Рідкісне видання Алоїза Зенефельдера з нотозбірні графів Розумовських

Тези доповіді

УДК 655.413:78(436)
Москалець Олександр Володимирович,
ORCID 0000-0001-6441-7647,
молодший науковий співробітник,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна

РІДКІСНЕ ВИДАННЯ АЛОЇЗА ЗЕНЕФЕЛЬДЕРА З НОТОЗБІРНІ ГРАФІВ РОЗУМОВСЬКИХ

Атрибутовано і описано рідкісне видання 1803 року, яке стало одним з найперших нотних видань, випущених у Відні німецьким винахідником літографії Алоїзом Зенефельдером. Охарактеризовано особливості цього видання, його місце в контексті розвитку видавничої діяльності віденських музичних видавців кінця XVIII ст. Проаналізовано перелік композиторів, з якими в той період співробітничав цей видавець, виокремлено раритети.
Ключові слова: нотне видавництво, літографія, Зенефельдер, Ґрюнберґер, Керубіні, Ґляйснер, Фальтер, Відень

У відділі музичних фондів НБУВ зберігається нотне зібрання графів Розумовських, значну частину якого придбали у Відні в кінці XVIII ст. Під час атрибуції нотних видань цієї збірні дослідник часто-густо натрапляє на раритетні ба й унікальні примірники європейських нотних видань XVIII – початку XIX ст. Деякі з них збереглися лише в двох чи трьох бібліотеках світу, а деякі вважаються відсутніми у фондах зарубіжних бібліотек.
Серед примірників нот з колекції Розумовських, які становлять особливий інтерес, знаходимо одне з видань, здійснених німецьким винахідником літографічного способу нотного друкарства, уродженцем Праги Алоїзом Зенефельдером (1771-1834) на початку його нотовидавничої діяльності у Відні. Це «Дві легких сонати для клавесину або фортепіано, складені Т. П. Ґрюнберґером». Сонати створено для складу, який передбачав участь обліґатної скрипки. Окрема партія скрипки відсутня, що для тогочасних нотовидавців було звичною практикою. Ім’я Теодора Ґрюнберґера (1756-1820) лишилося осторонь інтересів музикознавців. Відомості про цього композитора відсутні навіть у другому виданні «The New Grove Dictionary of Music and Musicians». Цей німецький композитор водночас був чернецем-августинцем та священником. Таке сполучення було типовим для тогочасної Німеччини. За даними RISM, у бібліотеках світу збереглося лише три примірники видання цих сонат – два у Відні (в Національній бібліотеці та в архіві Товариства друзів музики) та один у Будапешті (у Національній бібліотеці імені Іштвана Сечені). Відомості про примірник, який зберігається в НБУВ, у RISM поки що відсутні.
Зенефельдер нарікав на те, що якість нотного друку в його часи була недосконалою. Саме це й спонукало його здійснити свій винахід і вдатися до видавничої діяльності. У 1796 р., до свого винаходу, він у співробітництві з німецьким літографом та композитором Францем Ґляйснером (1761-1818) розпочав видавництво нот, випускаючи плоди своєї праці у типографії мюнхенського видавця Макаріуса Фальтера (1762-1843), але ця перша спроба перервалася вже на початку наступного року. Згодом, у 1801 р. у Лондоні він отримав патент на свій винахід літографічного друку, що, зрештою, вплинуло на долю видавничої справи в усій Європі. Самостійну видавничу діяльність Зенефельдер розпочав 27 липня 1803 р. у власній патентованій хімічній друкарні у Відні.
Приступаючи до атрибуції обраного нами видання, довелося звернути увагу на те, що в ньому відсутні номери нотних дощок, які в більшості випадків зазначалися в центрі нижнього поля нотних видань. Саме ці номери зазвичай слугують основою для датування тогочасних видань. Проте Зенефельдер вчинив інакше: на першій сторінці обкладинки він вмістив напис «№ 3», розташований зліва внизу, де, інші видавці, як правило, зазначали номер видання в межах певної серії. Але поряд там є позначка «Liv: 1», себто «книга, зошит, випуск 1». Одразу спадає на думку, що у видавництві, яке розпочинало свою діяльність, перші випуски першої серії за своїм порядком мали б відповідати нумерації нотних дощок. Це припущення підтверджують дані RISM, який без пояснень беззастережно зазначає «3» як номер нотної дошки, але не датує це видання. Проте, йдучи далі, видання цих сонат датувати не важко. Відтак, дошка номер 3 найвірогідніше мала б відповідати саме найпершому року існування самостійного віденського видавництва Зенефельдера. Це підтверджують наступні факти. Максимальним із зазначених номерів нотних дощок, якщо довіряти поточній версії RISM, є номер «23». До того ж, загалом в RISM представлено п’ять видань Зенефельдера. Крім «Двох сонат…» Ґрюнберґера та «Трьох сонат для фортепіано з акомпанементом скрипки… ор. 6» його колишнього компаньйона Ґляйснера (дошка № 23), бачимо ще одне видання сонат того ж таки Ґляйснера та дві збірки творів Луїджі Керубіні (1760-1842). У останніх трьох видань номери нотних дощок не зазначено. Що, за логікою RISM, має означати, що за порядком випуску вони не передували віднайденому нами виданню з першої серії. Інакше RISM зазначив би їхні номери дощок як «1» або «2». Отже, з достатніми підставами можемо датувати видання «Двох сонат…» Ґрюнберґера згаданим вище 1803 роком.
Перша з цих сонат (ре-мажор) складається з двох частин, Andante і «Шість варіацій» Un poco assai, хоча насправді нумерованих варіацій там вісім, а по суті – дев’ять, бо наприкінці ще раз з’являється «Тема» у вигляді нової варіації. Друга соната (мі-бемоль-мажор) складається з трьох частин – Andante, Anglaise та Rondo. Allegretto. У обох сонатах початкова тональність зберігається для всіх частин.
На першій сторінці обкладинки типографським способом зазначено ціну в 1 флорин, до нього олівцем приписано «12 х», себто 12 крейцерів. Праворуч від ціни брунатним чорнилом додано ціну для французького ринку – «6 lt», себто 6 ліврів туренського карбування. Примірник складається з шести горизонтальних аркушів (24 сторінки). Треба зазначити, що видання чудово збереглося, на всіх аркушах воно містить філіграні з літерами «MUSIK H» (сс. 1, 13, 16, 17, 19, 22). Насамкінець наведемо його повний ідентифікатор (RISM ID N 991019586, шифр ВМФ НБУВ – 120659н).
У вихідних даних зазначено лише ім’я Зенефельдера, жодних імен компаньйонів не згадано. Це й не дивно, бо саме Алоїз Зенефельдер увійшов до історії видавничої справи, йому споруджено пам’ятник у Берліні, його ім’ям у столиці Німеччини названо площу та залізничну станцію.
Здійснене дослідження підтверджує надію на те, що співробітники ВМФ зможуть поповнити зведений Міжнародний каталог музичних джерел (RISM) раритетними виданнями і таким чином скорегувати історичні відомості про західноєвропейську музичну культуру та її розповсюдження на українських теренах у ХVIIІ і на початку XIX ст.

UDC 655.413:78(436)
Moskalets Oleksandr Volodymyrovych,
ORCID 0000-0001-6441-7647,
Junior Researcher,
Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
RARE EDITION OF ALOIS SENEFELDER FROM COUNTS’ ROZUMOVSKY SCORE COLLECTION
The rare edition of 1803, which became one of the first musical editions published in Vienna by the German inventor of lithography Alois Senefelder, is attributed and described. The peculiarities of this edition, its place in the context of the development of publishing activity of Viennese music publishers of the end of the XVIII century are described. The list of composers with whom this publisher cooperated at that time is analyzed, rarities are singled out.
Keywords: music publisher, lithography, Senefelder, Grünberger, Cherubini, Gleissner, Falter, Vienna