Газета «Киевлянин» як джерело вивчення сімейних конфліктів початку ХХ ст.

Тези доповіді

УДК 94 (477) «18/19»
Кругляк Марина Едуардівна,
ORCID: https:// orcid.org/0000-0003-3837-0982
кандидат історичних наук, доцент,
викладач суспільних дисциплін,
ВСП «Житомирський торговельно-економічний
фаховий коледж ДТЕУ»,
м. Житомир, Україна
e-mail: marinakrugljak@ukr.net

ГАЗЕТА «КИЕВЛЯНИН» ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ КОНФЛІКТІВ ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Розглянуто особливості висвітлення сімейних конфліктів початку ХХ ст. на сторінках щоденної газети «Киевлянин». Доведено унікальність даного джерела інформації для відтворення повсякденного життя мешканців Наддніпрянської України завдяки розміщенню на шпальтах газети як офіційної, так і неофіційної інформації (замітки, судова хроніка, новини з-за кордону, оголошення тощо).
Ключові слова: преса, сімейні конфлікти, акушерка, розлучення, замах на вбивство.

Вагомим джерелом дослідження сімейних конфліктів початку ХХ ст. є пресові видання. Унікальність даного джерела полягає в різноплановості інформації, яку можна розмістити на шпальтах газет – від невеликої замітки до спогадів та аналітичних матеріалів, підготовлених відомим журналістом, чи офіційно-ділової документації. На початку ХХ ст. у Києві найбільш популярною газетою можна вважати «Киевлянин». Обставини сьогодення дають змогу констатувати й той факт, що «Киевлянин» якнайкраще зберігся з-поміж десятків періодичних видань Києва, а на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського кожний охочий може безпосередньо ознайомитися з відсканованими номерами початку ХХ ст.
«Киевлянин» – це літературна й політична газета підросійської (Наддніпрянської) України, що видавалася з 1864 по 1919 рік, спершу – тричі на тиждень, а з кінця 1879 року – щодня. Отож, на початку ХХ ст. щороку виходило від 359 до 361 номера. Це було одне з найвпливовіших видань Києва; газета відзначалася реакційно-монархічним спрямуванням й на своїх шпальтах обстоювала інтереси російських поміщиків в Україні, абсолютизм влади, проповідувала нагальну потребу в русифікації «Південно-Західного краю». Це була одна з найбільших газет, що видавалася в Наддніпрянській Україні, її читали консерватори, чиновники й подеколи – ліберальні кола. Умовно видання можна поділити на офіційний і неофіційний відділи. Перший містив урядові розпорядження та офіційну інформацію, другий мав такі рубрики: «Місцеві звістки»; «Закордонні новини»; «Внутрішні відомості»; «Судова хроніка»; «Телеграми»; «Зі світу науки» тощо.
Інформацію про сімейні конфлікти найбільшою мірою знаходимо у розділі «Місцеві звістки». Найчастіше журналіст прагнув подати коротку інформацію про якийсь інцидент. Зокрема, в замітці «Жорстокий чоловік» (1901 р., № 15, 15 січня) йдеться про те, як до Івана Скорохода, що проживав на Софійській вулиці, з села приїхала його дружина Олена. Чоловік не дуже зрадів цьому й жорстоко її побив. Жінка влаштувала істерику, сусіди почули її крики й вирішили прийти на допомогу й забрати її від розлюченого чоловіка. Жінку було відвезено в Олександрівську лікарню. А ось дворянин Владислав Грабовський, про якого писав «Киевлянин» 2 жовтня 1901 року (№ 272), став «героєм» замітки під назвою «Замах на вбивство дружини». 30 вересня, опівночі, він стріляв з револьвера у свою дружину Тамару Грабовську, поблизу їхнього будинку на Фундуклеївській вулиці. Прикметно, що оглядач газети хоче розповісти побільше деталей й не обмежується констатацією факту замаху: він додає, що куля зачепила ліву руку, що вистрілити вдруге чоловікові завадили городовий та нічний сторож, що Тамара невдовзі опинилася у клініці. Також журналіст подає версію жінки і видно, що він їй співчуває. У червні 1901 року Тамара (вона працює балериною в театрі) одружилася із Владиславом Грабовським, однак змогла з ним прожити лише чотири дні, а потім залишила його. Чоловік постійно її переслідував після цього. Сам же Грабовський пояснив, що хотів убити спершу дружину, а потім й себе.
У замітці від 13 листопада 1901 року (№ 314) під назвою «Жоновбивство» розповідалося, з посиланням на «Харьковские губернские ведомости», про селянина з Козіївки Богодухівського повіту Матвія Скакуна, який 5 листопада звернувся до богодухівського адвоката з такою інформацією: хтось убив його дружину, й він не знає, до кого слід піти. Адвокат рекомендував повідомити про все поліції. У відділку звернули увагу на плутанину у свідченнях Скакуна й довели, що саме він є вбивцею дружини. Обставини справи такі: сім місяців тому Скакун одружився, однак дружина на той момент уже була вагітною й не від нього. Через це у родині частими були бійки і чвари. Врешті-решт, 19-річний чоловік зважився застрелити свою 22-річну дружину.
Ще одна цікава лінія – оповіді про чоловіків-двоєжонців чи навіть троєжонців. Причому подібні історії часто стосувалися не лише киян й були передруковані з провінційних газет, зокрема газети «Одесские Новости». У рубриці «Останні новини» 11 червня 1901 року «Киевлянин» розповідав про грецького підданого Анастасія Панайоті, що 1900 року приїхав до Одеси з Константинополя. Чоловік зустрів молоду дівчину К. Федорову, став з нею зустрічатися й нарешті одружився. Невдовзі до Анастасія завітав немолодий чоловік, який здивувався появі вдома в Панайоті дружини. З’ясувалося, що грек залишив у Константинополі дружину з дітьми, а цей старий чоловік – то його тесть. Про це було повідомлено поліції. Врешті-решт, було встановлено, що Панайоті, за допомогою товаришів, дістав необхідні для нового одруження документи, в яких його було вказано за вдівця. Одружившись в Одесі, він написав своїй першій дружині, що їде до Індії шукати щастя. Однак дружина все одно дізналася про нове місце перебування чоловіка й відправила свого батька для з’ясування всіх обставин.
Чимало інформації знаходимо й у рубриці «Судова хроніка». Подеколи справи, що пропонувалися до уваги читачів, були настільки великими за обсягом, що їм приділи декілька номерів. 1901 року такою резонансною подією стала «Справа акушерки Георгієвської» (№ 253, 254). 12 вересня 1901 року Київський окружний суд, за участі присяжних засідателів, розглядав справу акушерки Олімпіади Георгієвської, яку обвинувачували у «витравлюванні плоду» в Тетяни Кубарської, внаслідок чого остання померла. Журналіст детально описав обставини справи, дав характеристику подружньому життю Кубарських, розмістив допити свідків, зокрема чоловіка померлої, розповів про процедуру прийняття рішення й про вердикт – ув’язнення акушерки на чотири роки.
Окрім поданих вище заміток, на сторінках «Киевлянина» розміщено чимало публікацій із назвами: «Дітовбивство», «Торгівля живим товаром», «Залишені діти», «Сімейна драма», «Романтична історія», «Чоловіковбивство». 1902 року оглядач Н. Т. у № 225 (16 серпня), № 231 (22 серпня), № 237 (28 серпня), № 301 (31 жовтня), № 305 (4 листопада) міркував про нагальність юридичного впорядкування питання про роздільне проживання подружжя та розлучення. Після поразки революції 1905–1907 рр. все більше зустрічаємо публікацій про самогубства (у Російській імперії у цей час відбулося декілька хвиль самогубств, зокрема студентських), облиття сірчаною кислотою одного з членів подружжя під час сварки, виявлення та закриття таємних притонів, арешт сутенерів й розкриття справ з торгівлі живим товаром.
Надзвичайно цікавими є «Оголошення». У цьому розділі зустрічаємо різноманітну інформацію – від реклами презервативів та засобів для покращення дітородної функції до реклам акушерських клінік, в тому числі для «секретних породіль», послуг адвокатів, що допоможуть розірвати шлюб. Цікавими є такі оголошення: «Для всиновлення пропонують немовля, хлопчика. Велика Васильківська, 28, спитати швейцара» (1903, № 1, 1 січня).
Деякі замітки були гумористичного спрямування. Так, 16 жовтня 1903 року (№ 286), з посиланням на «Одесский листок», оглядач «Киевлянина» розповідав, як у Миколаєві на базарі чоловік продав свою дружину знайомому за 7 крб 50 коп. Насамкінець журналіст зазначає, що колишній чоловік часто відвідує свою «продану» дружину та її нового чоловіка, разом з ними випиває й закусує й часто звертається до неї з проханням не втікати, що вона неодноразово вже робила.
Отже, на сторінках «Киевлянина» якнайширше подано різнопланову інформацію про сімейні конфлікти початку ХХ ст., інколи показано причини їхньої появи та способи розв’язання, які, на жаль, часто завершувалися пораненням чи навіть загибеллю чоловіка/дружини. Дискусія в суспільстві про розлучення, яка стала актуальною для тогочасного суспільства, також відобразилася на сторінках преси, паралельно із констатацією наявності таких явищ, як аборти, проституція, підкидання дітей, самогубства.

UDK 94 (477) «18/19»
Maryna Krugliak,
ORCID: https:// orcid.org/0000-0003-3837-0982,
Candidate of Historical Sciences, Associate Professor,
Social Studies Teacher of Zhytomyr College of Trade and Economics of State University of Trade and Economics,
Zhytomyr, Ukraine
e-mail: marinakrugljak@ukr.net

THE NEWSPAPER “KIEVLIANIN” AS A SOURCE OF THE STUDY OF FAMILY CONFLICTS AT THE BEGINNING OF THE 20TH CENTURY
The peculiarities of coverage of family conflicts at the beginning of the 20th century on the pages of the daily newspaper “Kievlianin” are considered. The uniqueness of this source of information for reproducing the daily life of the residents of Naddniprianska Ukraine has been proven thanks to the placement of both official and unofficial information (notes, court chronicles, news from abroad, announcements, etc.) in the newspaper's columns.
Key words: press, family conflicts, midwife, divorce, attempted murder.