МУЗИЧНІ ДЖЕРЕЛА З «МАТИЦЕ СРПСКА» : ПРОДОВЖУЮЧИ ДОСЛІДЖЕННЯ Н. О. ГЕРАСИМОВОЇ-ПЕРСИДСЬКОЇ

Тези доповіді

УДК 783.2 (477)
Івченко, Лариса Василівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2562-3979,
кандидатка мистецтвознавства,
завідувач відділу,
відділ музичних фондів,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

Шкурган Оксана Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0003-4781-3853,
докторка гуманістичних наук у галузі мистецтвознавства,
Спілка польських музикантів-aртистів,
Варшава, Польща
е-mail: o.shkurgan@wp.pl

МУЗИЧНІ ДЖЕРЕЛА З «МАТИЦЕ СРПСКА» : ПРОДОВЖУЮЧИ ДОСЛІДЖЕННЯ Н. О. ГЕРАСИМОВОЇ-ПЕРСИДСЬКОЇ

Встановлено походження рукописів з українськими партесними творами з бібліотеки «Матице Српска» (Нові Сад, Сербія). Їх перший власник – Кирило Розумовський, гетьман Лівобережної України у 1750−1764 рр.
Ключові слова: Ніна Герасимова-Персидська, Кирило Розумовський, Сава Текелія, Матиця Cербська, музичні рукописи, українська партесна музика, бібліотека гетьмана.

Джерела української партесної музики, що зберігаються у бібліотеці «Матице Српска» (далі – МС) у Новому Саді (Сербія) були введені до світового наукового і культурного обігу наприкінці ХХ століття українськими музикознавцями Мирославом Антоновичем (1917−2006) і Ніною Герасимовою-Персидською (1927−2020). Завдяки популярності і значущості зазначених джерел вони були відібрані для представлення у Цифровій бібліотеці Матиці Сербської (проект «Дигитална Библиотекa Матице српске» розпочато у 2006 р.) і на цей час поголосники концертів, як і багато інших документів бібліотеки, представлено і в електронній бібліотеці і повними текстами на сайті МС. Це дало нам змогу отримати відповіді на деякі питання, що ставилися першими дослідниками, але на той час ще не могли бути вирішеними, а саме виявити їх походження.
Визнаний світовий авторитет і знавець музики бароко, теорії та історії партесного співу, невтомна і талановита дослідниця української музичної минувшини Н. О. Герасимова-Персидська опублікувала у 1991 р. нотну збірку «Українські партесні мотети початку ХVIII століття з Югославських зібрань» (Київ : Муз. Україна, 1991. 453 с.), де виступила як редактор-упорядник і автор вступної статті. Дослідниця звела поголосники у партитуру і репрезентувала майже половину з 5-ти і 6-тиголосних партесних концертів (21 з 53), знайдених у бібліотеці МС. У передмові до нотної збірки мотетів-концертів (1991, с. 3−19), а також у статті «Музичні знахідки з «Матице Српске» зі збірника «Український музичний архів» (1995, с. 9−19) дослідницею було проаналізовано нотні рукописи методами різних джерелознавчих і музикознавчих дисциплін. Одним з перших і найважливіших питань Герасимова-Персидська в обох своїх публікаціях про джерела партесних концертів з МC вважає з’ясування походження рукописів, виявлення колишнього власника або замовника рукописних книг. М. Антонович, котрий опублікував п’ять 5-ти голосних мотетів-концертів ще у 1974 році, у передмові до свого видання зазначив, наче аксіому, що рукописи привіз у Сербію Мануїл Козачинський (1699−1755), відомий як чернець Михайло Козачинський, але Герасимова-Персидська справедливо наголошувала, що «підтверджень цьому факту нема» («Українські партесні мотети початку ХVIII століття…» с. 3) і що «походження рукописів поки що невідомо» («Музичні знахідки з «Матице Српске», с. 9). У той же час, саме у дослідженнях Герасимової-Персидської повідомляється, що в усіх 13 рукописних книгах українських партесних концертів з МС міститься два різновиди старих власницьких печаток. Перший − у вигляді відтиснутої «монограми CR під короною з дев’ятьма зубцями» («Музичні знахідки з «Матице Српске» … с. 9), а також печатки «Сава Тюкюли». Завдяки цьому Герасимова-Персидська висловила гіпотезу про те, що саме Сава Текелія передав примірники рукописів у бібліотеку «Текеліанум».
Сава Текелія (1761–1842) – сербський шляхтич, перший сербський доктор права, філантроп і меценат, засновник Текеліанума, одного з найбільших фондів для сербської молоді за межами Сербії, президент літературно-наукового і культурно-освітнього товариства «Матице српске». У 1838 році при товаристві МС, яке на той час знаходилось в угорському Пешті, Сава Текелія заснував бібліотеку, до якої згідно зі заповітом, після його смерті надійшла власна книгозбірня з родинного міста Арад. На сьогодні вона так само зберігається у фондах Бібліотеки МС, але у Новому Саді (зібрання разом з бібліотекою МС декілька разів змінювала місцезнаходження). Особиста «Библиотека Саве Текелиjе» − одна з найцінніших колекцій для МС, вона налічує 1984 книги п’ятнадцятьма мовами. Усі її рукописні та друковані книги мають власницькі підписи сербського шляхтича. А це означає, що 13 рукописних книг з українськими партесними мотетами не були частиною приватної бібліотеки Сави Текелія. Натомість, у МС зберігається колекція «Библиотека Текелиjанума» (7111 одиниць), в склад якої входять рукописи, стародруки та видання без власницьких ознак приватної збірки Сави Текелія, при тому вони з екслібрисами, печатками, штампами, що свідчать про їх колишніх приватних власників. Печатки, якими позначалися примірники з бібліотеки Текеліанума мають декілька різновидів, виготовлялися вже після смерті Сави Текелія, у т. ч. і печатка «Сава Тюкюли» (1850−1880 роки), що є на сторінках 13 рукописних книг-поголосників партесних концертів.
Отже, ані Михайло Козачинський, ні Сава Текелія не відповідають ролі власників або замовників поголосників українських партесних концертів. Козачинський виїхав з Сербії у 1736 р., а рукописи, згідно дослідженню філіграней сербським науковцем Борчем Мором (Руско-украјински музички рукописи … из ХVІІІ века у библиотеци Матице Српске. Годишњак Библиотеке Матице Српске за 2022. 2021, с. 77−93) мають пізніший термін виникнення. Про роль Сави Текелія, відносно придбання або передачі зазначених поголосників до бібліотеки − так само не маємо достатньо аргументів. Необхідно було спробувати відшукати замовника або власника, який мав би монограму – скоріш за все з ініціалами CR, графський титул, оскільки власницька печатка під графською короною з 9-ю перлами, був достатньо заможним, щоби замовляти копії книг, дбати про їх оздоблення, шкіряну оправу і золотий обріз. А головна зачіпка-уліка − професійно виготовлена печатка спеціально для маркування примірників бібліотеки. Виникла ідея пошукати власника-замовника серед наявних друкованих книг у зібранні Текеліанума.
На підготовчому етапі дослідження ми ознайомилися з сучасними друкованими каталогами колекцій МС, доступними у цифровій Бібліотеці МС, де подано описи 9.095 рукописних і друкованих джерел з XV–першої половини XX ст. (література представлена 19 іноземними мовами). Йдеться про серію під редакцією Миро Вуксановича «Каталог легата Библиотеке Матице Српске», (Нови Сад, кн. II, 1997; кн. III, 2001; кн. IV, 2003; кн. V, 2004). Наша увага зосередилася на джерелах латинською, грецькою, французькою, німецькою, італійською, англійською, голландською, іспанською, польською, чеською та російською мовами, тобто тими мовах, які теоретично могли бути у складі бібліотеки освіченого бібліофіла, можливо аристократа, скоріш за все українського походження (бо музика зафіксована у книгах – українські партесні мотети-концерти). Загалом нами було проаналізовано інформацію щодо 6380 бібліотечних одиниць – 4665 з Бібліотеки Текеліанума та 1715 з Бібліотеки Сави Текелія. У бібліографічних описах печатка «CR» жодного разу не трапилася, отже і не коментувалася, і не атрибутувалася, хоча в ілюстраціях до друкованих каталогів було видно, що ця печатка є на титульних аркушах деяких книг.
На наступному етапі наукової роботи в бібліотечних зібраннях МС нами було опрацьовано de visu група з 3000 джерел, що були відібрані як потенційно відповідні нашим пошукам. На сьогодні вдалось встановити, що в зібраннях Бібліотеки МС зберігається 52 облікові одиниці з печаткою «CR», серед яких 13 рукописних книг з партесними творами та 39 стародруків (32 назви, деякі видання мають по кілька томів). З них 7 богослужебних видань – кириличних книг церковно-слов'янською мовою. Решта 25 видань світського змісту, що надруковані так званим «гражданським» шрифтом. Хронологічний період публікацій охоплює роки від 1722 по 1786. Переважна більшість з них приходиться на 60–70 роки XVIII ст.
Одна з книг «Письма Петра Великого, писанные к генерал-фельдмаршалу […] Борису Петровичю [!] Шереметеву…», видана у 1774 р. у типографії московського університету, підтвердила давню гіпотезу про належність знаку «CR» Кирилові Розумовському. На титулі міститься дарчий напис від автора власнику: «Милостивому […] Графу Кириле Григорьевичу разумовскому». Підтверджує цей висновок про власника печатки стаття Андрія Полєтаєва «Старопечатные книги XVII−XVIII вв. в собрании Православного музея Верхотурского Свято-Николаевского мужского монастиря. Часть 3» (Вестник Екатеринбургской духовной семинарии. 2019. № 4. С. 76, 95). Любов до бібліотек К. Розумовського, а також опис знайдених книг з його бібліотек стануть темою наступних розвідок. Питання щодо виникнення і мети виготовлення своєрідної антології духовних мотетів для 3, 5 і 6 голосів (до речі, досить не зручного розміру для практичного використання), питання про шляхи і цілі передачі чи купівлі нот і книг з бібліотеки останнього гетьмана Правобережної України, ще залишилися відкритими.
Зауважимо, що музичних джерел з печаткою «CR» було більше, ніж є зараз. У рукописному каталозі Списак књиг из Текелиjине књижнице коja je у Нови Сад била принесена з 21 червня 1875 року авторства Антонія Хаджича (шифр: РР IV 44, с. 104) зафіксовано три поголосника, а до наших часів зберіглися тільки два – Тенор 1-й і Бас, бракує Тенора 2-го. У рукописах для трьох голосів містилися Служба Божа і 50 триголосних мотетів- концертів.
Безсумнівно праця принесла очікувані результати завдяки приязному ставленню усіх співробітників відділу стародруків та колекцій МС, зокрема завідувачки відділу п. Душиці Грбич, розумінню колегами складності наших завдань та обмеження у часі, сприянню доступу до всіх потрібних нам бібліотечних одиниць.

UDC 783.2 (477)
Larysa Ivchenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2562-3979,
Candidate of Art History,
Head of Music Books and Collections Department,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

Oksana Shkurgan,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0003-4781-3853,
PhD in Arts studies,
Association of Polish Artists Musicians,
Warsaw, Poland
е-mail: o.shkurgan@wp.pl