СТАНДАРТИЗАЦІЯ КАТАЛОЖНОЇ СПРАВИ У КИТАЙСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ (ОГЛЯД ПУБЛІКАЦІЙ)

Тези доповіді

025.3(083.74)(510)
Суттєві соціальні та економічні зміни останніх трьох десятиліть після початку проведення політики реформ та відкритості у Китаї стали вагомим чинником пожвавлення наукових та освітніх процесів. Ці зміни разом зі значним прогресом програмного забезпечення, доступністю комп’ютерного устаткування та гострою потребою країни у вихованні кваліфікованих кадрів стали рушійною силою оновлення та перетворень у бібліотечній галузі.
Недостатнє фінансування громадських бібліотек з боку держави у 1980–1990 рр. стало вагомим чинником оптимізації та уніфікації процесів каталогізації, що дозволило відчутно скоротити витрати на неї шляхом запозичення вже існуючих записів замість створення нових. Початок цих процесів прийнято розглядати як один з етапів створення єдиного національного електронного каталогу. Зокрема для КНР показовим прикладом економії витрат на каталогізаційні процеси став досвід Гонконгу, де значний обсяг бібліотечних фондів складають англомовні видання, що входять до каталогів США та інших країн (у середньому 30-50%).
Автоматизація бібліотечних процесів почалася в Китаї на початку 1980-х років. Китайський машиночитаний каталог CNMARC було сформовано на основі UNIMARC – вже у 1986 р., а з 1989 р. він використовувася для китайськомовних матеріалів разом із USMARC (для матеріалів європейськими мовами). До сьогодні використання обох форматів є нормою для китайських бібліотек, щоправда неодноразово розглядалася можливість використання CNMARC для усіх матеріалів незалежно від мови. Це усунуло б необхідність опанування каталогізаторами одразу двох форматів та є зручним для тих бібліотечних систем, бази даних яких спроможні підтримувати лише один формат. Хоча у бібліотеках зі значними іншомовними фондами перевага надається використанню форматів USMARC або MARC21.
Одним з найбільших досягнень бібліотечної справи КНР є два головні бібліотечні консорціуми: CALIS (China Academic Library and Information System), котрий в першу чергу було створено з метою обслуговування університетських бібліотек, та CASHL (China Academic Humanities and Social Sciences Library), котрий надає доступ до китайських та іноземних періодичних видань з гуманітарних та соціальних наук. Завдяки створенню єдиної університетської бібліотечної системи суттєво спростився доступ до матеріалів та процес каталогізації. Наприклад, у бібліотеці одного з найбільших вишів КНР – Університету Цінхуа приблизно 75% усіх записів є завантаженими з єдиного каталогу CALIS.
Одним з найвагоміших внесків до розвитку та осучаснення бібліотечної справи у КНР стало втілення так званого «Проекту 211», створеного Міністерством освіти Китаю. Його призначення – підтримка ста найкращих вишів країни з кінцевою метою виведення їх на перші місця у світових рейтингах. Саме в рамках цього проекту було виділено значні кошти на створення університетського бібліотечного консорціуму.
Нині у КНР діють дві великі бібліотечні системи: система Національної бібліотеки Китаю, що підпорядковується Міністерству культури КНР та університетський консорціум CALIS, створення та розвиток якого відбувався за активного сприяння Міністерства освіти КНР. Не зважаючи на те, що практично всі аспекти бібліотечної справи Китаю регламентуються Міністерством культури, ці два консорціуми мають деякі відмінності у структурі та у тлумаченні стандартів. Зокрема у Національній бібліотеці Китаю бібліографічний опис здійснюється за правилами CCR2 (Chinese cataloguing rules – Китайські правила каталогізації). Перша версія CCR була укладена у 1983 р. на Тайвані, за її основу було взято застарілі на той час «Правила каталогізації китайських книг», але суттєві зміни та доповнення до них було взято з AACR2 (друге видання Anglo–American Cataloguing Rules – Англо-Американських правил каталогізації). Згодом, у 1996 р. ці правила були прийняті Національною бібліотекою Китаю. Проте вже у 2002 р. було створено комітет їх перегляду та модернізації відповідно до потреб бібліотечної справи ХХІ століття і у 2005 р. у світ вийшла друга редакція – CCR2, яка є чинною й сьогодні.
У китайській каталогізації існують деякі внутрішні чинники, що спричиняють відходження від міжнародних правил. Більшість китайських спеціалістів схиляється в таких випадках до дотримання норм ISBD, окрім єдиного – коли титульна сторінка виконана у художній каліграфічній формі. В такому разі інформація про видання береться з будь-якої іншої сторінки. Проблема полягає в тому, що заголовок у рукописному вигляді може містити написи нестандартної форми (діалектні ієрогліфи, рідковживані варіанти ієрогліфів, що відсутні у стандартних таблицях символів а, відповідно, не можуть бути правильно записані при електронному бібліографічному описі), а на сторінці з вихідними даними інформація завжди подається видавцем найбільш точно та відповідно до державних вимог випуску друкованої продукції. Слід відмітити, що проблеми з різнописами ієрогліфів поступово відходять у минуле завдяки вдосконаленню таблиць символів. Проте й досі можна зустріти сучасні видання з різнописами ієрогліфів на титульній сторінці (у назві або у відомостях про відповідальність). Цю особливість передбачено у стандарті CCR2, який використовується в Національній бібліотеці, але згідно з міжнародними принципами каталогізації ICP (International Cataloguing Principles) ІФЛА, які прийнято в університетському консорціумі, опис проводиться виключно за титульною сторінкою.
Отже, незважаючи на чималі досягнення та швидкий поступ на шляху до створення оптимальних та ефективних засобів каталогізації, у бібліотечній справі континентального Китаю (на відміну від Тайваню та Гонконгу, де обмін бібліографічною інформацією розпочався дещо раніше) досі існують значні проблеми у дотриманні єдиного стандарту. Неоднорідність державної фінансової підтримки університетських та громадських бібліотек стала причиною того, що бібліотечний консорціум CALIS завдяки активному спонсоруванню з боку уряду в рамках державного «Проекту 211» став серйозним конкурентом Національної бібліотеки Китаю.