Сучасні тенденції опису кириличних стародруків

Тези доповіді

Бондар Марія Андріївна,
аспірантка
Київського Національного університету
культури і мистецтв
р. т. (044)528-65-41
моб.т.093-668-57-87
ел. адреса marybondar@gmail.com


Сучасні тенденції опису кириличних стародруків

Як відомо, бібліографування видань та представлення їх в карткових. друкованих та електронних каталогах – на сьогодні це найбільш дієвий механізм їх введення в інформаційний та науковий обіг. Хоча бібліографічний опис і здійснюється за певними стандартами, діючими правилами та ДОСТами, все ж видозмінюється та удосконалюється з часом. Бібліографічні описи стародруків, тобто видань ХV–ХVІІІ ст. мають свої особливості, як загальні для усіх пам’яток цієї групи, так і специфічні для різних підгруп стародруків – інкунабулів та палеотипів, видань кириличного та гражданського друку, нотних, картографічних видань, ілюстративних альбомів чи окремих друкованих гравюр тощо.
Ми зупинимось на певних специфічних особливостях, характерних для кириличних стародруків, і трансформації і самих видів опису, і форм їх представлення в сучасному інформаційному просторі.
Предметом дослідження слугують каталоги кириличних стародруків, що вийшли друком у ХХІ ст., тобто починаючи з 2001 р. Варто відмітити, що стрімкий розвиток нових електронних технологій значно урізноманітнив форми представлення таких матеріалів. Поряд із традиційними друкованими виданнями постають електронні видання та бази даних. Електронні видання можуть виступати як паралельно з друкованими, так і самостійно.
За цей час ми нарахували щонайменше видань, серед яких 9 українських, щонайменше 18 російських. Як бачимо, основні виконавці – фахівці зі східнослов’янських бібліотек – Росії, а також України. Хоча і в невеликій кількості, по одному каталогу із Польщі та Литви. Фіксуються як каталоги, що продовжують попередні випуски, так і такі, що є самостійними окремими виданнями. Серед українських у 2002 р. вийшов четвертий випуск каталогів Львівської національної наукової бібліотеки імені В. І. Стефаника, авт.-укл. О. М. Колосовська, С. В. Гацкова, що вмістив опис видань друкарні Львівського Успенського ставропігійського братства 1591–1644 рр.
У 2001 р. вийшов друком «Каталог видань кириличного друку в установах Волині: 1600–1825», упорядники С. Н. Крейнін, О. Д. Огнєва, підготовлений під егідою Волинського краєзнавчого музею. Він містить опис 193 стародрукованих кириличних видань з фондів Волинського краєзнавчого музею, Володимир-Волинського музею, Луцького історико-культурного заповідника, Любомльського краєзнавчого музею, Маневицького та Торчинського музеїв. Публікація фіксує видання, надруковані у Варшаві, Вільнюсі, Києві, Клинцях, Львові, Москві, Почаєві, Санкт-Петербурзі. Включені до складу каталогу попримірникові описи цінні зазначення населеного пункту із вказівкою на сучасну його локалізацію. Має традиційні додатки – покажчики за друкарнями, назвами, авторами, покажчик осіб, згаданих у маргіналіях.
Провідним центром дослідження та бібліографування кириличних стародруків традиційно є Національна бібліотека імені В. І. Вернадського. У 2005 р. вийшло друком видання М. А. Шамрай «Маргіналії в стародруках кириличного шрифту 15–17 ст. з фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». У цій публікації основним об’єктом бібліографування стали не самі кириличні пам’ятки, а вміщені на їх сторінках власницькі або вкладні записи, за термінологією, що використовує укладачка, маргіналії. Каталог містить 493 описи видань ХV–ХVІІ ст., містить широку цікаву джерельну базу для подальших книгознавчих, джерелознавчих, історичних та інших досліджень. Серед каталогів кириличних стародруків ми не знайшли аналогів, тому каталог виступає цілком самобутнім історико-книжним та фактографічним джерелом.
Публікацію каталогів НБУВ продовжив каталог «Кириличні стародруки 15–17 ст. у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського» 2008 р., укладачі Н. П. Бондар, Р. Є. Кисельов, за участю Т. М. Росовецької. Публікація охоплює видання ХV–ХVІІ ст., містить 488 позицій опису видань, яким відповідають близько 1890 зафіксованих примірників. Каталог має фіксуючий характер, в ньому казано лише короткі відомості, що стосуються видання, зазначено кількість примірників, подано перелік їхніх шифрів та бібліографію. Географічно-хронологічний каталог доповнений детальними алфавітним та хронологічним покажчиками. На початку видання вміщено доволі велику передмову, до складу якої включено оглядові відомості стосовно збірки стародруків, окремих видань та примірників, зокрема такі, що вводяться у науковий обіг уперше. Ці відомості стосуються виявлених варіантів видань, переатрибуції примірників, рідкісних особливостей. Найцікавішою є інформація стосовно виявлення у процесі дослідження коректурного примірника стрятинського Служебника 1604 р. У передмові вміщено деякі загальні зауваження обліку та бібліографування стародруків, зокрема, стосовно конволютів.
У 2012 р. видано друком попримірниковий каталог «Видання Івана Федорова та Петра Мстиславця з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», автор Бондар Н. П. Публікація включає також і дослідження описаних тут примірників. Публікація містить як доволі детальне дослідження з різних аспектів опису та вивчення як видань, так і їх окремих примірників, а також дуже детальний бібліографічний опис 10 видань у 44 примірниках та супроводжується додатками. Підготовлене видання має велике значення як для бібліографів кириличних стародруків, так і для дослідників видавничого доробку східнослов’янських друкарів І. Федорова та П .Мстиславця.
Українські фахівці готують каталоги і невеликих за обсягом збірок кириличних стародруків. Зокрема, у 2005 р. опублікований каталог «Видання кириличного друку: 1581–1916», з описом примірників з фонду Національної парламентської бібліотеки України; укладач Н. Флегонтова. Однак каталог містить лише доволі невеликі описи видань, без зазначення особливостей опису примірників. Ще раніше, у 2001 р. опублікований російськомовний «Каталог старопечатных книг Луганского областного краеведческого музея» / сост. Н. Н. Коченко, Р. Ф. Чумак, А. С. Люлько. Описано поряд із іншими 11 кириличних стародруків. Описи короткі, попри це подано цікаві власницькі записи.
Активним центром дослідження кириличних стародруків виступає Музей книги і друкарства України. У 2008 р. видано друком «Каталог видань Почаївського та Унівського монастирів XVIІІ–XХ ст. із колекції Музею книги і друкарства України», підготовлений В. Г. Бочковською, Л. В. Хаухою та В. А. Адамовичем. Тут описано 56 примірників почаївських видань та 7 примірників унівських видань музейної збірки. Каталог вирізняється високим рівнем та ошатністю поліграфічного виконання, що загалом є рідкісним для сучасних українських бібліографічних видань, зокрема, хорошою якістю опублікованих зображень титульних аркушів, гравюр та ілюстративних прикрас почаївських та унівських видань.
Співробітники Музею, що активно співпрацюють з приватними колекціонерами, долучилися до створення ще одного видання, що містить описи в тому числі й кириличних стародруків, що у 2012 р. вийшло під назвою «Зібрання українських стародруків». Авторами бібліографічних описів стародруків та популярних статей про примірники видань є В. Г. Бочковська та Л. В. Хауха. Загалом видання презентує частину приватної колекції відомого українського діяча В. А. Гайдука. Визначається достатньо дорогим добротним та ошатним художнім оформленням. Загалом на мету видання було ввести в науковий обіг приватну колекцію і донести до широких кіл читачів викладені у популярній формі відомості про стародруки.
Варто відмітити, що електронні технології ще доволі мало позначилися у бібліографуванні українських стародруків. Тут варто відмітити лише електронні копії видань збірки НБУВ, що у вигляді повнотекстових копій у форматі pdf виставлені на сайті бібліотеки, а також бази даних стародруків, в тому числі й кириличних, на цьому ж сайті.
До самобутніх каталогів кириличних видань, безперечно, належить публікація «Напрестольні Євангелії ХVІ–ХVІІІ століть у зібранні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» укладений Л. А. Юріною, що вийшов друком 2005 р. Тут описано 209 примірників видань Євангелій у коштовних металевих оправах, сконцентрованих у збірці Києво-Печерського заповідника, що є найбільшою в Україні і однією із найбільших у світі. Оскільки Євангелія розміщувалися у храмах на престолах і вважалися найсакральнішими церковними книжковими пам’ятками, саме для них виготовлялися й найкоштовніші й найошатніші оправи. Тому в каталозі поєднано традиційні елементи бібліографічного опису кириличних стародруків, так і власницькі і вкладні записи, а також дуже детальний опис металевих окладів. Каталог містить велику кількість чорно-білих та кольорових ілюстрацій таких оправ, більшість із яких є шедеврами золотарського мистецтва.
Окремі стародруковані пам’ятки знаходять відображення у хронологічних каталогах збірок. 2005 р. виданий каталог видань ХVІ ст. зі збірки Наукової бібліотеки Одеського національного університету, укладений О. В. Полєвщиковою, куди за хронологічною ознакою включено два видання кириличного друку – Біблія (Острог, 1581) та «Книга о посництві» Василія Великого (Острог, 1594). Описи мають попримірниковий характер.
На жаль, поки що не вийшло інших каталогів, однак ми маємо інформацію, що вже підготовлені до друку каталоги стародруків Києво-Печерського історико-культурного заповідника (Л. А. Юріна), російських стародруків Острозького музею книги (С. В. Позіховська), триває робота над створенням каталогу львівських видань Музею книги і друкарства (В. Г. Бочковська, Л. В. Хауха).
Відтак аналіз сучасних наукових каталогів українських збірок кириличних стародруків свідчить про доволі активне бібліографічне опрацювання таких видань, про елементи наукових досліджень, що містить переважна більшість цих каталогів, та про подальші перспективи їх створення. На жаль, відчувається відсутність загальнодержавної програми з опрацювання стародруків, що дуже помітне у порівнянні з бібліографуванням та вивченням стародруків в Російській Федерації. Також не дуже активно розвивається процес використання сучасних електронних технологій, зокрема, паралельне створення електронних копій та ведення бах даних таких видань. Попри це найбільші українські книгозбірні залишаються провідними центрами із вивчення та бібліографічного опису кириличних стародруків