Систематизація цифрових ресурсів в контексті формування електронного каталогу

Тези доповіді

Цифрові інформаційні ресурси – це нематеріальні ресурси, створені на основі організаційного оформлення сукупності відомостей, зібрані, опрацьовані, зберігаються і передаються за допомогою електронних, програмних і мережевих засобів, функціонують в режимі онлайн і використовуються для підвищення ефективності управління в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Формування національних інформаційних ресурсів у всіх розвинених країнах розпочиналося в книгозбірнях – найдавніших суспільних інститутах, що здійснюють кумуляцію, збереження і використання документованих знань. Такий підхід дозволив цим країнам у стислі строки з незначними витратами досягнути вагомих результатів, оскільки забезпечив включення накопичених упродовж століть бібліотечних фондів у нову інформаційну інфраструктуру суспільства. Сьогодні її розвиток здійснюється в напрямі реалізації так званої інформаційної супермагістралі, в рамках якої провідні книгозбірні світу мають трансформуватися в «бібліотеки без стін».
В Україні існує Національна система електронних бібліотек, метою створення якої було досягнення абсолютно нового рівня якості обслуговування, повноти й оперативності задоволення інформаційних потреб суспільства. На сьогодні основним завданням національних бібліотек є суттєве збільшення частки електронних інформаційних ресурсів у загальному інформаційному просторі, їх популяризація, підсилення впливу цих ресурсів на різноманітні сфери суспільства. Водночас варто зазначити, що ключовим завданням Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського завжди було і є оперативне забезпечення доступу до інформації та знань усіх категорій користувачів, як реальних так і віртуальних, відповідно до їх інформаційних запитів, на різних носіях: паперовому, магнітному, цифровому, тощо.
Слід сказати, що швидкість пошуку електронних інформаційних ресурсів на сайті електронної бібліотеки безпосередньо залежить від правильності упорядкування їх за видами документів, розділами знань та іншими ознаками. Це все значно сприяє оперативності пошуку необхідних для користування електронних документів. Важливу роль у цьому процесі відіграє систематизація цих документів, яка є первинним етапом підготовки електронних інформаційних ресурсів до аналітико-синтетичної обробки, тобто систематизації.
Систематизація інформаційних ресурсів являє собою аналіз змісту документів, розподіл їх за першим знаком Рубрикатора НБУВ, тобто за розділами знань та прийняття класифікаційного рішення. Процес систематизації починається з того етапу, коли після опрацювання електронних документів відділом формування і обліку електронних інформаційних ресурсів вони з’являються у відповідному пошуковому вікні АБІС. Це електронні ресурси, які потребують опрацювання у відділі систематизації, тобто визначення і занесення до описів документів відповідних індексів Рубрикатора НБУВ. У загальному переліку незаіндексованих документів окремим масивом збираються надходження , які ще не пройшли етапу диспетчерського оброблення (вони не мають позначення розділу знань).
Під час ретельного вивчення та аналізування змісту кожного електронного документу необхідно приділяти велику увагу не тільки анотації та ключовим словам, наданим в бібліографічному описі, а й повному тексту. Це необхідно для того, щоб правильно визначити розділ знань, тим самим прискоривши обробку документа.
Умовно процес систематизації електронних інформаційних ресурсів можна розділити на декілька видів. Перший вид – це коли зміст документа є цілком зрозумілим, тобто не виникає ніяких питань щодо приналежності цього інформаційного ресурсу певному розділу знань. У такому випадку визначається одна літера-індекс, якою позначено відповідний розділ знань.
Наступним видом систематизації електронних інформаційних ресурсів є смислова обробка таких документів, які можна віднести до двох або і більше галузей знань. Порівняно з першим видом, такі документи потребують детальнішого вивчення їх змісту. Спрямування диспетчером документа для систематизування одразу в декілька розділів знань сприяє прискореній обробці електронних інформаційних ресурсів систематизаторами.
Третім видом систематизації електронних інформаційних ресурсів є такий, при якому розподіл за першим знаком Рубрикатора є недостатнім. Це стосується випадків, коли в межах одного розділу знань працюють два або більше спеціалістів. Наприклад, розділ «Ч Культура. Наука. Освіта» необхідно розподіляти за підрозділами «Ч2 Наука», «Ч7 Культура», «Ч73 Бібліотечна справа», тощо. Характерною рисою диспетчеризації електронних інформаційних ресурсів в такому випадку є можливість точнішої і прискореної смислової обробки документа та підготовка його до безпосереднього процесу систематизації.
Систематизація цифрових ресурсів по суті відповідає змісту здійснення процесів організації документів в традиційній формі. Щоправда, не завжди форма зумовлює характер змістовності процесу систематизації. Визначальним залишається зміст ресурсу та його тематичне розкриття. Підходи систематизування цифрових ресурсів мають певну специфіку, з огляду на автоматизацію аналітико-синтетичної обробки загалом, але основоположним залишається змістовність та можливість згортання/розгортання цієї змістовності засобами нотаційних визначень певної інформаційно-пошукової мови.