Особовий фонд члена-кореспондента НАН України Ю. О. Карпенка як джерело дослідження наукової біографії вченого

Тези доповіді

Шаповал А. І.
старш. наук. співроб. НБУВ,
канд. іст. наук

Особовий фонд члена-кореспондента НАН України Ю. О. Карпенка як джерело дослідження наукової біографії вченого

2014 р. є ювілейним для видатного українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Юрія Олександровича Карпенка – виповнюється 85 років від дня його народження і вже 5 років як вчений пішов з життя. Ю. О. Карпенко започаткував широко відому в лінгвістичному світі Одеську ономастичну школу й зробив значний вклад у становлення і розвиток таких мовознавчих напрямів як літературна ономастика та космоніміка. В Інституті архівознавства НБУВ міститься особовий фонд вченого, який у 2013 р. став доступним для дослідників. Ставимо за мету ознайомити науковців з документальним складом особового архівного фонду Ю. О. Карпенка, що є важливим джерелом вивчення його життя, діяльності та наукового доробку.
Ю. О. Карпенко народився 29 вересня 1929 р. у м. Малин Житомирської області. У 1948 р. закінчив із срібною медаллю середню школу в м. Радомишль та у 1953 р з червоним дипломом філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка (далі – ЛДУ). Протягом 1953–1956 рр. навчався в аспірантурі Чернівецького державного університету (далі – ЧДУ) і у 1956 р., за півроку до закінчення терміну аспірантури, захистив у Харківському державному університеті кандидатську дисертацію «Історія форм кількісних числівників в українській мові».
Впродовж 1956–1968 рр. Ю. О. Карпенко працював на кафедрах української мови і загального мовознавства ЧДУ. З 1958 р. очолював кафедру загального мовознавства, у 1965 р. став деканом філологічного факультету ЧДУ. Під час роботи в Чернівцях учений почав займатися вивченням власних географічних назв і у 1967 р. захистив у Києві докторську дисертацію «Топонімія Буковини».
У 1968 р. Ю. О. Карпенко одержав диплом профессора. На запрошення Одеського державного університету (далі – ОДУ) переїхав до Одеси, щоб очолити в університеті кафедру загального та слов’янського мовознавства (1968–1978). З 1978 р. працював на посаді завідувача кафедри російської мови, протягом 1992–2001 рр. завідував кафедрою української мови, а з 2001 р. і до останніх днів життя був професором цієї кафедри.
Ю. О. Карпенко є автором понад 480 наукових праць, які присвячено дослідженню української мови в синхронії та діахронії на фонологічному, морфологічному, словотвірному, лексичному рівнях, вивченню власних назв, їх походженню та функціонуванню, а також десятків науково-популярних публікацій з актуальних проблем філології.
Помер Юрій Олександрович Карпенко 10 грудня 2009 р. в Одесі, де і похований.
В Інституті архівознавства НБУВ сформовано фонд № 391 «Карпенко Юрій Олександрович (29.09.1929 – 10.12.2009) − мовознавець, член-кореспондент НАН України (2006)», що містить 293 справи загальною кількістю 908 документів за 1929−2011 рр.
У фонді відклалися біографічні документи вченого, зокрема свідоцтво про народження, документи про навчання у Радомишльській середній школі і закінчення ЛДУ, дипломи кандидата і доктора філологічних наук, атестати доцента і професора, документи про обрання Ю. О. Карпенка членом-кореспондентом НАН України. Серед документів представлені біографічна довідка, автобіографія і анкета вченого, оригінали посвідчень члена Академії наук вищої школи України, завідувача кафедри ОДУ, «Заслуженого діяча науки і техніки України», зберігаються документи про нагородження вченого почесною грамотою Верховної Ради України та іншими грамотами. У розділі містяться статті та газетні публікації про Ю. О. Карпенка, а також збірники наукових праць, які було видано на пошану вченого.
Документи з діяльності Ю. О. Карпенка містять документи про участь вченого у роботі Українського комітету славістів, Української ономастичної комісії, про його діяльність як академіка Академії наук вищої школи України. У фонді зберігаються документи про роботу Ю. О. Карпенка в Енциклопедії слов’янської ономастики, відповідальним редактором «Словаря русских говоров Одесщины», документи про педагогічну і видавничу діяльність вченого та його участь у наукових конференціях.
У фонді представлені наукові праці Ю. О. Карпенка за 1948−2009 рр., що включають в себе автографи і машинописи монографії «Названия звездного неба», 113 статей, 3 доповідей, 3 тез доповідей, 16 рецензій на праці В. О. Горпинича, С. В. Коваля, В. М. Мойсеєнко, Є. С. Отіна, В. Г. Скляренка, А. В. Суперанської, О. О. Тараненка та ін., відгук на докторську дисертацію В. М. Калінкіна, огляди окремих ономастичних праць. Серед документів містяться навчальний посібник «Вступ до мовознавства», окремі лекції та лекційні курси, а також програми навчальних курсів «Назви зоряного неба» і «Космічні назви», які склав вчений. У фонді відклалося декілька неопублікованих праць Ю. О. Карпенка, зокрема його дослідження «Топонімія північно-західної Одещини».
Важливим джерелом дослідження життя, наукової та педагогічної діяльності Ю. О. Карпенка є епістолярій, що відклався у фонді вченого (99 справ за 1967−2009 рр. загальною кількістю 269 документів). Переважна більшість кореспондентів Ю. О. Карпенка − це відомі вчені, серед яких виділимо академіків НАН України Б. Є. Патона, В. Г. Скляренка, І. М. Дзюбу, М. Г. Жулинського, Г. П. Півторака, В. М. Русанівського тощо.
Цікавими є фотодокументи, які фіксують Ю. О. Карпенка у дитячі роки, серед випускників ЛДУ і аспірантів ЧДУ, співробітників Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, у колі рідних.
У цілому фонд № 391 члена-кореспондента НАН України Ю. О. Карпенка має значну наукову цінність, який досить повно висвітлює життєвий і творчий шлях видатного вченого.