Бібліометрика у реферативній базі даних "Україніка наукова"

Тези доповіді

Визначаючи місце бібліометрії в системі наук, одні дослідники виділяють її в самостійну дисципліну, інші - в комплексі математичних і статистичних методів, що складають структурну частину методології однієї з аналізованих дисциплін. Існує декілька визначень (трактувань) поняття бібліометрії.
На наш погляд, найбільш вдалим є наступне формулювання: бібліометрія - це наукова дисципліна, що займається вивченням документів на основі кількісного аналізу первинних і вторинних джерел інформації за допомогою різних формалізованих методів з метою одержання даних про ефективність наукових областей і прогнозування їх розвитку. Бібліоме́трія передбачає використання математичних і статистичних методів вивчення потоків наукових документів з метою виявлення тенденцій розвитку предметних галузей, особливостей авторства і взаємного впливу публікацій. Це такі методи, як: аналіз цитування; аналіз реферативних журналів; аналіз кількісних характеристик первинних документів; кількісний аналіз публікацій окремих авторів і їх цитування; кількісний аналіз публікацій вчених окремих країн світу і держав, а також окремих наукових колективів; теоретичні питання, зокрема дослідження закономірностей зростання, старіння і рангового розподілу наукових документів та ін. Об'єктами бібліометричних досліджень науки є публікації, згруповані за різними ознаками: авторами, журналами, тематичними рубриками, країнами та ін. Бібліометричні зв'язки, такі як цитування, взаємне цитування та взаємні посилання, авторське співцитування і колективне авторство, забезпечують документне підтвердження комунікацій у межах наукових галузей і між ними.
Останніми роками з'явилися близькі до бібліометрії напрями досліджень - інформетрія, наукометрія, вебометрія, кіберметрія та ін., які також вивчають кількісні закономірності, у тому числі і документопотоків. В їх основі також знаходяться бібліометричні прийоми, тільки пов'язані вони з новими напрямами в дослідженні інформації, використовуються для опису різних методологій, у кожного своя історія виникнення і сфера використання.
У ході проведеного нами дослідження щодо сучасного стану бібліометричних досліджень в Україні (за матеріалами реферативної бази даних «Україніка наукова») виявлено, що найбільш часто ототожнюють поняття: бібліометрія та наукометрія.
Наукометрія - наукова дисципліна, яка вивчає еволюцію науки через численні вимірювання наукової інформації, такі як кількість наукових статей, опублікованих в даний період часу, цитованість тощо. Тобто, об’єктами наукометричних досліджень науки є ті ж, що й бібліометричних. Але на відміну від бібліометрії, наукометрія передбачає проведення експертних досліджень, узагальнень, оцінювання, вироблення науково обгрунтованих висновків і рекомендацій. Наукометрію часто застосовують як абсолютну основу оцінки виконання і фінансування різних наукових одиниць (інститутів, команд, індивідуумів).
За результатами проведеного дослідження інформаційного масиву реферативної бази даних «Україніка наукова» (а відповідно й Українського реферативного журналу «Джерело», що видається на її основі) за період 1999 – 2013 рр. нами встановлено, що бібліометричні й наукометричні дослідження мали певні періоди підйому та спаду, що, скоріш за все, було пов’язано з об’єктивними причинами (економічними, зокрема, фінансуванням наукових досліджень, організаційними, плановими та ін.).


Рис. 1


Наведений графік наочно демонструє, що більша частка публікацій, які висвітлюють результати бібліо- та наукометричних досліджень припадає на період 1999 – 2000 рр., другий період активізації досліджень і, відповідно, зростання кількості публікацій - 2006 – 2009 рр.
Перший період підйому характеризувався розглядом динаміки досліджуваних об’єктів (публікацій окремих авторів, їх розподіл за рубриками наукових журналів, типовидової, мовної та географічної структур тощо, а також їх використання у бібліотеко- та наукознавчих дослідженнях).
Серед дослідників того періоду слід відзначити Кияка Б.Р., Кобелєва О., Матяш І. та ін., які висвітлювали теоретичні та практичні аспекти бібліометрії й наукометрії, застосування їх методів для наукового прогнозування, аналізу тогочасного стану бібліотекознавства, досліджень української архівної періодики та ін. Заслуговують на увагу також праці Чіженкової Р.А. цього періоду, присвячені аналізу бібліометричних показників нейрофізіологічних досліджень дії електромагнітних полів, біологічної дії неіонізуючої радіації, СВЧ випромінювань, що засвідчує галузеве спрямування та застосування методів бібліометрії.
Другий період активізації публікацій у розглядуваній нами сфері характеризувався розширенням галузевого спектра застосування бібліо- та наукометричних досліджень, більш активного використання зарубіжних реферативних і наукометричних баз даних (Scopus, Web of Science, Science Sitation Index), які надавали змогу не тільки враховувати кількість публікацій, а й виявляти зв'язки між об'єктами, здійснювати їх кореляцію та класифікацію. Статистика публікацій і їх цитування дозволила виявляти закономірності, темпи розвитку науки і відзначати несподівані «прориви». Завдяки зазначеним базам даних стало можливим ввести ряд кількісних критеріїв для оцінювання стану науки в цілому й окремих її областей, а також оцінити внесок нашої держави в в загальносвітовий прогрес.
Необхідно зазначити, що у порівнянні з іншими країнами в Україні ще досить мало дослідників і наукових установ, які б займалися бібліо- та наукометричними дослідженнями, впровадженням їх результатів у процеси планування, прогнозування розвитку науки в цілому та її окремих напрямків, економічного та організаційного забезпечення цих процесів. Світовий досвід доводить їх перспективність та необхідність для подальшого розвитку суспільства, і Україна має скористатися цим досвідом для активізації наукових досліджень у вказаному напрямку.