної культури: монографія. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського; Ніжин : Лисенко М. М., 2019. С. 130). Звісно, актуалізувалося дослідження рукописів з розвитком книгодрукування у зв’язку з підготовкою їх до публікації.
Із середини ХІХ століття розвивається музична текстологія, яка була покликана вирішувати багато різноманітних і складних проблем, пов’язаних зі специфікою та еволюцією нотації, неповною фіксацією нотного тексту, записом вербальних текстів у вокальній музиці тощо. Надзвичайної ваги набуває музична текстологія у процесі дослідження музики церковної традиції. Зокрема, це стосується списків монодичних піснеспівів, які походять з різних регіонів, осередків і належать різному часу (див.: Корній Л. П. До проблеми музично-текстологічного вивчення нотолінійних Ірмолоїв української традиції ХVІІ – ХVІІІ ст. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Вип. 41 : Старовинна музика — сучасний погляд. Кн. 2 : зб. наук. праць / упоряд. Н. О. Герасимова-Персидська. Київ, 2006. С. 87–93).
Не менш актуальними є текстологічні дослідження партесних поголосників ХVІІ – першої половини ХVІІІ століття, кінцевою метою чого є підготовка до видання, яка включає в себе розшифровку та зведення окремих партій у партитуру (див., наприклад: Дилецький М. Хорові твори / упоряд., ред., вступ. ст. Н. Герасимової-Персидської. Київ : Муз. Україна, 1981. 253 с.). Із порівнянням рукописних та друкованих списків, які містять численні варіанти нотного тексту та редакції творів, пов’язане дослідження духовних творів українських композиторів доби Класицизму (див.: Гусарчук Т. В. Текстологія української хорової спадщини другої половини XVIII століття (джерела, специфіка, завдання) // Українське музикознавство : наук.-метод. зб. Вип. 30. Київ : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2001. С. 103–116). Надзвичайно цікавий матеріал для розуміння психології творчості, проблем творчого процесу надає музична текстологія творів ХІХ та ХХ століть, досліджуючи, зокрема, автографи, чорнові ескізи, авторські редакції творів (Гусарчук Т. В. Індивідуалізація творчості в дзеркалі музичної текстології // Київське музикознавство. Вип. 7 : Текст музичного твору: практика і теорія : зб. ст. / упоряд. В. Г. Москаленко. Київ : КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2001. С. 86–87). Так, широке поле для текстологічних досліджень становлять рукописи Миколи Леонтовича, які розкривають творчу лабораторію митця (Корній Л. П. Джерелознавство історії української музичної культури, с. 135–137).
Отже, музична текстологія як важлива складова українського історичного музикознавства пройшла великий шлях і має значні здобутки. Однак розвиток музичного мистецтва у другій половині ХХ – першій чверті ХХІ століття висуває перед дослідникам нові проблеми, що спонукає до пошуку нових підходів і до музичної текстології. Передусім це базується на розширеному розумінні поняття «текст», що знову ж таки відбувається як в літературознавстві, так і в музикознавстві. Юлія Грібіненко узагальнює ці тенденції, розглядаючи поняття «гіпертекст», «код», «алюзія», «автоалюзія», «монограма», «інтертекстуальність», вводячи поняття «метатексту» (Грібіненко Ю. О. Теоретичні та категоріальні засади музичної текстології як актуальної музикознавчої дисципліни: монографія. Одеса : Олді, 2023. 512 с.). Об’єктом дослідження у монографії і, відповідно, у докторській дисертації авторки стала композиторська творчість ХХ – початку ХХІ ст., зокрема українських композиторів — В. Бібіка, Ю. Гомельської, В. Сильвестрова, Є. Станковича. Матеріалом дослідження стали праці, присвячені насамперед питанням семіотики та семіології, теорії тексту, тембрознавства тощо. Поняття тексту трактується багатомірно й достатньо широко, за участі різних дисциплін, у світлі провідних гуманітарно-філософських підходів. Як категорія художнього мислення розглядається інтертекстуальність у музиці. У роботі актуалізоване співвідношення понять «інтертекст» та «гіпертекст», відзначено більш широке поняття першого: «Інтертекстуальний підхід може застосовуватися як основа аналізу будь-якого тексту, а гіпертекстуальний — лише деяких його зразків, що мають нелінійну структуру» (Там само, с. 158). Інтертекст задається автором, гіпертекст же — за участі реципієнтів. «Інтертекстуальність реалізує принцип культурного полілогу за рахунок внесення до твору інших “голосів”, часто з попередніх історичних періодів» (Там само, с. 441). Ю. Грібіненко стверджує: «Сьогодні можна говорити про зміну інтертекстуальної парадигми на гіпертекстуальну, коли на перший план виходить гіпертекст як більш сучасна, досконала, пластична інформаційна технологія та пристрій» (Там само, с. 158). Отже, за участі реципієнта створюється гіперреальність, яка представляє нову картину світу. Дослідниця пропонує запровадити поняття «метатекст» як «цілісний умовний простір, котрий дозволяє поєднуватись динамічній сукупності музичних текстів. Таким чином утворюється <…> надструктура, що організує тексти у нову єдність за наявності ідейно-художньої спільності між ними» (Там само, с. 465).
Як бачимо, цитована праця репрезентує нові підходи до аналізу тексту і, відповідно, нову концепцію музичної текстології. Однак, означуючи її як «актуальну музикознавчу дисципліну», авторка цілковито ігнорує весь попередній досвід музичної текстології, ставлячи за мету дослідження «визначити та обґрунтувати категоріальні засади, структурні та якісні ознаки музичної текстології як цілісної системної дисципліни» (Там само, с. 8). Натомість при такому підході мова має йти не про «цілісну системну дисципліну», а лише про створення нової концепції відповідно до формування нових реалій сучасної композиторської творчості.

Tetiana Husarchuk,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0001-8067-4010,
Doctor in Art Studies,
docent, professor of the Department of History
of the Ukrainian Music and Musical Ethnology,
P. I. Tchaikovsky Ukrainian National Academy of Music,
Kyiv, Ukraine,
e-mail: tvhusarchuk@gmail.com

Musical textology:
two concepts of one discipline

The stages of development of musical textology are considered, the interpretation of the concept of the text of a musical work in relation to music of different eras is examined, and, accordingly, two approaches to understanding the tasks and methods of musical textology are distinguished.
Keywords: text of a musical work, textology, autograph, edition, intertext, history of Ukrainian music.