Українська книга на міжнародних виставках. 1960–1990

Тези доповіді

Солонська Наталія Гаврилівна,
ORCID https://orcid. org/0000-003-144-9354,
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
відділ зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
e-mail: solonska.n@ukr.net

Борисович Галина Олександрівна,
ORCID: https:// orcid. org/0009-0644-049Х,
молодша наукова співробітниця,
відділ зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
e-mail: t.borisovich@gmail.com

Українська книга на міжнародних виставках. 1960–1990

Як джерельну базу дослідження уперше в українському книгознавстві та спеціальних історичних дисциплінах не тільки історії вітчизняної книги, видавничої справи в Україні, а й взагалі її історії розглянуто міжнародні книжкові виставки та ярмарки в період, що передував одержанню Україною незалежності. Розкрито значення ролі міжнародних книжкових форумів для піднесення іміджу країни, популяризації науки та національної культури.
Ключові слова: міжнародні книжкові виставки, книжкові ярмарки, українська книга.

У статті проаналізовано статус української книги на міжнародних книжкових заходах – виставках та ярмарках, які запропоновано віднести до джерельної бази дослідження становища української книги в Радянському Союзі в 1960–1990 рр. і – відповідно – політики Комуністичної партії СРСР, Москви щодо України. Публічне представлення української книги за кордоном, перед широкими колами світової громадськості, є об`єктивним, закарбованим у міжнародній пресі, каталогах відбиттям політики русифікації українського народу, його дискримінації, прагнення центральної влади ліквідувати українську націю, як окремішну унікальну етнічну спільність, створити суцільну масу радянського народу, що розмовляє однією мовою, – російською.

Книжкові форуми – відбиття соціально-економічного стану радянської України, що, звичайно, ретельно маскувалося Москвою і було викрито саме, зокрема, й за підсумками книжкових виставок та ярмарків. Інформація про них настільки приховувалася московською владою від суспільства, що навіть у фондах найбільшої бібліотеки України – НБУВ – сьогодні нам не вдалося виявити жодного екземпляру каталогу чи проспекту зарубіжних книжкових форумів тридцятирічного періоду. Можливо, випадкові примірники десь зберігаються в архівах видавництв чи приватних колекціях і колись прислужаться подальшим науковим дослідженням.
Надстисла інформація в радянській пресі (наприклад, “Літературній Україні”, 1983 р., 13 жовт. – про ефемерні міжнародні угоди, поставку української літератури та ін.) не відповідає реальності. Мабуть, недоступність історичного, архівного матеріалу і стала причиною того, що досі не маємо жодного вітчизняного наукового дослідження з проблеми значення і ролі міжнародних книжкових форумів у пропагуванні іміджу України в світовому співтоваристві, рекламної стратегії держави, книги як її відповідального і поважного представника. Тому історіографію питання залишимо до пізнішого часу.

Судячи з нижче наведених прикладів, навряд чи можна говорити про презентацію української видавничої справи на міжнародній арені. Однак саме її стан у часи після завершення Другої світової війни до 1991 р. й пояснює чимало найгостріших проблем, з якими Україна зіштовхнулася, коли одержала незалежність і які й сьогодні боляче даються взнаки і досі потребують розв`язання.
Серед найвідоміших міжнародних престижних книжкових виставок: Франкфуртський книжковий ярмарок, Лондонський, Єрусалимський, Гонконзький Болонський ярмарок дитячої книги, Женевська міжнародна виставка книги й преси, Познанська книжкова виставка-ярмарка тощо. То не просто характеристика рівня розвитку видавничої справи, книгорозповсюдження, це – картина ідеологічного та соціально-економічного стану країн.
Наведемо кілька прикладів. Ми спираємося на інформацію, почерпнуту із зарубіжних видань, найбільше – української діаспори. Отже, 1977 р. – інцидент на Міжнародній книжковій виставці в Москві, де було вилучено з експозиції книги, які КДБ віднесло до антирадянських; серед них – праці зарубіжних авторів, зокрема дослідження “Українці в Америці” колишнього асистента президента США Форда Мирона Куропася. 19 серпня 1(1977 р. (Лос Енжелес Таймс) інформує про американську фотовиставку в Москві, де КДБ заборонило безплатну роздачу 80% книжок; найбільшу цензуру і прискіпливе спостереження за відвідувачами експозиції було зафіксовано в Києві.

Венеційське Б`єннале 77 (величезна книжкова виставка) – на якій було представлено фотокопії листів колишнього політичного в`язня концтабору в Радянському Союзі Л. Плюща; баптистські листки з України; український самвидав. На симфозіумі, присвяченому дисидентській літературі, виступив француз Реймон Жан про книгу Л. Плюща “На карнавалі історії”. Українську творчість письменників-дисидентів було предметно висвітлено в есеє, опублікованому в офіційному виданні “La letteratura comtemporania nell`Europa dell`Est” – “Квіти серед снігів: українська література від смерті Сталіна” (автор – Борис Нагайло, Лондон).

Так, участь української книжки на міжнародному ярмарку у Франкфурті-на-Майні (1983 р.) зовсім не простежується: СРСР експонувала всю видавничу продукцію під гаслом фірми “Міжнародна книга”, що відбило загальну ситуацію: в соціалістичних країнах виходить лише кілька книжок українською мовою, решта – російською. З 1982 р. всі історичні праці в Україні видаються російською мовою. Якщо автором статті є дослідник з України, не вказується його місце роботи; вся наукова продукція за кордоном представляється, як радянська, без означення приналежності до республіки, що є фактом російської шовіністичної патології.
Утім, відвідувачі виставки виявили неабиякий інтерес до спільного стенду політичного угруповання ОУН: “Шлях перемоги”, “Гомін України”, “Визвольний шлях”, де було представлено вартісні самвидавні книжки: “Міжнародна амнестія”, “Міжнародне товариство для людських прав”, “Товариство сприяння незалежній культурі в СРСР”; німецького товариства “Орієнт-Окцідент”, що представила збірку українських поезій із радянського заслання; швейцарське видавництво “Гавпт” (Берн), що видало три розкішні альбоми з українськими писанками; віденського видавництва “Бравнмюллер”, яке випустило книжку високого гатунку “Дерев`яні церкви в Карпатах”. “Зимові дерева” Василя Стуса, збірку поезій ув`язнених поетів (записаних за запам`ятовуваними Аріє Вудкою), наукові праці: “Історія України” Наталії Полонської-Василенко, видання Інституту літератури ім. О. Ореста, Українського Вільного Університету, видання “Дніпрової хвилі” з Мюнхену та ін. При експозиціях було розкладено листи до офіційних організацій країн на захист політичних ув`язнених радянських концтаборів.

У ярмарковому каталозі вказано видавництва “Наукова думка” та “Радянський письменник”, але їх співробітників на форумі не було. Національну книгу представлено каталогом “Нові книги України”, розповсюджувачі якого запевняли відвідувачів, що літературу з нього можна замовити. У ньому зазначено книги із суспільних наук агітаційного характеру, туристичні рекламні матеріали; шкільні підручники, посібники із сільського господарства. Художня література має всього 40 назв. Відбито теми: велич Жовтневої революції; злочинства капіталістичного світу; жахи воєн, боротьба СРСР за мир; щасливе життя радянського народу та ін. Крім того, в каталог включено не нові твори, а переклади, перевидання. Не заслуговують на жодні коментарі твори гумористичного характеру, обсяг сторінок деяких не перевищує 50 с.
З аналізу каталогу випливає, що такі міста, як Харків, Одеса, Дніпропетровськ зовсім зникли з карти видавничої галузі. Інформація в радянській пресі є брехливою.
Зі статті “Думки з приводу Тридцять дев`ятого Міжнародного книжкового ярмарку” Анни-Галі Горбач (Сучасність. 1988. Ч.7-8 С. 298–302, Мюнхен) черпаємо інформацію про традиційний міжнародний книжковий ярмарок, в якому взяло участь понад сім тисяч видавництв з 90 країн світу, де було представлено приблизно 350 тис. книжок і який відвідало майже 200 тис. чол. Серед книжок стенду СРСР не було жодної книжки українською мовою. Торік їх зовсім було викреслено з видавничих планів, що відбиває політику Москви щодо перекладу наукової і технічної літератури на російську мову, публікацію нею статей учених АН України. В каталозі виставки наведено тільки 51 видавництво Москви. Політику радянської влади щодо видавничої діяльності неросійських республік, у тому числі України, авторка визначає, як абсурдну.
Наднизькі наклади наукових книжок та періодичних видань в Україні, перехід багатьох видань на дешевий, циклостильний друк; на папір для друкування дуже поганої якості; неякісне поліграфічне оформлення не сприяли участі України в міжнародних книжкових форумах. Праці багатьох науковців з цих причин змушені були друкуватися в Росії.

Висновок. Міжнародні книжкові виставки та ярмарки, що проходили після Другої світової війни, відбивають русифікацію в Україні, переслідування української науково-видавничої діяльності, свідоме усування московською владою української культури та науки на рейки провінційної етноізоляції, що сприяло денаціоналізації, деморалізації суспільства.

Natalia Solonska,
ORCID: https://orcid. org/0000-003-1444-9354,
Candidate of Historical Sciences, senior research associate,
Department of Foreign Ukrainica,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: solonska.n@ukr.net

Galyna Borisovych,
ORCID: https://orcid. org/0009-0644-049Х,
Junior Research Fellow,
Department of Foreign Ukrainica,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: tborisovich@gmail.com

Ukrainian books at international exhibitions. 1960–1990

As a source base for research, for the first time in Ukrainian bibliography and special historical disciplines, not only the history of the national book, publishing in Ukraine, but also its history in general, international book exhibitions and fairs in the period preceding Ukraine's independence are considered. The significance of the role of international book forums in enhancing the country's image, popularizing science and national culture is revealed.
Keywords: international book exhibitions, book fairs, Ukrainian book.