УКРАЇНСЬКИЙ БУКВАР ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ОСВІТИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДІВ ПЕДАГОГІЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ)

ЗаявникМатвійчук Оксана Євгенівна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інноваційні трансформації ресурсів і послуг» (2022)
ЗахідСекція 4. Трансформація українського книгознавства: до 100-річчя Українського наукового інституту книгознавства
Назва доповідіУКРАЇНСЬКИЙ БУКВАР ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ОСВІТИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДІВ ПЕДАГОГІЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

Розглянуто питання появи та значення українського букваря як універсального засобу навчання. Охарактеризовано букварі з фондів Педагогічного музею України. Наведено факти про українські букварі різних історичних періодів.
Ключові слова: історія освіти, буквар, підручник, Педагогічний музей України.

Буквар – перший путівник, який відкриває дитині дорогу в світ знань, книга, від якої значною мірою залежить ставлення людини до навчання, її успіхи у житті. Вчені розглядають буквар як носій змісту освіти і модель методичної та дидактичної системи, а також як джерело з історії освіти.
В Україні склалася довга і цікава історія появи та розвитку букварів. Сам термін «буквар» має два тлумачення: 1) підручник для початкового навчання читанню й письму, перша книжка із розвитку мови і логічного мислення у дітей, як правило, з великою кількістю ілюстрацій; 2) назва низки стародруків для навчання грамоті, що у XVI–XVIІ ст. мали релігійний характер, а з XVIII ст. містили й світські тексти.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються букварі різних історичних періодів. Найдавніший із них – «Буквар новим способом зложений для домашньої науки» Йосафата Кобринського, виданий 1842 року у Львові. У ньому автор пропонує вчити дітей грамоті за звуковим методом, подає послідовну систему занять і вправ, що мають спочатку ознайомити учнів із звуками мови, відповідними буквами, а потім навчити їх читати.
Перлиною музейної колекції є «Буквар южнорусский» Тараса Шевченка (Санкт-Петербург, 1861), який видано в останній рік життя поета його власним коштом для навчання грамоті рідною мовою малих і дорослих українців у недільних школах. Буквар містить азбуку з друкованими та прописними літерами, тексти для читання, цифри, таблицю множення, переспіви Псалмів Давидових та п’ять щоденних молитов. З метою популяризації надбань національної педагогічної спадщини Педагогічний музей України у 2018 р. здійснив репринтні видання букварів Й. Кобринського і Т. Шевченка.
У XІХ – на початку ХХ ст. букварі часто виходили під назвою «Граматка». У фондах музею зберігаються «Українська граматка» І. Деркача (Москва, 1861), «Граматка за для українського люду» Л. Ященка (Москва, 1862), «Граматка» С. Черкасенка (Полтава, 1907), «Руска граматка для шкіл народних. Ч. 2.» О. Поповича (Відень, 1907), «Ясне сонечко. Граматка з малюнками та з поясненнями для вчителя» П. Ковалевського (Харків, 1919), «Українська граматка до науки читання й писання» Б. Грінченка (Київ, 1918). Остання складається з чотирьох частин: власне буквар, читання після азбуки, прописи і звернення «До вчителів» (методична стаття, де автор подає поради щодо методики роботи з підручником). «Граматка (Український буквар, з малюнками)» Т. Лубенця (Київ, 1922) вийшла у світ накладом 100000 примірників. Зміст видання був цікавий дітям як дошкільної, так і початкової ланки освіти: різноманітні зображення, загадки, пісні, вірші та пізнавальні історії лише спонукали до вивчення граматики. В «Граматці» Т. Лубенця – 24 уроки: граматика, читання та письмо.
Серед інших унікальних букварів з фондів музею – «Рідна мова. Український Буквар» О. Базилевича (Полтава, 1907), «Український букварь по підручнику А. Потебні» С. Русової (Полтава, 1917), «Український буквар», укладений комісією Кубанського Українського Товариства Шкільної Освіти (Катеринодар, 1917) та ін.
Зазначимо, що букварі 1918–1930 рр. суттєво відрізнялися від сучасного поняття про початкову навчальну книжку, що пов’язано зі змінами у змісті освіти та методиці викладання, які запроваджувала радянська влада. Так, упродовж 1920-х років в Україні тривала кампанія лікнепу (ліквідації неписьменності), в межах якої видавали букварі для дорослих. Виданням такого типу є «Червоний прапор: буквар для шкіл лікнепу» Я. Чепіги (Київ, 1929).
У фондах Педагогічного музею України зберігається колекція робітних книжок 1920-х – початку 1930-х років. Робітні книжки як вид навчальної літератури з’являються в Україні в межах шкільної реформи 1919–1930-х років. Відповідно до цієї реформи зміст освіти визначався на засадах комплексності, а в педагогіку вводилися активні методи навчання – Дальтон-план, метод проєктів, бригадно-лабораторний метод та ін. Відтак у 1920-х роках в Україні почала діяти комплексна система навчання, а навчальні програми (теми-комплекси) будувалися за принципом синтетичного узагальнення всього навчального матеріалу за схемою: «Природа» – «Людина» – «Праця і суспільство». Прикладом робітної книжки-букваря є «Робітна книжка для 1-го року навчання: буквар» Л. Деполович та О. Музиченка (Харків, 1931).
Деякі букварі видавались лише одним тиражем, іншим судилося стати справжніми довгожителями, як-от «Букварю» Л. Деполович, що вперше побачив світ у 1938 р. і витримав 19 видань. Останнє 19-те видання букваря було підписано до друку 20 жовтня 1955 року, а тираж складав 700 000 примірників. За найскромнішими підрахунками, загальний наклад букварів Л. Деполович складає понад 10 млн. примірників. Якщо розмістити всі букварі педагогині на одну полицю, то її довжина сягала б 100 км!
Є у фондах музею і буквар для дітей з особливими освітніми потребами – «Буквар для шкіл глухонімих дітей» Биховської та Офіцерової (Київ, 1933).
Сучасну українську букваристику у фондах музею представляють видання М. Вашуленка та Н. Скрипченко, чиї букварі і сьогодні є основними підручниками з початкового навчання української мови.
Отже, у фондах Педагогічного музею України представлено значну кількість букварів різних історичних періодів, які є не лише цінними експонатами, але й унікальним джерелом з історії української освіти. Науковці музею систематично популяризують ці видання, створюючи електронні виставки, публікуючи наукові розвідки, виступаючи на науково-практичних заходах, готуючи відеоматеріали для музейного ютуб-каналу: https://www.youtube.com/watch?v=QZCdje9wyNA; https://www.youtube.com/watch?v=FmtdzMBnGqE.

Oksana Matviichuk,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8555-3645
Candidate of Pedagogical Sciences, docent,
Borys Grinchenko Kyiv University
Kyiv, Ukraine
e-mail: osvita-teka@ukr.net

THE UKRAINIAN ABC BOOK AS A SOURCE FROM THE HISTORY OF EDUCATION (BASED ON MATERIALS FROM THE FOUNS OF THE PEDAGOGICAL MUSEUM OF UKRAINE)

The issue of the emergence and significance of the Ukrainian ABC book as a universal teaching tool is considered. The ABC books from the funds of the Pedagogical Museum of Ukraine are characterized. Interesting facts about Ukrainian ABC books of different historical periods are presented.
Keywords: history of education, ABC book, textbook, Pedagogical Museum of Ukraine.