Видання К. Стеценка у "Дніпросоюзі"

Тези доповіді

Савченко І. В. (м. н. с. муз. відділу НБУВ)
Видання Кирила Стеценка у «Дніпросоюзі»

В історії кожній культури е постаті, творчість яких настільки багатогранна, актуальна і значна, що потребує постійного різностороннього дослідження і ретельного аналізу. Час от часу відбувається переосмислення, до осмислення масштабів діяльності митців, нерідко для цього необхідне відокремлення та висвітлення деяких сторінок творчого шляху. У пропонованої статті здійснено аналіз лише одного аспекту діяльності Кирила Григоровича Стеценка – його нотно-видавнича праця у Дніпровському Союзі Споживчих Союзів України. Цей етап біографії митця був дуже нетривалим за часом, охоплюючи менш ніж один рік – саме стільки К. Стеценко працював у «Дніпросоюзі». Наслідки же цієї його діяльності сталися надзвичайно вагомими у справі збагачення, збереження, осмислення вітчизняної музичної спадщини.
Історичні процеси, що відбувалися у доленосні пореволюційні роки початку ХХ століття, є дуже важливими щодо з’ясування подальших шляхів розвитку української музичної культури. Творча інтелігенція спільними зусиллями вирішувала завдання у всіх сферах культурного будівництва країни, зокрема, й у царині музики. Створювалися нові структури музично-координуючих закладів, започатковувалася система навчальних закладів, а також нова структура установ, що видавали, розповсюджували, постачали та зберігали ноти. З’явилася низка громадських об’єднань, кооперативних товариств («Просвіта», «Дніпросоюз», «Вернигора», Товариство імені Леонтовича), котрі вирішували ці насущні питання. Кооперативні товариства, створені на рубежі 20-х років ХХ століття, працювали лише декілька років, однак відіграли значну художньо-просвітницьку роль у справі розвитку української музичної культури. Особливе авангардне, культурно-формуюче значення у ряду товариств мала діяльність Культурно-просвітницького відділу Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України. «Дніпросоюз» був засновано 1917 р. в Києві і нараховував майже 8000 кооперативів, близько 80 повітових та окружних Союзів. Кооператив об’єднував серію торгових і промислових підприємств, заснував кілька фабрик, займався видавничою й культурно-просвітницькою діяльністю. При ньому діяли відділи: Торговий, Статистично-економічний, Юридичний, Ревізійно-інструкторський, Асекураційний (страхування, банківські пільги) та Культурно-просвітницький. До складу Культурно-просвітницького відділу входили: Музично-хорова секція, Драматична секція, Видавничий відділ, Музей та Нотозбірня.
У довідковій літературі діяльність «Дніпросоюзу» обмежено 1917–1920 роками, зазначається, що у 1920 р. його ліквідовано і засновано «Вукоопспілку» в Харкові , а видавництво «Дніпросоюзу» продовжувало свою діяльність у Відні протягом 1919–1921 років. Однак, спираючись на архівні документи, що зберігаються в фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ), можна зробити висновки, що діяльність деяких відділень Культурно-просвітницького відділу «Дніпросоюзу» продовжувалась ще й увесь 1921 рік, адже процес знищення спілки був поетапним . Культурно-просвітницький відділ «Дніпросоюзу» реорганізовано у листопаді-грудні 1920 року, спершу було розпущено Музично-хорову секцію. Архівні документи свідчать, що нотно-видавнича діяльність «Дніпросоюзу» (з 1921 р. перейменованого в «Губсоюз») тривала аж до початку 1922 р. Культурно-просвітницький відділ «Губсоюзу» остаточно ліквідовано у травні 1922 р. Значна частина майна відділу надійшла до Музичного товариства імені Леонтовича .
Співробітниками Культурно-просвітницького відділу були найталановитіші діячі культури того часу – П. Бігдаш-Богдашев, В. Верховинець, П. Гайда, М. Гайдай, Р. Глієр, І. Подільський, К. Стеценко, Л. Старицька-Черняхівська, А. Чернієнко, Б. Яворський та багато інших діячів. Впродовж усього часу існування «Дніпросоюзу», фахівці Культурно-просвітницького відділу опікувались нотно-видавничою справою. Експропріація й рекві¬зиція майна приват¬них видав¬ництв, дру¬карень, під¬приємств із виго¬тов¬лення паперу у піст-революційний період, призве¬ли до значного ускладнення стану но¬тно¬-видавничої справи. Особливо проблематичним було достатися саме типографії, тобто надрукувати ноти. Спеціалізована нотна друкарня у Києві, на той час була лише єдина, а потреба у нотах, у зв’язку зі створенням нових виконавчих колективів та нового репертуару, була значна. Тому спочатку співробітники «Дніпросоюзу» друкували ноти кустарним, фотомеханічним способом .
Дійсне налагодження нотно-видавничої справи у кооперативі, відбулося лише з приходом у «Дніпросоюз» К. Г. Стеценка. Кирило Григорович очолював Культурно-просвітницький відділ з січня 1920 р., надалі – повів музично-хорову секцію. З приходом К. Стеценка, діяльність Відділу оновилась, культурно-просвітницька робота надзвичайно розширилась та прискорилась. З зусиль К. Стеценка, насамперед, було налагоджено музично-видавничу справу, саме завдяки йому побачили світ численні твори українських композиторів. Кирилу Григоровичу, на той час громадянського гармидеру, вдалось орендувати єдину у Києві спеціалізовану нотну друкарню (7-у радянську друкарню, колишню друкарню «І. І. Чоколов») . Композитор організував при кооперативної спілці дві високопрофесійні хорові мандрівні капели. За ініціативою К. Стеценка художня рада «Дніпросоюзу» розробила проект видання журналу «Мусікія», ідеї з цього проекту були здійснені пізніше, у журналі «Музика».
Очолюючи Культурно-просвітницький відділ у найбільш руйнівний період громадянської війни, Кирило Григорович прагнув підтримати колектив творчо, морально й матеріально. Композитор запрошував до співпраці у «Дніпросоюзі» найкращих фахівців, за виконання замовлень виплачуючи їм гонорари, чим рятував митців (співаків, диригентів, композиторів, тощо) від голоду. Діяльність К. Г. Стеценка у Культурно-просвітницькому відділі «Дніпросоюзу» було спрямовано на створення нового музичного репертуару, видання багатьох творів українських композиторів, реорганізацію мережі установ музичного виховання, заснування нових професійних і аматорських виконавчих колективів. Нажаль, діяльність ця була дуже нетривалою у часі. Наступні репресивні дії з боку керівництва та влади що до найкращих фахівців, звільнення К. Стеценка (у листопаді–грудні 1920 р.), ліквідація Музично-хорової секції, а згодом і інших відділів «Дніпросоюзу», не дали можливості здійснити значну частину розроблених композитором у той період проектів і планів .
Впродовж усього періоду діяльності «Дніпросоюзу», при Культурно-просвітницькому відділі збиралася нотна бібліотека. Значний вклад у формування, збагачення Нотозбірні «Дніпросоюзу», її систематизацію вніс К. Г. Стеценко. Джерелом достовірних відомостей про діяльність бібліотеки, її створення і поповнення, своєрідним документом епохи стала інвентарна книга Нотозбірні «Дніпросоюзу», що зберігається в фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) . Оригінальна інвентарна книга розроблена спеціально для Нотозбірні і опублікована друкарнею «Дніпросоюзу». Структура інвентарної книги Нотозбірні значно більш інформативна, ніж у інших подібних облікових документах. Крім обов'язкових бібліографічних даних, книга містить ще й відомості про джерела та умови отримання документів, їхні специфічні особливості та індивідуальні характеристики. Дані, зафіксовані в інвентарній книзі, часто є повнішими, ніж відомості, надруковані у самих виданнях, оскільки значну їх частину було отримано безпосередньо від авторів або з видавництва. Усі видання серії «Твори українських композиторів : Видання Дніпросоюзу» були отримані Нотозбірнею безпосередньо з видавництва у період з лютого 1921 р. до червня 1922 р., із позначкою в описі: Поступили безплатно з видавництва та із зазначенням року видання – 1921 або 1922. Друковані-же видання «Дніпросоюзу» – не мають дат видань, тому визначити рік видання при бібліографічному опрацюванні документів допомогли саме записи інвентарної книги.
Період пост-революційних метаморфоз 1917–1920-х років відрізнявся стрімкістю створення й руйнування товариств, комітетів, видавництв, видавничих організацій. Постійно формулювалися і змінювалися їхні назви, припинялись, заявлені у рекламних проспектах видавничі проекти. Ця вимушена минуща безсистемність видавничої діяльності означеного відтинку часу, нині є проблемою у дослідницької роботі. Спираючись на рекламні проспекти, інколи дослідники позиціонують видання як здійснені, надруковані, у той час як, з об'єктивних причин, цих видань не існує. Нажаль, наявність цих неточностей ускладнює бібліографічну роботу, час від часу приводить к похибкам. Тому, єдиним абсолютно вірним доказом факту здійснення видання (особливо цього часу), є робота з ним de visu, або свідчення про його існування у надійних джерелах, якою є, наприклад інвентарна книга Нотозбірні «Дніпросоюзу».
У музичному відділі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються 49 нотних видань з серії «Твори Українських композиторів: видання Дніпросоюзу». Вірогідніше за все, це й є усі видання серії, яки встигли надрукувати у «Дніпросоюзі» до його ліквідації, хоча у рекламних проспектах видавництва, репрезентовано видавничу серію «Твори Українських композиторів» з 60 позицій.
У проспекті нотної серії «Дніпросоюзу» (надалі – «Губсоюзу») найбільш численною є кількість виданих творів М. В. Лисенка – 20 видань у видавничому каталозі (18 є у наявності); видань К. Стеценка, у проспекті заявлено 14, (надруковано з них 12); 11 видань Я. Степового (з них знайдено 8); 4 збірки народних пісень в обр. М. Леонтовича; по два видання творів М. Вериківського та П. Гайди; три видання хорів Я. Яциневича.
Одинадцять видань з 60 позицій видавничої серії «Твори Українських композиторів» надрукувати, скоріш за все, не встигли. Серед цих видань: марш К. Стеценка для мішаного хору «Покинь, мій синочку, ридати» (на слова О. Олеся) ; оркестрова партитура кантати «Шевченкові» (К. Стеценко – Р. Гліер); Збірки українських пісень, оброблені та упорядковані В. Петрушевським, В. Кривусівим, П. Козицьким, Я. Степовим; Обробка В. Верховинця гімну «Марсельєза» для мішаного хору; Клавір опери «Невільник» Я. Степового (не закінчена композитором) та його ж романс «Місяць ясненький» (на вірш Лесі Українки). Не було надруковано й оркестровані Р. Глієром партитури опер М. Лисенка «Наталка Полтавка» та «Чорноморці». Хоча у звіті Культурно-просвітницького відділу за 1919 р. є інформація про те, що вже підготовлені до друку деякі партитури творів М. Лисенка, що оркестровані Р. Глієром , але будь-яких відомостей про видання цих творів у «Дніпросоюзі» – не знайдено.
У фондах музичного відділу Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються 12 видань К. Г. Стеценка з серії «Твори Українських композиторів», що підготовлені видавництвом «Дніпросоюз» («Губсоюз»). Усі нотні віданні «Дніпросоюзу» відображені у електронному каталозі НБУВ та увійшли у друкований каталог «Українські нотні видання 1917–1923 років у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» .
Перелік творів К. Стеценка з серії «Твори Українських композиторів»:
Веснонько, весно! : Мішаний хор [з супр. фп.] / Слова О. Коваленка. – К.: Губсоюз, [1921]. – 5 с.
Вкраїно-Мати! : [Гімн : Для мішаного хору з супр. фп.] / Слова С. Черкасенка. – К.: Губсоюз, [1921]. – 3 с.
Єднаймося : «Розвивайся ти, високий дубе…» : Кантата на мішаний хор і solo сопранове [з супр. фп.] / Слова Ів. Франка. – К.: Губсоюз, [1921]. – 13 с.
Живи, Україно! : Гімн : Мішаний хор [з супр. фп.] / Слова О. Олеся. – К.: Губсоюз, [1921]. – 5 с.
Знов весна! : «Знов весна і знов надії в серці хворім...» : Мішаний хор [a cappella] / Слова Л. Українки. – К.: Губсоюз, [1921]. – 3 с.
І ви покинули : Для тенора, або сопрано [з супр. фп.] / Слова О. Олеся. – К.: Губсоюз, [1921]. – 5 с.
Колядки й щедрівки : [Для хору без супр.] / К. Стеценко. – К.: Губсоюз, [1921]. – 27 с.
Над нами ніч : Мішаний хор [з супр. фп.] / Слова О. Олеся. – К.: Губсоюз, [1921]. – 7 с.
Перше травня : Чоловічий хор [a cappella] / Слова Філянського. – К.: Губсоюз, [1921]. – 3 с.
Про що тирса шелестіла : Музика до драми / Історична трагедія С. Черкасенка. – К.: Губсоюз, [1921]. – 23 с.
Сонце на обрії : Мішаний хор [з супр. фп.] / Слова О. Олеся. – К.: Губсоюз, [1921]. – 7 с.
У неділеньку, у святую : [Поема : Для чоловіч. хору з супр. фп.] / Слова Т. Г. Шевченка. – К.: Губсоюз, [1921]. – 22 с.

Ще 2 видання творів К. Стеценка, що були репрезентовані у Дніпросоюзівської серії «Твори Українських композиторів», а саме: хор «Покинь, мій синочку, ридати» (на слова О. Олеся) та оркестрована Р. Гліером кантата К. Стеценка «Шевченкові», як було пояснено раніш, вірогідніше за все надруковані не були. Усі видання серії «Твори Українських композиторів: Видання Дніпросоюзу» були підготовлені до друку 1920–1921 рр., а надруковані 1921–1922 рр.
Декілька раніше, 1919 року, на базі видавництва «Дніпросоюз», були надруковані декілька видань з нотної серієї «Українська музична бібліотека». Повністю на титульних аркушах видань назва серії зазначено так: «Українська музична бібліотека» у Київі. Видає музичні твори: й далі анонсоване проспект серії, загалом 127 позицій. Серед авторів: К. Стеценко (позиц. 44–106); М. Леонтович (позиц. 1–18); Я. Степовий (позиц. 1–3). Проспект творів К. Г. Стеценка розпочинається з 44-й позиції. Зазначено, що видання №№ 1–44 [43!] здійснені видавництвом Л. Ідзіковського (йдеться про серію: «К. Стеценко : Музичні твори для співу з супроводом фортепіана», 43 видання). Однак, у серії «Українська музична бібліотека у Київі» були опубліковані лише декілька з репрезентованих видань. Частина видань з цієї серії були надруковані у видавництві «Дніпросоюз», але у іншої серії – «Твори Українських композиторів: Видання Дніпросоюзу», деякі видання – в інших видавництвах, іноді значно пізніше, декілька творів з каталогу за радянських часів взагалі не друкувались.
У фондах НБУВ з серії «Українська музична бібліотека» зберігаються наступні видання творів К. Стеценка:
Коли вже ти, сонечко, мені зійдеш? : Пісня на однородний хор [без супр.] / муз. К. Стеценка ; Слова О. Олеся. – К.: Гол. склад видань «Книгарня Дніпросоюзу», [1919] (Друкарня і нотопечатня «И. И. Чоколов», К.). – 3 с. – (Українська музична бібліотека. Стеценко К., № 49).
То була тихая ніч : Мішаний хор [з супр. фп.] / Музика К. Стеценка ; Слова Л. Українки. – К.: Головний склад видань «Книгарня Дніпросоюзу», [1919]. – 7 с. – (Українська музична бібліотека. Стеценко К., № 58).
У путь : «Хвилини йдуть, пора у путь!...» : Мужеський хор / муз. К. Стеценка ; Слова Л. Українки. – К.: Головний склад видань «Книгарня Дніпросоюзу», [1919] (Друкарня і нотопечатня «И. И. Чоколов», К.). – 5 с. – (Українська музична бібліотека. Стеценко К., № 51).
Хтось постукав в моє серце : [Романс] : Для тенора або сопрана [з супр. фп.] / Музика К. Стеценка ; Поезія О. Олеся. – К.: Головний склад видань “Книгарня Дніпросоюзу”, [1919] (Друкарня і нотопечатня «И. И. Чоколов», К.). – 3 с. – (Українська Музична Бібліотека. К. Стеценко, № 80).
Чому? : «Чому я барвінком в гаю не стелюсь…» : [Романс] : Для тенора [з супр. фп.] / Музика К. Стеценка ; Слова О. Олеся. – К.: Головний склад видань «Книгарня Дніпросоюзу», [1919] – 3 с. – (Українська музична бібліотека. Стеценко К., № 85).

Інших видань з серії «Українська музична бібліотека» з позначкою у вихідних даних “Головний склад видань Книгарня Дніпросоюзу”, в фондах НБУВ не знайдено.
Після ліквідації «Дніпросоюзу» обов’язки провідної музично-громадської установи країни фактично виконувало Музичне Товариство імені М. Д. Леонтовича, засноване в лютому 1921 р. Поштовхом до створення Товариства стала трагічна загибель Миколи Дмитровича Леонтовича від кулі чекістського засланця. Фундатором утворення Музичного Товариства та автором проекту Положення був К. Стеценко. Метою створення Товариства проголошено : «...піднесення і розвиток музичної культури на Україні в широкому розумінні цього слова. Для здійснення зазначеної мети товариство закладає секції: а) етнографічну, б) педагогічну, в) організаційну, г) видавничу, д) техніко-будівничу...» . Нотне зібрання «Дніпросоюзу» було передане Товариству імені М. Д. Леонтовича. На базі фондів Нотозбірні утворено Музичне-теоретичну бібліотеку Товариства імені М. Д. Леонтовича. Формуванням, комплектуванням та систематизацією бібліотеки опікувався К. Г. Стеценко. Для бібліотеки було розроблено перші в історії української музичної культури «Положення про діяльність спеціалізованої музично-теоретичної бібліотеки». Цей документ висвітлював принципи формування бібліотеки та зберігання її фондів, особливості каталогізації, систему каталогів, умови обслуговування читачів та ін. Після смерті Кирила Стеценка в 1922 р., на пошану композитора, бібліотеку названо «Музично-теоретичною бібліотекою імені Кирила Григоровича Стеценка». Саме вона стала першою в Україні загальнодоступною музичною бібліотекою з постійним штатом працівників, з читальним залом, користування яким дозволялося не тільки членам Товариства, але й іншим відвідувачам . Ідеї та заклади, що були проголошені у «Положенні» і вдосконалені Музичною Комісією Товариства, незважаючи навіть на те, що у свій час їх не вдалося здійснити повністю, стали важливої складовою майбутнього розвитку бібліотечної справи в Україні .
Оцінюючи нотно-видавничу діяльність «Дніпросоюзу», Микола Грінченко писав, що «лише колишній «Дніпросоюз» поставив був цю справу на тверді ноги... За дуже короткий час його існування в справі нотовидавництва, він зробив майже стільки, скільки далі зроблено було і Державним видавництвом України, і «Книгоспілкою», і «Музичним підприємством у Києві»... В цьому видавництві виразно виявляє себе тенденція стимулювати відродження і розвиток української музичної культури, до того занедбаної, забитої, пригнобленої» . Нотно-видавнича діяльність «Дніпросоюзу» обмежується лише двома-трьома роками, проте, завдяки невтомної праці фахівців й особливо, високопрофесійної, самовідданої, діяльності К. Стеценка, кількість творів, підготовлених до друку і виданих цим видавництвом, є досить значною. Багатогранною є культурна спадщина К. Стеценка – видатний композитор, хормейстер, педагог, науковець, громадський діяч. Важко переоцінити і просвітницькі ініціативи К. Г. Стеценка у справі розвитку вітчизняної культури, популяризації кращих надбань музичного мистецтва. Надзвичайно важливою у цьому напрямку була нетривала у часі, але надзвичайне вагома за результатами, надбаннями діяльність Кирила Стеценка у «Дніпросоюзі».
Використані джерела:
Архівні документи
Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ)
1. Дніпровський Союз Споживчих Союзів України [облікові документи, звіти та плани Культурно-просвітницького відділу]. [Рукопис]. – ІР НБУВ, Ф. 50, № 778 – 56 арк.
2. Інвентарний каталог МТБ ім. Стеценка при Муз. Т-ві ім. Леонтовича (кол. Нотозбірні Дніпросоюзу). 30 серпня 1918–16 травня 1924 рр. [Рукопис]. – ІР НБУВ, Ф. 50, № 944 – 146 арк.
3. Музичне Товариство імені М. Леонтовича. Листування з Губсоюзом. – К., 8 лютого – 22 липня 1922 р. [Рукопис]. – ІР НБУВ, Ф. 50, № 433 – 4 арк.
4. Музичне Товариство імені М. Леонтовича. Музична комісія. Протоколи засідань. – К., 9 лютого – 20 грудня 1923 р. [Рукопис]. – ІР НБУВ, Ф. 50, № 552 – 18 арк.
5. Протоколи засідань колегії Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України [Київ, 1919–1920 рр.]. [Рукопис]. – ІР НБУВ, Ф. 50, № 779. – 6 арк.
6. [Стеценко К. Г.] До президії Об'єднаних Рад Українських парахвій м. Києва. Музично-хорової Комісії : Доклад [Київ, 1917–1919 рр.]. [Рукопис]. – ІР НБУВ, Ф. 62, № 219. – 4 арк.
Список використаної літератури
7. Гордійчук М. Пилип Козицький [Текст]. – К., 1985. – 64 с.
8. Енциклопедія українознавства [Текст] / НТШ; Гол. ред. В. Кубійович. – Т. 2. – Перевид. – Л.: Молоде життя, 1993. – С. 547.
9. З історії утворення музичного товариства імені М. Д. Леонтовича [Текст] // Український музичний архів. – Вип. 2 / Упоряд. М. Степаненка. – К.: Центрмузінформ, 1999. – С. 6.
10. Історія української музики [Текст]. Т. 4 : 1917–1941. – К.: Наукова думка, 1992. – 615 с.
11. Козицький П. Кирило Стеценко [Текст] // Музика: Місяшник музичної культури. – К.: Музичне т во ім. Леонтовича, 1923. – Ч. 2. – С. 3–6
12. Кузик В. З історії утворення музичного товариства імені М. Д. Леонтовича [Текст] // Український музичний архів. – Вип. 2 / Упоряд. та загальна ред. М. Степаненка. – К.: Центрмузінформ, 1999. – С. 6.
13. Пархоменко Л. О. Кирило Стеценко [Текст]. – К.: Музична Україна, 2009. – 392 с.
14. Савченко І. В. Українські нотні видання 1917–1923 років у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : Науковий каталог [Текст] / НАН України. Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; Наук. ред. Л. В. Івченко. – К., 2007. – 384 с.
15. Товариству ім. Миколи Леонтовича 75 років [Текст]. – К.: Центр музичної інформації Спілки композиторів України, 1996. – [12 с.].
16. Юрченко М. С. Духовна музика // Історія української музики. Т. 4 : 1917–1941. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 108.