Володимиp Іванович Лучицький: науково-педагогічна діяльність і наукова спадщина (1900 -1922 рр.)

Тези доповіді

УДК 55.001.05 : 929(477)
Осіння Наталія Володимирівна,
ORCID http://orcid.org/ 0000-0002-5620-5369,
молодша наукова співробітниця,
Інститут геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова,
Національна академія наук України,
Дніпро, Україна
e-mail: osennjaja@ukr.net

ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ ЛУЧИЦЬКИЙ: НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА
ДІЯЛЬНІСТЬ І НАУКОВА СПАДЩИНА (1900 -1922 рр.)

Висвітлено наукову, організаційну й педагогічну діяльність відомого вченого – геолога і петрографа В.І. Лучицького в період 1900–1922 рр. Показана роль ученого у створенні Українського геологічного комітету. Проаналізовано наукову спадщину вченого.
Ключові слова: В.І. Лучицький, учений-геолог, петрограф, Український геологічний комітет.

Лучицький Володимиp Іванович (1877–1949) – відомий український геолог і петpогpaф, яскрава постать вітчизняної геологічної науки XX ст. Його життєвий шлях вражає й захоплює. Він отримав блискучу освіту в Університеті святого Володимира, був учнем відомих геологів П.Я. Армашевського і В.Ю. Тарасенка, співпрацював із видатними вченими сучасності В.І. Вернадським і П.А. Тутковським, провадив успішну науково-організаційну й педагогічну діяльність, мав вагомі наукові досягнення, надійних колег, учнів і друзів. Наявний значний масив документів дозволив здійснити детальний аналіз його спадщини 1900–1922 рр.
В.І. Лучицький під науковим керівництвом П. Я. Армашевського захистив магістерську дисертацію «Петрографические исследования пород Баварского леса» й докторську дисертацію «Рапакиви Киевской губернии и породы его сопровождающие». У 1903–1905 рр. успішно пройшов наукове стажування в Німеччині. Був талановитим педагогом, зокрема, викладаючи в Київському університеті,Варшавському політехнічному інституті, Таврійському університеті, він зробив багато корисного для підвищення рівня навчального процесу.
У 1914 р. почалася Перша світова війна, яка стала для України періодом великих випробувань і втрат. У цей час всі геологічні роботи були зосереджені на вирішенні актуальних завдань військової геології – прикладної галузі геології, що вивчає геологічну будову й гідрогеологічні умови до потреб різних галузей військово-інженерної справи. Практика показала якою незначною є частка геологічного вивчення України, відповідно, революційні події 1917 р. та тяжкі часи громадянської війни його загальмували. В.І. Лучицький, як блискучий стратег і тактик, розумів науково-практичну доцільність вивчення мінеральних багатств України і усвідомлював, що для цього необхідні нові форми організації науково-виробничого процесу. Він склав записку «До питання про створення Українського геологічного комітету в м. Києві», яка була схвалена на зборах геологів. 1 лютого 1918 року тогочасним урядом затверджено Український геологічний комітет (УГК). Цей день офіційно став початком історії геологічної служби України, яка часто зазнавала структурних змін, перейменувань і реорганізацій. Фундатором і першим директором УГК став В.І. Лучицький. Життя не раз перевіряло вченого на міцність і професіоналізм, але його оптимізм, мужній характер, широкий світогляд і організаторський талант усе перемагали. За спогадами колег і учнів Володимир Іванович у своїй діяльності дотримувався принципу: шукати в рідній країні те, що раніше завозилося з інших – і з успіхом це здійснював.
Попри нестабільні умови УГК працювало. В.І. Лучицький брав активну участь у науково-організаційній діяльності: був у складі комісії зі створення Української академії наук (УАН), комісії з вивчення природних багатств України, очолював комісію природних багатств і підсекцію корисних копалин. Розвиток української мінералогії, завдяки діяльності УГК і УАН, прискорився, а вона почала набувала статусу фундаментальної науки.
Професор В.І. Лучицький зробив величезний внесок щодо пізнання геологічної будови території України та її мінерально-сировинних ресурсів. Він вивчав петрографію й мінералогію Українського щита, стратиграфію докембрію, корисні копалини України, досліджував залізорудні родовища Керченського каолінів України, а також – у вивчення геологічної будови України та півострова й Кривбасу, родовища, у розвиток української петрографічної школи. Його дослідження представлені в статтях, монографіях і дисертаціях. Наукові праці стосувалися питань походження гранітів і класифікації гнейсів; залізорудного Керченського району; корисних копалин України; каолінів України. У роботах було розміщено огляди літератури, внутрішньотекстові, підрядкові й затекстові посилання, наводилися необхідні пояснення й примітки, що свідчили про книжкову етику й бібліографічну культуру вченого. Дві дисертації науковця мали детальний огляд літератури (25–30 сторінок) з глибиною ретроспекції від 3 до 60 років. Це були посилання на статті з німецьких, австрійських, французьких і вітчизняних періодичних видань, хоча відсоток монографій був невеликий. До кожного розділу дисертації подано значну кількість приміток і посилань. У додатках розміщено карти й рисунки. Така бібліографічна оснащеність дисертацій надавала можливість визначити базу знань з певної проблеми та було своєрідним ретроспективним покажчиком з обраної тематики. В.І. Лучицький опублікував низку потрібних і цінних підручників з петрографії, що здобули популярність серед фахівців.
Аналіз цитування праць В.І. Лучицького показав незмінний інтерес до дисертації «Рапакиви Киевской губернии и породы его сопровождающие». Авторами посилань виявилися фахівці з питань геологічного вивчення Українського щита. Найчастіше посилання на неї зустрічаються в дисертаціях, рідше – у монографіях, статтях, підручниках, і зовсім незначна кількість – у тезах конференцій.
Останнім штрихом до портрета В.І. Лучицького буде його епістолярна спадщина – мабуть, найбільш змістовним, доброзичливим і по-людськи теплим було тривале листування вченого з В.І. Вернадським.
Отже, науково-організаційна й педагогічна діяльність В.І. Лучицького та його подвижницьке служіння геологічному вивченню мінерально-сировинної бази України викликає повагу та заслуговує на широке визнання серед наукової громадськості.

UDC 55.001.5: 929(477)
Nataliia Osіnnia,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-5620-5369,
Junior Research Associate,
M. S. Polyakov Institute of Geotechnical Mechanics,
NAS of Ukraine,
Dnipro, Ukraine
e-mail: osennjaja@ukr.net
VOLODYMYR IVANOVYCH LUCHYTSKY: SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL ACTIVITIES AND SCIENTIFIC HERITAGE (1900-1922)
The scientific, organizational and pedagogical activities of the scientist-geologist and petrographer V.I. Luchitsky are covered. The role of the scientist in the creation of the Ukrainian Geological Committee is shown. The analysis of the scientific heritage of V.I. Luchitsky is given.
Keywords: V.I. Luchitsky, scientist-geologist, petrographer, Ukrainian Geological Committee.