Спогади і щоденники Олександра Кошиця: видання Осередку української культури і освіти у Вінніпезі (за матеріалами фонду Національної історичної бібліотеки України)

Тези доповіді

Смирнова Світлана Миколаївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1553-5318,
завідувачка НДВ стародруків, цінних та рідкісних видань,
Національна історична бібліотека України,
Київ, Україна
e-mail: sveta_smyrnova@ukr.net

Спогади і щоденники Олександра Кошиця: видання Осередку української культури і освіти у Вінніпезі (за матеріалами фонду Національної історичної бібліотеки України)

Представлено видання Осередку української культури і освіти у Вінніпезі (Манітоба, Канада) з рідкісного фонду Національної історичної бібліотеки України, що розкривають життєвий шлях та творчий доробок видатного українського диригента, композитора, популяризатора української народної пісні, письменника-етнографа Олександра Антоновича Кошиця (1875–1944).
Ключові слова: Олександр Кошиць, Осередок української культури і освіти у Вінніпезі, україніка в Канаді.

Документні джерела, що розкривають внесок наших співвітчизників у розвиток світової культури і побачили світ далеко за межами України, є важливою ланкою у дослідженні української культурної спадщини. Залучення до суспільного обігу інформації про їхній зміст сприяє збереженню, розвитку та популяризації культурно-мистецьких здобутків української етнічної спільноти – науковців, громадських діячів, митців діаспори.
Провідним центром культурного життя українців в Канаді є Осередок української культури і освіти (Ukrainian Cultural and Educational Cеntre) у Вінніпезі (провінція Манітоба).
Осередок української культури і освіти (ОУКО) – дослідницький загальноукраїнський культурно-освітній центр, у складі якого функціонує один з найбільших архівів україніки в Канаді, засновано у 1944 році. Тут зберігаються документи з фондів особового походження видатних українців: Василя Авраменка, Докії Гуменної, Володимира Климківа, Євгена Коновальця, Олександра та Тетяни Кошиців, Павла Маценка, Омеляна Нижанківського та інших відомих діячів.
Архівні зібрання українських установ і організацій (Союзу українців – жертв російсько-комуністичного терору, Центральної управи організації українок Канади, видавництва «Новий шлях», Центрального українського допомогового бюро в Лондоні тощо) містять цінну інформацію з історії Визвольних змагань 1917–1921 рр., вітчизняної дипломатії, міжвоєнної та повоєнної еміграції, культурного і громадського життя діаспори; фотодокументи, які відтворюють життя українців на Батьківщині та в еміграції.
Важливим завданням ОУКО, як зазначено вже в першій відозві Центрального комітету Осередку від 25 березня 1944 року, стала видавнича діяльність, зокрема видання науково–популярних книг серії «Культура і освіта».
У 1947 та 1948 рр. друком «Нового шляху» вийшли «Спогади» Олександра Кошиця (перша та друга частини відповідно) – одного з ініціаторів створення Осередку української культури і освіти у Вінніпезі. Головною редакторкою видання стала дружина і соратниця О. Кошиця – співачка і диригентка Тетяна Омелянівна Кошиць (до шлюбу – Георгієвська) (1892, Вінниця – 1966, Вінніпеґ, Манітоба, Канада).
Творчість видатного знавця і популяризатора української народної пісні й церковного співу, диригента світової слави, композитора, письменника–етнографа, великого патріота своєї Батьківщини, Олександра Антоновича Кошиця (1875, с. Ромашки, Канівський повіт, Київська губернія, нині Обухівський район, Київська область – 1944, Вінніпеґ, Манітоба, Канада), в радянській Україні довгий час була маловідомою і, навіть, забороненою. Його твори не виконувались, а ім’я на довгий час викреслено з історії вітчизняної музики. Перше видання творів О. Кошиця у Радянському Союзі – «Українські народні пісні для мішаного хору», куди увійшло 35 пісень, – вийшло в Києві лише у 1966 році. Причиною довгого забуття стали тріумфальні виступи Української республіканської капели (пізніше Українського національного хору) під орудою Кошиця у країнах Європи, Північної та Південної Америки (1919 – 1926), які відкрили для світу Україну, її оригінальну і неповторну музичну культуру. «Кошиць проломлював українською піснею отой штучний мур неправдивої й невірної інформації про Україну, її культуру, її національну самобутність, чим недруги України від віків намагалися оточити українську націю від світу і там нишком, непомітно для світу, доконати її, знищити, стерти з лиця землі» . Повернутися на Батьківщину Олександрові Кошицю радянська влада не дозволила. Тож він вимушено залишився за кордоном: деякий час перебував у США, потім переїхав до Канади, де продовжував навчати молодь на Вищих освітніх курсах у Вінніпезі і диригувати хором Курсів (1941 – 1944).
«Спогади» – відверта, прониклива розповідь про дитинство, родину, навчання в київській Семінарії та Духовній академії, друзів, творчі успіхи, особисті переживання на тлі важливих історичних подій, невимовний біль через розлуку з рідним краєм. Перед нами – людина, яка дуже любить свою Батьківщину, відчуває і цінує її красу, знається на історії, літературі, народних звичаях, мистецьких традиціях. «Це книга любові до народу й України, яким Автор віддав усе своє життя й свій геній» .
Примірник першої частини книги (Вінніпеґ, 1947) з фонду НІБУ – унікальний. На авантитулі – автограф українського правознавця, випускника київського Університету св. Володимира Віктора Володиславовича Завадського (1886, Полтавська губернія – 1973, Торонто, Канада), текст: «Пан О. Кошиць це мій ідеал[,] моя душа. В Завадський». Після поразки визвольних змагань В. Завадський емігрував до Польщі, у 1944 році – виїхав до Німеччини, звідти перебрався до Канади. Написав низку статей для української преси.
Обкладинка другої частини «Спогадів» (Вінніпеґ, 1948) роботи видатного українського художника, ілюстратора, скульптора Володимира Олексійовича Баляса (1906, Рогатин, нині Івано-Франківська область – 1980, Сан-Дієго, США), творча спадщина якого нараховує понад 400 шедеврів українського й світового образотворчого мистецтва. Блискучий майстер графічного мистецтва, наприкінці Другої світової війни Баляс змушений був покинути Україну і виїхав до Німеччини, у 1947 році – переїхав до Канади. Останні роки життя художник прожив у США, де працював над оформленням українських книжок.
У 1952 році у Вінніпезі накладом Осередку української культури і освіти вийшов перший том щоденників Олександра Кошиця «З піснею через світ. (Подорож Української республіканської капели)». Як зазначено в передмові до видання, хронологічно книга є продовженням «Спогадів», хоча й має самостійну цілість. Автор розкриває історію створення Капели, умови праці, побут хористів в різних країнах світу; зібрано відгуки і рецензії поважних закордонних видань на концертні виступи колективу. Обкладинку книги (першої і третьої частини) майстерно оформив відомий український живописець і графік Мирон Миколайович Левицький (1913, Львів – 1993, Торонто, Канада). У графічному візерунку можна розгледіти «фірмовий» підпис мистця – «Лев». На авантитулі першого тому – сюжетний екслібрис, наліпка, розмір 100мм х 60мм, текст: «EXLIBRIS Ярослави Зорич». Ярослава Зорич, також Слава Зорич (1917, с. Боляновичі, нині Мостиський район, Львівська область – 2009, Торонто, Канада) – канадська журналістка та громадська діячка українського походження, редакторка часописів «Жіночий світ» (1973 – 1988) та «Українка в світі» (1983 – 2002), редакторка ювілейного збірника Організації українок Канади «На службі рідного народу» (Торонто, 1984), авторка низки статей у канадській та українській пресі. Заступниця президента Фундації ім. Олега Ольжича (1990 – 2008). На еміграції – з кінця Другої світової війни, у Канаді – з 1948 року.
Друга і третя частини книги «З піснею через світ. Із «Щоденника» О. Кошиця» вийшли друком у 1970 та 1974 роках відповідно за редакцією музикознавця, композитора, диригента, педагога Павла Пилиповича Маценка (1897, слобода Кириківка, Охтирський повіт, Харківська губернія, нині селище, Сумська обл. – 1991, Вінніпеґ, Манітоба, Канада).
Завдяки активній видавничій діяльності Осередку української культури і освіти у Вінніпезі вперше побачили світ видання, що презентують подвижницьку діяльність Олександра Кошиця – велета національної культури, популяризатора невичерпних скарбів української музичної творчості у світі.

Svitlana Smyrnova,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1553-5318,
The Head of the SRD old prints, valuable and rare editions,
The National Historical Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: sveta_smyrnova@ukr.net

Memoirs and Diaries of Oleksandr Koshyts: published by the Ukrainian Cultural and Educational
Centre in Winnipeg (based on the Holdings of the National Historical Library of Ukraine)

The publication of the Ukrainian Culture and Education Center in Winnipeg (Manitoba, Canada) from the rare collection of the National Historical Library of Ukraine is presented, revealing the life path and creative work of the outstanding Ukrainian conductor, composer, popularizer of Ukrainian folk song, and writer-ethnographer Oleksandr Antonovych Koshits (1875–1944).
Keywords: Oleksandr Koshyts, Center for Ukrainian Culture and Education in Winnipeg, Ukrainians in Canada.