ВИДАВНИЧІ І НОТОТОРГІВЕЛЬНІ КАТАЛОГИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ РЕПЕРТУАРУ ВИДАВНИЦТВА ЇНДРЖИШЕКА

ЗаявникІвченко Лариса Василівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідСекція 6. Музична культура і музичні фонди бібліотек та архівів в умовах сьогодення
Назва доповідіВИДАВНИЧІ І НОТОТОРГІВЕЛЬНІ КАТАЛОГИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ РЕПЕРТУАРУ ВИДАВНИЦТВА ЇНДРЖИШЕКА
Інформація про співдоповідачівКожушко Євгенія Віталіївна
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 78.074
Івченко, Лариса Василівна
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2562-3979
кандидатка мистецтвознавства,
завідувачка відділу,
відділ музичних фондів
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

Кожушко, Євгенія Віталіївна
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9115-4050
молодша наукова співробітниця
відділ музичних фондів
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: kozhushko@nbuv.gov.ua


ВИДАВНИЧІ І НОТОТОРГІВЕЛЬНІ КАТАЛОГИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ РЕПЕРТУАРУ ВИДАВНИЦТВА ЇНДРЖИШЕКА

Видавничі і нототоргівельні каталоги Генриха Їндржишека – важливе бібліографічне джерело для реконструкції репертуару видавництва. Водночас, вони допомагають відтворити релевантну картину музичної культури Києва на початку ХХ століття.
Ключові слова: нотне видавництво, видавничий каталог, нототоргівельний каталог, Генрих Їндржишек, репертуар видавництва

У роки функціонування нотного видавництва Генріха Їндржишек на початку ХХ ст. були розповсюджені видавничі, але здебільшого торгівельні, рекламні каталоги. Вони друкувалися періодично, використовувалися для замовлення літератури, замінювалися щораз новими, розповсюджувалися безкоштовно, і тому тогочасними бібліотекарями не сприймалися творами друку, вартими постійного збереження і бібліографування. Пошук каталогів нотовидавця і власника музичного магазину Г. Їндржишека ставить перед дослідниками певні труднощі, кількість його рекламної продукції у вигляді каталогів залишається невстановленою, у тезах подаються відомості про основні з них.
Перший відомий каталог –– «Каталог лучших и практичнейших школ-самоучителей и этюдов для всех музыкальных инструментов» (16 сторінок), надрукований у Києві у типографії акціонерного товариства Н. Т. Корчак-Новицького у 1902 р. Оскільки це найраніший каталог, варто зауважити, що у ньому, як і в наступних нототоргівельних каталогах, фіксувалися видання різних видавців, що були в наявності і продавалися у магазині-депо Їндржишека.
Торгівельний каталог 1903 р. – «Список пьес для граммофона» (40 сторінок) –– стосувався грамплатівок (п’єс для грамофона, сам же грамофон тоді вважався не приладом для відтворення звуків, а музичним інструментом).
У виданні «Каталог Библиотеки камерной музыки музыкального магазина Г. И. Ииндржишека» (1908, 19 с.) пропонуються ноти не на продаж, а для користування за бібліотечним абонементом, твори розташовані за складом виконавців від тріо до октетів. У межах одного інструментального складу інформацію подано за абеткою авторів (латинка впереміш з кирилицею), зазначався також номер опусу і розстановочний номер-шифр. Бібліотека Їндржишека складалася з творів композиторів минулого і сучасності. Зокрема, новинки камерної музики представлено творами А. Аренського, О. Глазунова, В. Золотарьова та ін. Найбільший розстановочний номер – № 579 (деякі позиції об’єднували цикли, що складалися не з одного твору, а щонайбільше з шести). У бібліотеці представлено 118 тріо, 460 квартетів, 207 квінтетів та 22 позиції з секстетів і октетів. Оскільки вихідні дані і видавництва у переліку не зазначені, не маємо інформації про те, чи всі вони були друкованими і чи були серед них рукописні ноти. Наскільки можна зробити висновок за переліком з неповними бібліографічними даними, видань Їндржишека серед них не було, оскільки жодне з них не зазначене у наступних каталогах вилавця.
У 1910 р. вийшло наступне видання, підготовлене у Їндржишека –– «Спутник музыканта» (96 + 10 ненумерованих сторінок), надруковане у типографії акціонерного товариства Н. Т. Корчак-Новицького. На сторінках 1–77 подано відомості про видання, що продавалися у магазинах Їндржишека у Києві і Баку. У межах одного розділу видання розташовані за змішаною абеткою латинських і кириличних літер, перевага надана латиниці. Зазначався автор, назва твору (інколи у перекладі російською мовою), серія, а наприкінці рядку разом з ціною, проставлено дві прописні літери. Скорочення не розшифроване на сторінках каталогу. Вірогідна версія про ініціали видавців у ході дослідження підтверджена шляхом пошуку зазначених у каталозі творів у фонді і фондових каталогах НБУВ та інших бібліотек. «Таємничі» ініціали належали Їндржишеку та іншим видавцям, які одночасно з тим були його комісіонерам. Подаємо розшифровку ініціалів з каталогу «Спутник музыканта». Літери означали:
Г. І. –– Г. І. Їндржишек;
А. Г. –– А. Ф. Гергард, власник муз. магазину та нотовидавець у Харкові;
В. К. –– В. Ф. Кастнер, власник муз. магазину та нотовидавець у Вороніжі;
Л. А. –– Л. Г. Адлер, власник муз. магазину та нотовидавець у Ростові на Дону.
Отже, нототоргівельний каталог був спільною рекламою чотирьох видавців, які об’єднали свої зусилля для публікації реклами, однак продовжували конкурувати один з одним не тільки асортиментом, а інколи і цінами. Так, популярний твір Текли Бондаржевської «La prière d'une vierge» Op. 4, судячи з каталогу, продавався у В. Ф. Кастнера за 25 коп., у А. Гергарда –– за 20 коп., а у Л. Адлера – лише за 15 коп.
Крім переліку опублікованих творів чотирьох видавців, «Спутник музыканта» містить невеликий словник іноземних музичних термінів [10, с. 78–82], коротенькі біографії російських композиторів [10, с. 83–96], де, у тому числі, подаються імена українських музикантів (М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель, А. Едлічка, М. Лисенко, О. Рубець, Ф. Якименко). Відомості про композиторів обмежено декількома рядками. Обов’язково повідомлялися місце народження, роки життя, місце отримання музичної освіти, інколи вчителі, напрям композиторської діяльності. Ім’я укладача або укладачів словника музичної термінології і коротких біографій композиторів невідомі, однак, можна припустити, що ним міг бути Г. Їндржишек.
Наявність переліків опублікованих творів чотирьох видавництв в каталозі 1910 р. дає змогу порівняти репертуарну і цінову політику видавництв, а також атрибутувати, визначати рік публікації нотних видань, зокрема Г. Їндржишека, оскільки, якщо видання зазначено у каталозі, значить опубліковано не пізніше 1910 р.
У 1911 р. Їндржишеком опубліковано торговельно-рекламний каталог «Прейс-курант музыкальных инструментов» (та інших музичних товарів його магазинів у Київі та Баку, 126 сторінок). Видання має привабливу кольорову обкладинку, оформлену у стилі «модерн», стилі, що тільки з’явився в Європі і на українських землях. На кожній сторінці прейскуранту вміщено ілюстрацію –– зображення музичних інструментів та докладні переліки їх різновидів з цінами. Крім власне музичних інструментів, покупець міг придбати або письмово замовити все, що бажає його музична душа і руки: футляри, струни, колки, камертони, пюпітри, раштри, спеціальні пір’я для нотного письма, непромокаючий нотний папір, витримане дерево та срібний дріт для виготовлення музичних інструментів, рожки і свистки для полювання, дитячі музичні іграшки, пивні кухолі з музикою, органчики для навчання (!) птахів співати…
З передмови стає зрозумілим, що це не перший, виданий Їндржишеком прейскурант, отже, не тільки каталоги, але й прейскуранти видавалися періодично, хоча примірників за інші роки досі не виявлено. Важливо, що у передмові господарем повідомлено рік заснування магазину і фірми –– 1882 (в інших першоджерелах цієї дати не знайдено). Також дізнаємося, про особисті знайомства та ділові стосунки Їндржишека з видавцями і фабрикантами, що забезпечувало покупцям найкращі і найвигідніші ціни. Окремо наголошено на необхідності мати при магазині добре обладнані майстерні для ремонту, перевірки, настройки та налаштування різних музичних інструментів, а також майстерні з виготовлення інструментів за особливим замовленням. До відома покупців також подано докладні інструкції з оформлення письмових замовлень та інформацію про пільги, що надавалися, зокрема про знижки, розстрочку на придбання інструментів для учбових закладів, про виконання пакування за рахунок магазину. Кожна сторінка прейскуранту містила нагадування про ноти, що продавалися у магазині, про продукцію фірми грамплатівок фабрики «Екстрафон», також власності Г. Їндржишека, про послуги, що надавалися у майстернях. У каталозі міститься 10 різновидів рекламних оголошень.
У відділі музичних фондів НБУВ зберігається «Каталог нот : Главного депо музыкальных инструментов Г. И. Іиндржишек» (1913, [4], 71 с. + [72 с. ноти]) та його перевидання без зазначення року (орієнтовно 1913–1918), вже з іншими вихідними даними. Другий каталог (без року публікації) –– повністю повторює зміст першого, але не зазначено ані місце розташування магазину, ані ім’я його власника, а тільки типографія, яка здійснила публікацію цього нототоргівельного каталогу. Наявність двох однакових за змістом каталогів можна пояснити тим, що другий був опублікований, ймовірно, для інших видавців або для комісіонерів Їндржишека з інших міст.
У каталозі 1913 р., у порівнянні з каталогом «Спутник музыканта» 1910 р., вилучено декілька розділів, зокрема біографії композиторів. У всьому іншому –– видання 1913 і його перевидання побудовані аналогічно «Спутнику музыканта», за виключенням значення літер власників музичних магазині і видавців. На цей раз їх троє, і для ідентифікації подається не дві, а тільки одна літера. Подаємо перелік розшифрованих нами укладачів-видавців каталогу:
І. –– Г. І. Їндржишек;
К. –– В. Ф. Кастнер, власник муз. магазину та нотовидавець у Вороніжі;
М. –– К. Мейков, власник муз. магазину та нотовидавець у Москві.
Половину обсягу «Каталогу нот Главного депо музыкальных инструментов Г. И. Іиндржишек» виданого у 1913 р. і його перевидання з неповними вихідними даними надано ще одному різновиду реклами, специфічному саме для музичних творів. На 72-х ненумерованих сторінках розташовано рекламу продукції у вигляді нотних інципітів, тобто початкових тактів твору. Кожен твір представлено трьома рядками нотного тексту, по два твори на сторінку, усього 144 приклади. За логікою рекламодавців, нотні інципіти викликатимуть у споживачів бажання ознайомитися з музикою, а після того, можливо й придбати, замовити ноти. Нотні рядки супроводжуються інформацією про авторство, назву, жанр і ціну.
Ще одним важливим бібліографічним джерелом для отримання інформації про репертуар видавництва Їндржишека є «Каталог видань Київського Музичного Підприємства К. М. П. та видань кол. фірми Г. Їндржишека, що є на складі» (41 сторінка), опублікований вже у радянську добу у 1926 р. Музикантам пропонували крім «… зазначених у цьому каталозі творів», різні музичні інструменти, супутні товари, що у великій кількості були, вочевідь, експроприйованими у Г. Їндржишека: нотний папір і зшитки, теки для нот, «всі видання Музичного Сектору Держвидавництва РСФРР, […] видання всіх музичних видавництв СРСР», новинки із-за кордону. Каталог складається з двох розділів, у першому зазначені видання К. М. П. (їх 138), Музичного Товариства ім. Леонтовича (12 видань і журнал «Музика» за 1923–1925 рр.), видання – власність авторів (31 вид). У другому розділі –– видання колишньої фірми Г. Їндржишека (1015 видань). Розподіл за засобами виконання (найменування параграфів) подібний до того, що спостерігався у нототоргівельних каталогах Їндржишека, хоча в іншій послідовності. На відміну від каталогів за 1910 і 1913 рр. у виданнях Їндржишека подаються крім прізвища автора, назви твору і ціни –– ще й номер нотної дошки, що дає змогу ще більш докладно атрибутувати видання.
Отже, нототоргівельні каталоги є цінним джерелом для аналізу діяльності видавництва, незамінними джерелами для реконструкції репертуару, одним з найважливіших і найцікавіших об’єктів для вивчення смаків публіки і видавця, споживання продукції у сфері домашнього музикування, педагогічній і концертній діяльності. Інформація, отримана завдяки рекламним каталогам здатна додати фарб і нюансів для більш релевантної картини музичної культури у певний історичний період у певному регіоні.
UDC 78.074
Ivchenko, Larysa
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2562-3979
Candidate of Art History,
Head of Music Books and Collections Department,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: ivchenko@nbuv.gov.ua

Kozushko. Eugenia
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9115-4050
Junior Research Fellow
of Music Funds Department,
Institute of Book Studies
Vernadsky National Library of Ukraine
тел.: 044 234 9306
e-mail: kozhushko@nbuv.gov.ua

PUBLISHING AND MUSIC TRADE CATALOGS AS A SOURCE FOR STUDYING THE REPERTOIRE OF JINDŘÍŠEK’S PUBLISHING HOUSE

The publishing and music trade catalogs of Jindřich Jindříšek are an important bibliographic source for the reconstruction of the publishing house's repertoire. At the same time, they help to recreate a relevant picture of Kyiv's musical culture at the beginning of the 20th century.
Keywords: sheet music publishing house, publishing catalog, sheet music trade catalog, Jindřich Jindříšek, publishing house's repertoire