ФРАНЦ КАФКА – НАЙЗАГАДКОВІШИЙ ПИСЬМЕННИК ХХ СТ.

Тези доповіді

УДК 82-312.9 Кафка

Васильчук Володимир Миколайович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6753-4686,
доктор історичних наук, професор,
Київський національний лінгвістичний університет,
Київ, Україна
е-mail: vladimir_vasyl@ukr.net

ФРАНЦ КАФКА – НАЙЗАГАДКОВІШИЙ ПИСЬМЕННИК ХХ СТ.

Досліджено зовнішні чинники які мали визначальний вплив на формування особистості Ф. Кафки та на його творчість. На прикладі художньої творчості та епістолярії Ф. Кафки розглядається характер взаємодії фактичного матеріалу та художнього контексту.
Ключові слова: Ф. Кафка, М. Брод, фантастичний світ письменника.

Франц Кафка (Franz Kafka) належить до тих письменників, творчість яких досить складно зрозуміти і розкрити. Це пояснюється насамперед тим, що його прижиттєва і посмертна доля своєю неординарністю нітрохи не поступається його творам. Перші бачать в ньому іудейського віровчителя. Цьому сприяло ще те, що у родині матері Ю. Леві траплялися раввини, талмудисти, хасиди і мандрівники та ін. Другі – пророка екзистенціаліста, хтось – авангардиста, а треті – консерватора, хтось шукає ключ до його таємниць в психоаналізі, а інші – в аналізі семіотичному або структуральному. Але реальний Кафка завжди таємниця та загадка.
Загалом, світова слава прийшла після його смерті.

Твори Кафки знали лише вузькі кола любителів літератури, бо він не був фанатом популярності. Його найближчий друг, М. Брод, лише після семи років їх дружби дізнався, що Кафка пише. Це особлива історія. Основні твори («Замок», «Процес», «Америка») були видані його другом, літературним агентом М. Бродом, уже після смерті письменника. Що цікаво, на прохання Кафки Брод мав знищити рукописи, але вирішив по-своєму, він їх опублікував. Спершу додавання його імені до імені видатних авторів у тижневику «Геденварт», згодом публікація прозаїчних творів у журналі «Гіперіон», тижневику «Боге і ж мія», приносили Кафці задоволення, але це він швидко переживав, ніби цього й не було.

Український літературознавець Дмитро Затонський, якого називали провідним «кафкознавцем», адже Франц Кафка був його кумиром, писав: «Мені здається, що у світовій літературі немає письменника, настільки чесного і відвертого з самим собою та світом. Кафка – надзвичайно цікавий і ні на кого іншого не схожий письменник. Для того, щоб його зрозуміти, не треба мати якихось особливих знань, але потрібна здатність глибоко щось переживати, по-справжньому відчувати його мову. Кафка не писав складних речей. Він був абсолютно щирим у своїй творчості, але це було настільки своєрідне бачення світу, що не кожен його розумів».

Кафка у своїх щоденниках писав: «У мене немає інтересу до літератури, література – це я сам, це моя плоть і кров, і бути іншим я не можу». Тобто все пережите митцем так чи інакше відобразилося в його творах.

Також мова, якою користувався письменник, стала актом національного самовизначення, а часом перетворювалася і в політичну декларацію. Він жив в умовах культурного полілінгвізму, а ці умови вважаються плідними для розвитку фундаментальної культури. Як запевняє дослідниця Ф. Кафки Богдана Романцова, для письма він обрав німецьку мову, хоча знав французьку, вчив давньогрецьку, читав чеською, а сам був євреєм. Мріяв поїхати в Палестину, оселитися в Берліні, вчитися в Мюнхені – бажано все одночасно. Визначити, чий Ф. Кафка, непросто: чехи зробили з нього свого genius loci, австрійці впевнено у кожній статті пишуть про австрійського або австро-угорського письменника. Дисертацій про єврейське коріння Кафки теж не бракує. Втім, не лише інші не могли визначити, куди ж зарахувати Кафку, – він і сам у цьому повсякчас сумнівався. Знав лише одне: хоче втекти з Праги. Іронічно, що Прага після його смерті остаточно присвоїла і зробила модерніста своїм символом (https://www.goethe.de/prj/lek/uk/dos/fk.html).

Важливе місце у творчості Ф. Кафки займали притчі. Так, він поєднував елементи реального і фантастичного, але у звичайних, буденних обставинах. Це стало найголовнішою рисою світу, описаного Кафкою. Найвідоміші притчі – «Правда про Санчо Пансу» та «Біля воріт закону». Але, одна з найбільш явних особливостей творчої індивідуальності та художнього світу Кафки –незнищенна схильність до незакінченості, фрагментарності. Він залишив незакінченими всі свої великі епічні твори, а мала форма (новели і притчі) вражають своєю есеїстичністю і багатозначністю.

1912 р. у творчому житті Кафки – великий крок вперед, фрагменти щоденникових записів і листів, прозаїчні мініатюри та спроби віршування зливаються в єдине ціле – новели. Твори «Вирок», «Перевтілення», «У виправній колонії» представляють собою епічний жанр, проміжний між власне новелою та повістю.
Т. В. Чибізова, аспірантка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки у статті «Психологічні витоки стилістичної своєрідності новел Франца Кафки «Вирок» та «Перевтілення» (2012) зазначає, що Х. Біндер, який узагальнив безліч спеціальних досліджень, вважав, що новела «Вирок» бере свій початок з різних біографічних та літературних джерел. Важлива роль належить тут Ф. Бауер, нареченій Кафки. З нею він познайомився в серпні 1912 р. в будинку М. Брода. З цього моменту письменник почав свою «багаторічну боротьбу» за цю дівчину. Це була боротьба з самим собою та зі світом. Але страх у душі Кафки взяв гору: він так і не наважився створити сім’ю, яка немислима поза матеріальним життям (https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/5918/1/28.pdf).
Ігор Зіньчук у літературному блозі від 23.07.2010 зазначив, що про Ф. Кафку можна говорити, як про письменника відчуження. Ця риса, що була властива літературі ХХ ст., повною мірою проявилася у творчості геніального письменника. Відчуження і самотність стали філософією життя автора. Це можна пояснити, проаналізувавши певні біографічні факти (https://maysterni.com/user.php?id=5637&t=2&sf=1).
Як наголошує блогер, митець створив ірреальний фантастичний світ, у якому особливо яскраво видно безглуздість одноманітного і сірого життя. У його творах проявляється протест проти обставин життя самотнього письменника, що страждає. «Скляна стіна», що відгороджувала письменника від друзів, і самотність створили особливу філософію його життя, що стала філософією творчості. Вторгнення фантастики в його твори не супроводжується цікавими і барвистими поворотами сюжету, більш того, вона сприймається буденно, не дивуючи читача (https://maysterni.com/user.php?id=5637&t=2&sf=1)
У романах «Замок» (1922), «Процес» (1915) і розповідях в формі гротеску та притчі автор показав трагічне безсилля людини в її зіткненні з абсурдністю сучасного світу. Кафка з приголомшливою силою зобразив нездатність людей до взаємних контактів, безсилля особи перед складними, недоступними людському розуму механізмами влади, показав марні зусилля, які люди-пішаки прикладали для того, щоб уберегти себе від тиску на них чужих, інколи ворожих їм сил. Дослідник Матран Лі зазначає, що «аналіз «прикордонних ситуацій» (ситуації страху, відчаю, туги і т. д.) зближує Кафку з екзистенціалістами (https://maysterni.com/user.php?id=5637&t=2&sf=1).

У 1906 р. Кафка отримав ступінь доктора юридичних наук, почав кар’єру в «Агенстві по страхуванню робітників від нещасних випадків» королівства Богемії. Взагалі завжди дуже роздратовано ставився до своєї роботи і не вважав її чимось важливим. Більшу частину зусиль докладав до літературної діяльності. Перебував на дрібних посадах до самого відходу на пенсію.
У 1917 р. Кафку вразив туберкульоз. 3 червня 1924 р. помер в санаторії поблизу Відня. Тіло Кафки було перевезено до Праги й поховано 11 червня на єврейському Страшницькому цвинтарі.

Із всього викладеного вище можемо зробити висновок, що мистецтво Кафки змушує знову і знову перечитувати його твори, розв’язки або їх відсутність. Художній світ Ф. Кафки дуже незвичайний – в ньому завжди багато фантастичного і казкового, що поєднується зі страшним і жахливим, жорстоким і безглуздим реальним світом.

UDC 82-312.9 Кафка

Volodymyr Vasylchuk,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6753-4686,
Doctor of Historical Sciences, Professor,
Kyiv National Linguistic University,
Kyiv, Ukraine
е-mail: vladimir_vasyl@ukr.net

FRANZ KAFKA - THE MOST MYSTERIOUS WRITER OF THE 20TH CENTURY.

The external factors that had a decisive influence on the formation of Kafka's personality and his work are studied. On the example of Kafka's fiction and epistolary works the nature of interaction between factual material and artistic context is considered.
Keywords: F. Kafka, M. Brod, fantastic world of the writer