Листи про академіка М. Г. Холодного в архівному фонді вченого (до 140-річчя від дня народження вченого)

ЗаявникШаповал Андрій Іванович (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідСекція 5. Архівна та рукописна наукова спадщина: традиції та перспективи формування, дослідження, цифровізаційні виклики
Назва доповідіЛисти про академіка М. Г. Холодного в архівному фонді вченого (до 140-річчя від дня народження вченого)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

УДК 930.253:82-6:929 (Холодний М. Г.)
Шаповал Андрій Іванович,
ORCID 0000-0003-1188-5142,
доктор історичних наук, старший науковий співробітник,
завідувач відділу археографії,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: shai196@ukr.net

ЛИСТИ ПРО АКАДЕМІКА М. Г. ХОЛОДНОГО
В АРХІВНОМУ ФОНДІ ВЧЕНОГО
(ДО 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

Проаналізовано листи про видатного українського ботаніка, академіка М. Г. Холодного, що відклалися в особовому архівному фонді вченого в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Ключові слова: М. Г. Холодний, листи, особовий фонд, Інститут архівознавства.

В Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі − ІА НБУВ) зберігається особовий фонд видатного українського природознавця, ботаніка, історика науки та філософа, академіка НАН України Миколи Григоровича Холодного (1882–1953), 140-річний ювілей якого відзначено нещодавно. У фонді № 16 представлено наукові праці М. Г. Холодного, документи біографічного характеру, фотодокументи, листування вченого та документи, зібрані фондоутворювачем.
В архівному фонді М. Г. Холодного вміщено й документи про вченого, зокрема, статті І. П. Білоконя та К. М. Ситника про природознавця, відгуки та рецензії на його праці О. П. Баранова, О. І. Білецького, Д. К. Третьякова та ін.
Відклалося й декілька листів, написаних людьми близькими до М. Г. Холодного, де йдеться про нього як особистість, вченого та громадянина. Так, збереглися: 1. листи Олександри Григорівни, сестри М. Г. Холодного, до видатного ентомолога, автора праць із біологічної систематики, теорії еволюції і філософії Олександра Олександровича Любищева від 15 травня і 9 червня 1953 р.; 2. лист О. О. Любищева до О. Г. Холодної від 21 травня 1953 р.; 3. лист О. Г. Холодної від 22 квітня 1953 р. до Ольги Петрівни Орлицької, дружини і секретарки О. О. Любищева; 4. лист фізіолога рослин, члена-кореспондента НАН України Аркадія Семеновича Оканенка до ботаніка, академіка НАН України Костянтина Меркурійовича Ситника, датований квітнем 1977 р.
Аналіз епістолярних документів дає змогу ознайомитися з оцінками та враженнями від вчинків у різних життєвих ситуаціях, громадянської позиції, наукової діяльності та творчих досягнень М. Г. Холодного, що містяться в листах вчених-соратників, його друзів і рідних.
Переважна більшість листів були написані за кілька днів до та після смерті М. Г. Холодного, а вченого не стало 4 травня 1953 р. Тому в них йдеться про перебіг хвороби вченого, яка загострилася за чотири місяці до його смерті, самопочуття та останні плани науковця. Про це пише й А. С. Оканенко, який був сусідом М. Г. Холодного та спілкувався з ним в останні дні вченого. А. С. Оканенко згадав, що відомий київський лікар, один із найкращих фахівців з лікування захворювань внутрішніх органів і неперевершений діагност Є. Б. Букреєв, оглянувши М. Г. Холодного, констатував, що вчений-аскет у молодості перехворів на туберкульоз, не помітивши його. Крім того, вегетаріанство і недостатнє харчування М. Г. Холодного загострювало його серцеве захворювання, до якого додалася ще й хвороба нирок.
За свідченням О. Г. Холодної, не зважаючи на дуже тяжкий стан здоров’я, Микола Григорович до останнього був при ясній думці та повній свідомості. Вчений сподівався на краще та мріяв ще попрацювати: за тиждень до смерті він планував, як тільки встане з ліжка, поїхати до Старосільської біологічної станції, де в нього було розпочато нові досліди. Висловлював М. Г. Холодний бажання й з’їздити до Переяслава, де збереглася батьківська хата, а при ній сад з фруктовими деревами. Тут вчений сподівався «встати на ноги» і завершити роботу над своїми дослідженнями. «Ех, якби мені встигнути написати ще 2 книги», − згадував А. С. Оканенко про бажання, висловлене М. Г. Холодним в останні дні життя. Однак зробити вченому це вже не судилося.
У листах згадується про безпідставні звинувачення та переслідування М. Г. Холодного в останні роки його життя та про порядність і принциповість вченого під час відстоювання наукової істини. Зокрема, А. С. Оканенко в листі до К. М. Ситника повідомляв, що М. Г. Холодний був обурений погромною статтею завідувача лабораторії генетики ВАСГНІЛ А. А. Авакяна, спрямованою проти гормонального вчення. І констатував, що у статті-відповіді М. Г. Холодний вдало відбив всі нападки свого опонента. А. С. Оканенко висловив жаль, що М. Г. Холодний не дожив до закінчення наукової дискусії, яка підтвердила реальність існування гормонів та їхньої ролі в житті рослин.
Сестру М. Г. Холодного засмучувало, що він відійшов у вічність, не зживши до кінця незаслуженої образи, що завдали йому в останні роки життя. Але в листі до О. О. Любищева від 15 травня 1953 р. вона зазначила: «Добре, що пішов непокореним, не зрадивши науці, якій він віддав усе своє життя».
О. О. Любищев же у листі до О. Г. Холодної від 21 травня 1953 р. надав високу оцінку М. Г. Холодному як людині-гуманісту та видатному вченому. Зокрема, він зазначив: «Не дивлячись на наші значні розбіжності в наукових поглядах, я високо цінував Миколу Григоровича не тільки як людину винятково гуманну і скромну, а й як вченого, для якого життя було безперервним служінням Істині». Наголосив, що О. Г. Холодна повинна пишатися своїм братом, адже він був одним з небагатьох великих учених, який «не зігнув спини і ні на йоту не поступився своєю науковою совістю для тимчасових правителів у біології». Оскільки в останні роки життя праці М. Г. Холодного майже не друкували, О. О. Любищев висловив переконання, що ненадруковані дослідження вченого буде опубліковано після його смерті. Нині ж можна констатувати, що це передбачення вповні здійснилося.
Прощання з академіком М. Г. Холодним, за описом сестри вченого, відбулося з усіма почестями: труну з тілом було встановлено у конференц-залі НАН України; почесна варта, до якої стали члени Президії української академії на чолі з президентом та інші вчені, змінювалася кожні 10 хвилин; траурний мітинг із хвалебними промовами. Поховали М. Г. Холодного на Лук’янівському кладовищі. Але на думку рідних, вченому краще було б лежати біля Дніпра серед природи, де він багато працював і передумав.
Отже, комплекс листів про академіка НАН України М. Г. Холодного, що відклався в особовому архівному фонді видатного ботаніка в ІА НБУВ, містить відомості про останні трагічні місяці життя науковця та оцінку його як особистості та вченого рідними та колегами-прибічниками. Не зважаючи на свою скромність і гуманність, М. Г. Холодний принципово і мужньо відстоював наукову істину, слугуванню якій присвятив своє життя.

UDC 930.253:82-6:929 (Kholodnyi M. H.)
Andrii Shapoval,
ORCID 0000-0003-1188-5142,
Doctor of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Head of the Department of Archaeography,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: shai196@ukr.net
LETTERS ABOUT ACADEMICIAN M. H. KHOLODNYI
IN THE ARCHIVAL FUND OF THE SCIENTIST
(TO THE 140-th ANNIVERSARY OF HIS BIRTH)
Letters are analyzed about the outstanding Ukrainian botanist Academician M. H. Kholodnyi, which were deposited in the personal archives of the scientist at the Institute of Archival Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.
Keywords: M. H. Kholodnyi, letters, private fond, Institute of Archival Studies.